ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ КРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 2-7/1857-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув Державної податкової інспекції у м.
касаційну скаргу Феодосії Автономної Республіки Крим
на постанову від 24.12.2003
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-7/1857-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом відкритого акціонерного товариства "П"
до Державної податкової інспекції у м.
Феодосії Автономної Республіки Крим
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2002 року відкрите акціонерне товариство "П" пред'явило в
суді позов до Державної податкової інспекції у м. Феодосії про
визнання недійсними податкового повідомлення-рішення
№ 000426/1916/23-1/5 від 19.11.2002 яким визначено податкове
зобов'язання за штрафними санкціями в сумі 1122,0 грн. за
порушення Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, податкового
повідомлення - рішення № 001854/1916/23-1/1 від 19.11.2002 яким
визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі
26200,0 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 4400,0 грн. за
порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 000425/1916/23-1/4 від 19.11.2002 яким визначено податкове
зобов'язання по пені в сумі 3274,27 грн. за порушення Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що податкові
повідомлення-рішення прийнято з порушенням діючого законодавства.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.10-30.10.2003 позов задоволено частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Феодосії
№ 000426/1916/23-1/5 від 19.11.2002.
Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.
Феодосії № 000425/1916/23-1/4 від 19.11.2002.
В решті позову відмовлено. Задовольняючи позов в частині визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення, яким визначено
податкове зобов'язання по штрафним санкціям за порушення Декрету
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, господарський суд виходив з того,
що податкові органи не вправі застосовувати штрафні санкції за
порушення валютного законодавства, цими повноваженнями наділено
лише Національний банк України та за його визначенням -
підпорядковані йому установи.
Указ Президента України "Про врегулювання порядку одержання
резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та
застосування штрафних санкцій за порушення валютного
законодавства" ( 734/99 ) (734/99)
не може змінювати або скасовувати Декрет
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
.
При визнанні частково недійсним податкового повідомленнярішення,
яким визначено податкове зобов'язання по пені за порушення
термінів розрахунків в іноземній валюті господарський суд виходив
з того, що дебіторська заборгованість складає 203,9 доларів США.
Закон України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної
промисловості в Україні" ( 1242-14 ) (1242-14)
не є законом про
оподаткування, а тому позивачу обґрунтовано визначено податкове
зобов'язання по податку на прибуток і застосовані фінансові
санкції на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому підстав для визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення немає.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.12.2003 рішення господарського суду змінено.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №
001854/1916/23-1/1 від 19.11.2002 та № 000426/1916/23-1/5 від
19.11.2002 ДПІ у м. Феодосії.
Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення №
00425/1916/23-1/4 від 19.11.2002 в сумі 3274,27 грн. ДПІ у м.
Феодосії.
Змінюючи рішення господарського суду і задовольняючи позов,
апеляційний господарський суд виходив з того, що Закон України
"Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в
Україні" ( 1242-14 ) (1242-14)
підлягає застосуванню до ВАТ "П". Крім того,
при визначенні позивачу податкового зобов'язання по податку на
прибуток і застосуванні штрафних санкцій відповідачем порушено
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
В решті апеляційний господарський суд погодився з висновками
господарського суду.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Феодосії
просить постанову апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду скасувати і провадження у справі припинити,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заходи щодо державної
підтримки суднобудівної промисловості в Україні" ( 1242-14 ) (1242-14)
на
період з 1 січня 2000року до 1 січня 2005 року впроваджуються такі
заходи державної підтримки суднобудівної промисловості: суми
авансових платежів та попередньої оплати за контрактами
підприємств суднобудівної промисловості, визначених згідно
частиною другою цієї статті, отримані від замовників суден, а
також кошти у вигляді кредитів, які отримують ці підприємства від
банків України з метою спрямування кредитних коштів на
фінансування будівництва суден за контрактами, зараховуються на
окремі рахунки цих підприємств, не підлягають безспірному списанню
та використовуються лише за цільовим призначенням відповідно до
контрактних зобов'язань зазначених підприємств. Суми авансових
платежів та попередньої оплати з метою визначення прибутку, що
підлягає оподаткуванню згідно з Законом України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, включаються до складу валових
доходів таких підприємств у тому податковому періоді, в якому
здійснюється здача судна замовнику, а витрати зазначених
підприємств судно будівельної промисловості, здійснені ними за
рахунок авансових платежів та попередньої оплати до їх цільового
призначення, включаються до складу валових витрат у податковому
періоді, на який припадає дата збільшення валових доходів на суму
зазначених платежів.
