ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 27/257-03-5471
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ПП “Л”
скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 07.10.2003
року
у справі за позовом ЗАТ “В”
до ПП “Л”
про стягнення 55 999, 20 грн.
В С Т А Н О В И В:
у липні 2003 року ЗАТ “В” звернулось до суду з позовом про
стягнення з приватного підприємства “Л” 55999,20 грн. на
відшкодування вартості втраченого товару з вини відповідача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2003
року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 07.10.2003 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну
правову оцінку судами обставин справи і просить постановлені у
справі судові рішення скасувати, а у задоволенні позову
відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
зокрема і після оголошеної судом перерви до 24.06.2004 року,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова
колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з
наступного.
Як встановлено судом, 30.10.2002 року сторони уклали договір
№ 1057, за умовами якого відповідач зобов’язався здійснювати
транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажу
позивача автомобільним транспортом, а останній здійснювати
своєчасну оплату наданих послуг.
Відповідно до визначеного договором порядку 18.06.2002 року,
позивач подав відповідачу заявку на перевезення вантажу, яку
було прийнято, і з зазначенням транспортного засобу, який буде
здійснювати перевезення, повернено позивачу.
На підставі цієї заявки та товарно-транспортної накладної, що
відповідає Правилам перевезень вантажів автомобільним
транспортом України ( z0128-98 ) (z0128-98)
, вантаж вартістю 55999,20 грн.
було прийнято до перевезення.
Проте, за місцем призначення товар не було доставлено, а
оскільки за умовами договору та згідно ст. 363 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
(у редакції від 18.07.1963 року) перевізник несе
відповідальність у розмірі вартості втраченого вантажу, суд
першої інстанції і апеляційний суд правильно постановили про
задоволення позову і підстав для скасування судових рішень з
наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 07.10.2003 року, - без
змін.