ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 17/250
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Бабушкінському
скаргу районі м. Дніпропетровська
на постанову від 09.02.2004р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 17/250 Господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Квартал”
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському
районі м. Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Лозовий О.А., за довіреністю
відповідача – Михалевич М.А., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю інвестиційна група
“Квартал” звернулося з позовом до ДПІ у Бабушкінському районі
м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 05.02.2003р. № 0000032307/0, яким
нарахована пеня порушення термінів розрахунків в сфері
зовнішньоекономічної діяльності в сумі 120231,00грн. Позовні
вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу
щодо порушення позивачем ст.ст. 2, 4 Закону України “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
при
виконання контракту № 2/09 від 03.10.2001р.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
12.12.2003р. у справі № 17/250 (суддя Стрелець Т.Г.), яке
залишено без змін постановою від 09.02.2004р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду (колегія суддів А.О.Логвиненко,
І.М.Герасименко, В.В.Швець), позовні вимоги задоволені.
Відповідач не погодився із судовими рішеннями, звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 12.12.2003р. у справі № 17/250 та постанову від
09.02.2004р. Дніпропетровського апеляційного господарського
суду, а в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суть спору полягає в тому, що податкова інспекція не вважає
залік зустрічних однорідних вимог підставою для припинення
нарахування пені за несвоєчасне надходження коштів в іноземній
валюті за зовнішньоекономічними контрактами. Виходячи із
вказаних підстав, податкова інспекція просить скасувати прийняті
у справі судові рішення як такі, що не відповідають вимогам
ст.ст. 1, 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону
України “Про зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
,
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати
будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які
прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 14 вищезазначеного закону
( 959-12 ) (959-12)
, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають
право самостійно визначати форму розрахунків по
зовнўшньоекономўчних операціях з-поміж тих, що не суперечать
законам України та відповідають міжнародним правилам.
У цивільно-правових відносинах допускається припинення
зобов'язань шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги,
відповідно до ст. 217 Цивільного Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Ст. 218 Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
містить положення про неприпустимість
зарахування у випадках, передбачених даною нормою, та в інших
випадках, передбачених законом.
Спеціальним законодавством, зокрема, Законом України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
, Законом України “Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, Декретом КМУ “Про систему валютного регулювання і
валютного контролю” ( 15-93 ) (15-93)
та Цивільним кодексом ( 435-15 ) (435-15)
не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної
однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.
Зважаючи на те, що відносини між позивачем і його контрагентом
за договором є цивільно правовими, суди першої та апеляційної
інстанції обґрунтовано дійшли висновку, що сторони при
проведенні заліку зустрічних однорідних вимог правомірно
керувалися статтею 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що
припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між
резидентом та нерезидентом шляхом зарахування зустрічної
однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству України.
Залік зустрічних однорідних вимог є юридичним фактом, з яким
законодавство пов’язує припинення прав та обов’язків сторін по
відповідним зобов’язанням.
Виходячи з того, що зобов’язання сторін за контрактом в частині
заліку зустрічних однорідних вимог припинилися, заборгованість
нерезидента перед позивачем відсутня, у зв’язку з чим не має
підстав для обчислення та нарахування пені за порушення строків
розрахунків в іноземній валюті.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає
постанову від 09.02.2004р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду законною та обґрунтованою, і підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському
районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову від 09.02.2004р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 17/250 Господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.