Застосування наведеної норми Закону відбувається при наявності
віднесення підприємства до суднобудівної промисловості і ведення
податкового і бухгалтерського обліку у відповідності з ст. 1 цього
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Постановою Кабінету Міністрів України № 978 ( 978-2000-п ) (978-2000-п)
від
16.06.2000 затверджено Перелік суднобудівних підприємств, для яких
запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної
промисловості і до якого включено і позивача.
Проте, як господарським судом при відмові в позові щодо визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення, яким визначено
податкове зобов'язання по податку на прибуток, так і при
задоволенні позову апеляційним господарським судом, в порушення
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного, всебічного і
об'єктивного дослідження обставин справи не з'ясовані обставини
щодо бухгалтерського і податкового обліку коштів, які поступають
від замовників, при їх отриманні, використанні.
Посилання податкової інспекції на Закон України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, а саме ст. 1 цього Закону є
недоречним, бо ст. 1 Закону України "Про заходи щодо державної
підтримки суднобудівної промисловості в Україні" ( 1242-14 ) (1242-14)
не
змінює і не встановлює ставки, механізм справляння податку,
пільги, а передбачає порядок бухгалтерського і податкового обліку
платежів.
Господарським судом задоволені позовні вимоги щодо визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення яким визначено
податкове зобов'язання по пені за порушення строків, передбачених
ст. ст. 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. При цьому як судом першої
інстанції так і апеляційним господарським судом не враховано
наступне.
Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
він є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно пункту 1.9 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове
повідомлення є письмовим повідомленням податкових органів про
обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання
або погасити суму податкового боргу. Ця форма акту ненормативного
характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків у сплаті
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів)
визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
У цих статтях пеня за порушення резидентами термінів, передбачених
ст. ст. 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
не передбачена як один з видів
податків або зборів. Тому обов'язок резидента у сплаті пені за
порушення ним термінів, передбачених ст. ст. 1 та 2 Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, не відноситься до категорії податкового
зобов'язання або податкового боргу.
Наведене свідчить про те, що у податкової інспекції були відсутні
підстави приймати податкове повідомлення-рішення.
Статтею 4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
передбачено, що державні податкові інспекції
вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо
стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
При визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення яким
визначено податкове зобов'язання по санкціям щодо невиконання
резидентами вимог декларування валютних цінностей, судові
інстанції виходили з того, що ці санкції застосовуються лише
Національним банком України та за його визначеннямпідпорядкованими
йому установами, а тому у податкової інспекції були відсутні
підстави приймати оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Проте цей висновок судових інстанцій є помилковим.
Відповідно до ст. 3 Указу Президента України № 734/99 від
27.06.1999 "Про врегулювання порядку одержання резидентами
кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та
застосування штрафних санкцій за порушення валютного
законодавства" ( 734/99 ) (734/99)
санкції, передбачені статтею 2 цього
Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України
від 19.02.1993 № 15 "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
застосовуються Національним банком України до
банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної
податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.
Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється
в судовому порядку.
Цей указ прийнято відповідно до пункту 4 розділу ХУ "Перехідні
положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, він є чинним і у
судових інстанцій не було підстав його не застосовувати, оскільки
Верховною Радою України не приймався ні закон, предметом
регулювання якого було б вирішення цього питання, ані рішення про
відхилення відповідного законопроекту.
Проте судам необхідно звернути увагу на те, що штрафні санкції не
є податковим зобов'язанням, а тому підстав приймати оспорюване
податкове повідомлення-рішення не було.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами
справи.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосії
задовольнити частково.
Постанову від 24.12.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду та рішення від 14.10-30.10.2003 господарського
суду Автономної Республіки Крим у справі № 2- 7/1857-2003
скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.