ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 23/28
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
суддів:
розглянула Бердянської м_жрайонної державної податкової
касаційну скаргу інспекції Запорізької області (надалі
Бердянська МДПІ),
на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду
від 22.03.04.
у справі № 23/28
господарського суду Запорізької області,
за позовом Бердянської МДПІ,
до товариство з обмеженою відповідальністю
“П” (надалі Товариство),
про визнання суми податкових зобов’язань
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
У судовому засіданні 10.06.04 оголошено перерву до 24.06.04 для
оголошення вступної та резолютивної частин постанови.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 24.06.04 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 06.02.04 господарського суду Запорізької області у
задоволенні позову Бердянської МДПІ відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Бердянська МДПІ звернулася
до суду з апеляційною скаргою від 26.02.04, в якій просила
рішення від 06.02.03 скасувати та прийняти нове рішення, яким
визнати суми податкових зобов’язань із податку на додану
вартість та з податку на прибуток, які нараховані із
застосуванням непрямих методів.
Ухвалою від 22.03.04 Запорізького апеляційного господарського
суду скарга Бердянської МДПІ була повернута без розгляду на
підставі ст. 93, ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В касаційній скарзі Бердянська МДПІ просить скасувати вказану
ухвалу апеляційного суду, як прийняту, на його думку,
безпідставно, з порушенням норм процесуального права, а справу
№ 23/28 направити на розгляд до Запорізького апеляційного
господарського суду.
Зокрема, скаржник посилається на те, що Бердянською МДПІ
апеляційну скаргу було подано у встановлений ч. 1 ст. 93
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
десятиденний строк, про що свідчить опис цінного листа та
поштова квитанція, направлені на адресу господарського суду.
Розглянувши матеріали судової справи та касаційну скаргу,
заслухавши пояснення скаржника, суддю - доповідача по справі,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 22.03.04 повернув
апеляційну скаргу Бердянської МДПІ без розгляду на підставі
пропуску передбаченого Господарським процесуальним кодексом
України десятиденного строку на її подання.
В ухвалі апеляційного суду вказується, що апеляційна скарга
Бердянської МДПІ про перегляд рішення господарського суду
Запорізької області від 06.02.04 по справі № 23/28 подана до
господарського суду Запорізької області 02.03.04, про що
свідчить відбиток штампу господарського суду вх. № 349 від
02.03.04, а конверт, який свідчив би про направлення матеріалів
апеляційної скарги поштою відсутній.
З таким висновком апеляційної інстанції погодитись не можна,
оскільки аналіз матеріалів справи свідчить, що апеляційну
скаргу Бердянською МДПІ було подано у межах строку,
встановленого для її подання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга подається протягом десяти
днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у
разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну частину рішення – з дня підписання рішення,
оформленого відповідно до вимог статті 84 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні
06.02.04 суддя оголосив тільки вступну та резолютивну частини
рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання.
Оскаржуване в апеляційному порядку рішення господарського суду
Запорізької області направлено сторонам 20.02.04 (відмітка
канцелярії суду вих. № 174).
Як вбачається з копії фінансового чеку, апеляційна скарга
Бердянської МДПІ на рішення господарського суду Запорізької
області від 06.02.04 була відправлена 27.02.04 о 13:05. Крім
того, даний факт підтверджено листом Запорізької дирекції УДППЗ
“УП”, де вказано, що листа було вручено під
розпис уповноваженого господарського суду 01.03.04. Таким
чином, апеляційна скарга Бердянської МДПІ на рішення від
06.02.03 фактично була подана 27.02.04, т.б. у межах,
встановлених ст. 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи, що відповідно до ст. 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено право
звернення визначеного кола суб’єктів до господарського суду за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів, слід дійти до висновку про відсутність
передбачених ст.ст. 93, 97 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підстав для повернення апеляційної
скарги.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що апеляційна скарга Бердянської МДПІ подана у
встановлений для її подання строк, а висновок апеляційної
інстанції був зроблений без повного з’ясування обставин подання
апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Бердянської МДПІ № 3279/10/10 від 21.04.04
задовольнити.
Ухвалу від 22.03.04 Запорізького апеляційного господарського
суду у справі № 23/28 господарського суду Запорізької області
скасувати.
Справу № 23/28 направити до Запорізького апеляційного
господарського суду для розгляду апеляційної скарги Бердянської
МДПІ по суті.