ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 2-15/17071-2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
суддів:
розглянула
касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної
податкової інспекції в Автономній
Республіці Крим (надалі Красноперекопська
ОДПІ)
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду
від 10.03.04
у справі № 2-15/17071-2003
господарського Автономної Республіки Крим
суду
за позовом державного акціонерного товариства “Т”
(надалі Товариство)
до Красноперекопської ОДПІ
відділення державного казначейства у
м. Армянськ (надалі Держказначейство)
про стягнення 264 410,89 грн.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
У судовому засіданні 10.06.04 було оголошено перерву для
виготовлення вступної та резолютивної частин постанови колегії
суддів Вищого господарського суду України.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 24.06.04 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
18-23.12.2003 задоволено позов Товариства до Красноперекопської
ОДПІ та до Держказначейства про стягнення процентів по податку
на додану вартість у сумі 264.410,89 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 10.03.2004 рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 18-23.12.2003 року залишено без змін, а апеляційна
скарга Красноперекопської ОДПІ - без задоволення.
З прийнятою постановою апеляційної інстанції не погоджуються
Красноперекопська ОДПІ та Держказначейство.
У своїй касаційній скарзі ОДПІ вважає, що постанова винесена з
порушенням норм матеріального права, а саме порушені норми ст.
12 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
, Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2003
№ 2014, ч. 5 пп. 7.7.3 п 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Держказначейство у своєму відзиві на касаційну скаргу підтримує
позицію Красноперекопського ОДПІ.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу повністю заперечує вимоги
відповідачів та їх обґрунтування.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї,
заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін,
колегія суддів встановила наступне.
В період з.09.2002 року по жовтень 2003 року Товариство надало
Красноперекопській ОДПІ податкові декларації з податку на додану
вартість, в яких вказано, що воно має право на відшкодування
податку на додану вартість з бюджету, оскільки різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань і сумою податкового
кредиту має від'ємне значення.
В податкових деклараціях відшкодування податку на додану
вартість з бюджету було задекларовано в загальній сумі
10911488,81 грн. З матеріалів справи видно, що Красноперекопська
ОДПІ на момент розгляду спору здійснила часткове відшкодування
податку на додану вартість в сумі 4394779 грн.
Крім того попередні содові інстанції встановили, що за заявою
Товариства від 23.12.2003 Красноперекопська ОДПІ зарахувала
податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі
2172340 грн. в рахунок існуючої бюджетної заборгованості, у
зв'язку з чим сума бюджетної заборгованості склала 4344369,81
грн., яка підтверджується відповідними деклараціями і
розрахунками експертного відшкодування. В зв'язку з чим
господарський суд правомірно задовольнив позов частково в сумі
бюджетної заборгованості, що залишилась невідшкодованою, у
відповідності з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. Закону України “Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зважаючи на вказані встановлені судом обставини, колегія суддів
також бере до уваги, що згідно з п. 4 Указу Президента України
“Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.1998 №
857/98 у випадку, коли сума податку на додану вартість,
визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань,
які утворились у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт,
послуг) на протязі звітного періоду і сумою податкового кредиту
звітного періоду, має від'ємне значення, така сума зараховується
в рахунок погашення заборгованості платника податку на додану
вартість, яка виникла в попередніх звітних періодах, а при
відсутності заборгованості - в зменшення податкових зобов'язань
платника податку на протязі трьох наступних звітних періодів.
Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами
податкових зобов'язань, які виникли на протязі трьох наступних
звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного
бюджету України на умовах, встановлених законодавством, на
протязі місяця, який наступає після подачі декларації за третій
звітний період після утворення від'ємного значення податку.
У відповідності до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану
вартість, що мають від'ємне значення за результатами звітного
періоду, підлягають відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України на протязі одного місяця, наступного після
подачі декларації. Суми не відшкодовані платнику податку в
строк, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має
право після утворення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення грошових сум з бюджету.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, що не відшкодовані
платнику податку протягом місяця, наступного після подачі
декларації, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджено
наказом Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України та Державного казначейства України від
21.05.2001 N 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
). Відповідно до пунктів 6.3 -
6.5 цього Порядку податкові органи в особовому рахунку платника
податку за прострочення терміну відшкодування податку на додану
вартість нараховують проценти (на рівні 120 відсотків річних від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення), які за заявою платника податку можуть бути
перерахованў на його розрахунковий рахунок або направлені на
погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Затверджена названим Порядком форма висновку про суми
відшкодування податку на додану вартість містить вказівки про
відшкодування з бюджету загальної суми відшкодування, у тому
числі процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану
вартість.
Колегія суддів також враховує встановлені господарськими судами
у даній справі ті обставини, що суми процентів, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості, відповідають приписам підпункту
7.7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і є правомірними.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 № 1251-XII із змінами та
доповненнями ставки, механізм справляння податків встановлюються
виключно законами про оподаткування. Порядок обчислення та
сплати податку на додану вартість встановлений Законом України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від
03.04.97.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування
переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки правові
підстави отримання експортного відшкодування, порядок і строки
відшкодування з бюджету визначені Законом України “Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а факти наявності бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість встановлені судами
попередніх інстанцій.
Що стосується посилань відповідачів на порушення судами
Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2003 № 2014 “Про
випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення
простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість” та затвердженого нею Порядку випуску, обігу, погашення
облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять
років, то колегія суддів відзначає таке.
Вказана Постанова прийнята 25.12.2003, тобто через два дні після
прийняття судом першої інстанції рішення у справі.
Крім того в п. 2 самого Порядку випуску, обігу, погашення
облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять
років, вказано, що дія цього Порядку поширюється на платників
податку на додану вартість, яким бюджетна заборгованість з
податку на додану вартість, що утворилася на 1.11.2003 року, не
відшкодована до 1.01.2004 року, включених до реєстру
інвентаризації платників податку, яким бюджетна заборгованість з
податку на додану вартість, що утворилася на 1.11.2003 року, не
відшкодована до 1.01.2004 року, складеного згідно з додатком 1.
Відшкодування податку на додану вартість здійснюється на
підставі даних декларацій з податку на додану вартість і
матеріалів перевірки органів державної податкової служби за
місцем реєстрації платника податку або за рішенням суду,
прийнятим після 1.01.2004 року.
Таким чином у суду першої інстанції та апеляційного суду не було
відповідно ані об’єктивних фактичних, ані правових підстав для
застосування вказаних нормативних актів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що переглянута
постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам
чинного законодавства, а відтак відсутні правові підстави для
задоволення касаційної скарги Красноперекопської ОДПІ.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної
податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 1122/10/10-0
від 13.04.04 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
10.03.04 у справі № 2-15/17071-2003 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.