ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 2/513
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ТОВ “Виробниче підприємство Броверман Я.Р., Алєксєєва С.А.
“Київ-Електробуд”
ВАТ “Київміськбуд–1” Кухаренко І.А.
ім. м. П. Загороднього
розглянувши касаційну ТОВ “Виробниче підприємство
скаргу “Київ-Електробуд”
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від
26.03.2004р.
у справі № 2/513
господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Виробниче підприємство
“Київ-Електробуд”
до ВАТ “Київміськбуд–1”
ім. м. П. Загороднього
про стягнення 3 581 226, 87 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Домнічева І.О.) від
27.01.2004р. позов задоволено.
Київський апеляційний господарський суд (судді Капацин Н.В.,
Андрієнко В.В., Ковтонюк Л.В.) вказане рішення змінив.
Резолютивну частину рішення виклав у наступній редакції:
“Стягнути з Відкритого акціонерного товариства тресту
“Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство
“Київ-Електробуд” суму 369 374, 12 грн. боргу, 175, 10 грн.
державного мита та 12, 15 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлені
позивачем товари за період з 13.06.02р. по 30.06.02р. залишити
без розгляду”.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство
“Київ-Електробуд” вважає постанову апеляційної інстанції такою,
що суперечить нормам матеріального та процесуального права, тому
просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду
залишити без змін.
ВАТ “Київміськбуд-1” ім. м. П. Загороднього відзив на касаційну
скаргу не подав.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство
“Київ-Електробуд” заявлено позов до ВАТ трест “Київміськбуд – 1”
ім. м. П. Загороднього про стягнення 3 581 226 грн. 87 коп.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що за період
з 29.03.2001р. по 27.10.2003р. поставив відповідачу
електротехнічне обладнання на загальну суму 11 135 185 грн. 93
коп., однак відповідач розрахувався частково і згідно актів
взаємозвірки, заборгованість відповідача складає 3 581 226 грн.
87 коп., яка і була заявлена до стягнення.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий суд
встановив, що факт передачі позивачем відповідачу спірного
обладнання підтверджується 21 актом звірки взаєморозрахунків,
які підписані сторонами цього спору, і з урахуванням того, що
відповідач не надав заперечень щодо суми позовних вимог, позовні
вимоги визнано обґрунтованими.
Скасовуючи рішення місцевого суду, Київський апеляційний
господарський суд послався на те, що згідно акта про залік
взаємних вимог від 12.06.2002р. у відповідача відсутня
заборгованість перед позивачем. Водночас в постанові
стверджується, що позивач надав документальне обґрунтування
поставки відповідачеві електрообладнання на суму 565 363 грн. 70
коп. і відповідач сплатив за отриману продукцію 195 989 грн. 58
коп. , тому залишок боргу складає 369 374 грн. 12 коп. . Слід
зазначити, що в постанові не зазначено документи, на підставі
яких апеляційна інстанція встановила борг відповідача перед
позивачем в розмірі 369 374 грн. 12 коп.
Крім того, в постанові зазначено, що акти звірки
взаєморозрахункўв не приймаються судом до уваги, оскільки вони
відображають заборгованість лише за договором № 1 від
20.03.2001р.. Разом з тим, в постанові є посилання на те, що суд
не вбачає необхідності досліджувати інші договори, укладені між
сторонами, за якими постачальником є відповідач.
В постанові зазначено, що акти звірки розрахунків підписані не
уповноваженими особами, однак в постанові не зазначено, чому суд
вважає, що згадані акти підписані неуповноваженими особами.
Як вбачається з апеляційної скарги відповідача, ВАТ
“Київміськбуд – 1” ім. м. П. Загороднього, не заперечує факт
отримання від позивача спірної продукції, а лише стверджує, що
колишнє керівництво тресту отримувало від позивача продукцію за
завищеними цінами і розрахувалось за отриману продукцію
квартирами за заниженими цінами. Доказів на підтвердження таких
тверджень апелянт не подав.
Із змісту постанови апеляційного суду випливає, що апеляційною
інстанцією це питання також не досліджувалось.
Що стосується актів взаємозвірки, то апелянт стверджує, що їх не
можна вважати достатніми доказами існування заборгованості перед
позивачем, оскільки в них йдеться не про заборгованість, а про
різницю на користь ТОВ “Виробниче підприємство
“Київ-Електробуд”, крім того, ці акти від імені сторін підписані
лише головними бухгалтерами “і за своєю правовою природою
являються лише похідними бухгалтерськими регістрами, які не
відображають всієї реальної картини правовідносин між
сторонами”.
Однак місцевим судом встановлено, що згадані акти підтверджують
факт передачі позивачем відповідачу матеріалів та обладнання. До
такого висновку місцевий суд дійшов з урахуванням наявності в
актах взаємозвірки інформації про номери та дати накладних,
згідно яких відповідач отримував матеріали та обладнання.
Апелянт не спростував та не надав відповідних доказів про
невідповідність цієї інформації фактичним обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна інстанція не мала підстав для
скасування рішення місцевого суду.
Слід зазначити, що в акті про залік взаємних вимог від
12.06.2002р., на який є посилання в постанові апеляційної
інстанції, йдеться про договори б/н від 20.03.2001р. та № 24607
від 12.03.2003р., а даний спір випливає із договору № 1 від
20.03.2001р.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6
ст. 111-9, ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Виробниче підприємство
“Київ-Електробуд” задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.03.2004р. у справі № 2/513 господарського суду м. Києва
скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від
27.01.2003р. залишити без змін.