ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 2-6/2244.1-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Плюшка І.А.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Бахчисарайського ВП ВКГ
матеріали касаційної
скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 02.03.2004
у справі АРК
господарського суду
за позовом Українсько-Ізраїльського СП “Крис” ЛТД
до Бахчисарайської міськради
3-тя особа Бахчисарайське ВП ВКГ, ВАТ “Криммолоко”
про визнання рішення недійсним та про відміну державного акту
на постійне користування земельної ділянки,
за участю представників сторін:
від позивача Канаєва С.Б., Скляренко О.П.,
від відповідача Цакун О.Г.
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2002 року Українсько-Ізраїльського СП “Крис” ЛТД
звернулось до господарського суду з позовом до Бахчисарайської
міськради про визнання рішення Бахчисарайської міськради та про
відміну державного акту на постійне користування земельної
ділянки.
Рішенням господарського суду АР Крим від 10.02.2003 року (Суддя
Чумаченко С.А.) позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.04.2004 року рішення місцевого господарського суду
скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду від 30.07.2003 року
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.04.2004 року та рішення господарського суду АР Крим від
10.02.2004 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд
до місцевого господарського суду.
Рішенням господарського суду АР Крим від 20.11.2003 року (Суддя
Шкуро В.Н.) позов задоволено частково: визнано недійсним рішення
19 сесії 23 скликання Бахчисарайського ВПВКХ від 14.02.2002 року
№ 290 в частині надання Бахчисарайському ВПВКХ у постійне
користування земельної ділянки площиною 0,111-7 га.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 02.03.2004 року рішення місцевого господарського суду від
20.11.2003 року залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Бахчисарайське ВПВКХ подало
касаційну скаргу в якій просить дані рішення скасувати, а справу
направити на новий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судами повно і
всебічно не досліджені обставини справи, які мають суттєве
значення для вирішення даного спору.
Відповідно до вимог ст. 10 ЗК (1990р.) виключно місцевими радами
здійснюється надання та реєстрація права користування землею.
Виконком згідно ст. 33 Закону України “Про місцеве
самоврядування” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
лише готує проекти рішень Ради з
цих питань і подає їх на затвердження Раді. В державному акті
(а.с. 75, Т.1) вказано, що він виданий на підставі рішення
Міськради від 31.10.2001р. № 382, але такого рішення в справі
немає. Від цієї ж дати і під цим же номером є рішення Виконкому
(а.с.15, Т1, і а.с. 40, Т2).
Суди не звернули уваги, що в Акті про право користування
зазначено помилкове посилання на рішення Ради, якого не було. А
Виконком не має права вирішувати таке питання.
Таким чином, суди не перевірили чи оформлялася земля Позивачу у
законному порядку і не дослідили, чи рішення Виконкому від
31.10.2001р. № 382 може братися до уваги на підставі ст. 4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до вимог ст. 27 Земельного Кодексу ( 561-12 ) (561-12)
(1990р.) право користування земельною ділянкою припиняється у
разі припинення діяльності підприємства.
Судами встановлено, що право користування землею надавалося
Бахчисарайському молокозаводу (Акт від 23.07.1996р.).
Відповідно, після ліквідації цього підприємства право
користування землею припинилося.
Суди не звернули уваги, що право користування землею могло б
перейти до Позивача, якби він купував майновий комплекс у
ліквідованого підприємства – Бахчисарайського молокозаводу, але
він купував майно у ВАТ “Криммолоко”, (яке не мало і не
оформляло права користування землею).
Таким чином, суди достовірно не встановили істотні обставини
справи і не перевірили відповідність їх вимогам ст. 19; ст. 27;
ст. 30 Земельного Кодексу ( 561-12 ) (561-12)
(1990).
В даному випадку, оцінюючи АКТ № 382 від 31.10.2001, судами
також не враховано вимоги п. 1 Перехідних положень ЗК (2001р.)
згідно якого Рішення про надання в користування земельних
ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на
момент введення у дію Земельного Кодексу, підлягають виконанню
відповідно до вимог нового ЗК.
Відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу
( 2768-14 ) (2768-14)
(2001р.), право користування виникає з моменту
отримання Акту і приступати до користування землею до видачі
Акту забороняється.
Судова колегія не може погодитись з висновком попередніх
інстанцій в тій частині, що земельна ділянка Бахчисарайському
ППВК площею 0,111-7 га надана в межах земельної ділянки площею
0,01 га, яка на момент прийняття оскаржуваного рішення
знаходилася в постійному користуванні Позивача, оскільки такий
висновок не відповідає дійсності.
Крім того, судами не враховано, що Акт Позивачу було видано лише
22.12.2002р. і до цієї дати земля не могла знаходитись в його
постійному користуванні, а відведення землі Бахчисарайському
ППВКХ відбувалося з.02.по серпень 2002р. (рішення
Бахчисарайської міської Ради від 14.02.2002, а сам акт виданий
08.07.2002). Також суд помилково замість 1,01 га вказав 0,01 га.
За таких обставин не можна погодитись з висновком суду першої
інстанції, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням ст. 116,
141-151 ЗК ( 2768-14 ) (2768-14)
(2001)
Суд першої інстанції також помилково зробив висновок, що
Рішенням арбітражного суду від 07-05-22.06.1998р. по справі
№ 2285-4 за ТОВ “КРИС” ЛТД визнано право на постійне
користування. В резолютивній частині вказаного рішення не
міститься ніякого визнання за Позивачем права користування
землею. Вказаним рішенням лише зобов’язано Раду видати Акт на
право користування. А ось саме право користування у позивача
могло б виникнути, лише після того, як йому було б видано Акт
про право користування землею на підставі Рішення Ради, а не
Виконкому.
Враховуючи неповноту розгляду справи та невідповідність і
непереконливість зроблених попередніми судами висновків,
ухвалені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а
справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги
та заперечення сторін і, в залежності від встановлених обставин,
вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
02.03.2004 та рішення господарського суду АР Крим від 20.11.2003
у справі № 2-6/2244.1-03 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду АР
Крим.