ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 2/5/458-22/272
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Стратієнко Л.В.
Чабана В.В.
з участю представників:
позивача: Нестеренко О.С.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємця А.А.А.
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26
березня 2004 р.
у справі № 2/5/458-22/272
за позовом приватного малого підприємства виробничо-комерційної
фірми "XXX"
до приватного підприємця А.А.А.
про стягнення 3 805,04 грн.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2002 р. позивач звернувся в господарський суд з вказаним
позовом до відповідача, посилаючись на те, що 06.07.2001 р. між
ними був укладений договір на виготовлення і встановлення
торговельного обладнання. Свої зобов'язання за договором він
повністю виконав, встановивши відповідачу обумовлене договором
торговельне обладнання, проте відповідач не оплатив в повному
обсязі вартість виконані роботи, а тому просив стягнути 2757 грн.
основного боргу за договором та 1048,04 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2003 р.
(суддя Скиданова Ю.О.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
26.03.2004 р. (головуючий - Коробка Н.Д., судді Кагітіна Л.П.,
Яценко О.М.) рішення господарського суду Запорізької області від
30.09.2003 р. скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з
приватного підприємця А.А.А. на користь приватного малого
підприємства виробничо-комерційної фірми "XXX" 2757 грн. основного
боргу, 97, 59 грн. пені та судові витрати. В іншій частині позову
відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
просить скасувати постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 26.03.2004 р., залишивши в силі рішення
господарського суду Запорізької області від 30.09.2003 р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до приписів ст.332 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором
підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну
роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а
замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 06.07.2001
р. між сторонами було укладено договір, за яким позивач
(виконавець) зобов'язався виготовити і встановити відповідачу
(замовнику) торговельне обладнання за погодженим з замовником
проектом, а замовник зобов'язувався оплатити виконану роботу на
загальну суму 5 514 грн. (а.с.11).
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що
укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є
договором підряду, предметом якого є виготовленні і установлення
торговельного обладнання.
Встановивши, що відповідно до вимог ст.342 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
замовник (відповідач) відразу при прийнятті роботи заявив
підрядчику (позивачу) про недоліки, допущені в роботі, що
підтверджується актом здавання - приймання (а.с.26), а в
подальшому відповідно до вимог ст.344 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
вимагав
від позивача безоплатного виправлення зазначених недоліків, що
останнім зроблено не було, суд прийшов до обгрунтованого висновку
про те, що здачі в установленому законом порядку всієї роботи
позивачем не відбулося, а тому відповідно до ст. 345 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
відповідач не має перед позивачем обов'язку щодо
оплати роботи за договором у повному обсязі, та відмовив в
задоволенні позову.
В порушення вимог ст.ст. 103, 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
апеляційної інстанції скасував законне і обгрунтоване рішення суду
першої інстанції, помилково виходячи з того, що укладений між
сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить
вимогам ст. 245 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно якого договором
поставки є договір, укладений між юридичними особами на їх розсуд,
за яким одна сторона зобов'язується передати другій стороні
продукцію у строк, який не збігається з моментом укладення
договору, а в даному випадку предметом договору була не продукція,
а роботи по виготовленню і установленню торгового обладнання і
вартість цих робіт значно перевищувала вартість самого обладнання,
визначеного сторонами у сумі 3 682,5 грн. (а.с.27).
При цьому суд апеляційної інстанції в порушення вимог не зазначив
з яких мотивів він прийшов до висновку, що укладений між сторонами
договір є договором поставки.
Також не можна погодитись з висновком суду апеляційної інстанції
про те, що відсутність належно оформленого акту приймання - здачі
роботи не може бути підставою для відмови у задоволенні позову,
оскільки за договором сторони не поставили факт кінцевого
розрахунку у залежність від складання такого акту, адже обов'язок
сторін виконувати зобов'язання належним чином і в установлений
строк відповідно до вказівок закону чи договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться,
передбачений ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Оскільки позивач
допустив порушення своїх зобов'язань за договором підряду,
виконавши їх з недоліками, то його вимоги про виконання
відповідачем належним чином своїх зобов'язань за вказаним
договором не підлягають задоволенню, виходячи з положень ст. 171
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи та
вирішенні спору неправильно застосовано норми матеріального права,
постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з
залишенням без змін рішення суду першої інстанції, який відповідно
до вимог ст. 43 ГПК всебічно ( 1798-12 ) (1798-12)
, повно і об'єктивно
з'ясував обставини, які мають значення для справи та вирішив спір
на підставі норм матеріального права, які підлягали застосуванню
до спірних правовідносин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємця А.А.А. задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26
березня 2004 р. у справі за № 2/5/458-22/272 скасувати, залишивши
в силі рішення господарського суду Запорізької області від 30
вересня 2003 р.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Л.В. Стратієнко
В.В. Чабан