ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2004                                      Справа N 16/269

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ПП “АГ”

скаргу

на рішення                   господарського суду Полтавської

                             області від 27.01.2004 року

у справі за позовом          ПП “АГ”

до                           ЗАТ “Транснаціональна фінансово –

                             промислова нафтова компанія “УН”

третя особа                  ТОВ “П”

про   зобов’язання відвантажити нафтопродукти

                       В С Т А Н О В И В:

у липні 2003 року, приватне підприємство “АГ” звернулось до суду

з  позовом до ЗАТ “Транснаціональна фінансово–промислова нафтова

компанія   “УН”  у  якому  посилаючись  на  неналежне  виконання

відповідачем  своїх  договірних  зобов‘язань  по  договору   від

04.05.2001  року,  №  1330  і  своє право  вимоги,  надане  йому

договором  від 17.10.2002 року № 109-02/1330 просив  зобов‘язати

відповідача  передати йому виготовлену з давальницької  сировини

продукцію,  зокрема 2 708,180 тон бензину А  –  76,  26,098  тон

бензину А – 92 та 805,264 тон дизельного пального.

Рішенням  господарського суду Полтавської області від 27.01.2004

року у задоволенні позову відмовлено.

У   касаційній  скарзі  позивач  просить  рішення  суду   першої

інстанції  скасувати,  оскільки на його думку,  суд  порушив  та

неправильно  застосував  норми  матеріального  і  процесуального

права,   та  постановити  нове  рішення,  яким  позовні   вимоги

задовольнити.

Заслухавши  суддю – доповідача, пояснення представників  сторін,

перевіривши  матеріали справи та обговоривши  доводи  касаційної

скарги  судова  колегія  вважає, що  касаційна  скарга  підлягає

задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи   рішення  про  відмову   у   задоволенні   позову

господарський   суд  послався  неповідомлення  відповідача   про

перехід  права вимоги по договору № 1330 від 04.05.2001 року  до

позивача,  відсутність вимог з боку останнього і не подання  ним

заявки на відвантаження даного виду продукції.

Проте  наведені судом мотиви не можна визнати такими, що  давали

суду право відмови у позові виходячи з наступного.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідно до умов

укладеного  між  ТОВ  “П” і відповідачем  договору  №  1330  від

04.05.2001 року та додаткових угод до нього від 07 та 29.05.2001

року   останній  зобов‘язався  переробити  поставлений  йому   у

кількості 4 840 285 тон газовий конденсат і зарахувавши  частину

давальницької  сировини у рахунок оплати,  виробити  і  передати

постачальнику  пальне у визначених обсягах протягом  60  днів  з

часу завершення розрахунків.

Актом   від   07.05.2001   року   сторони   підтвердили   обсяги

поставленого  газового конденсату та здійснення  розрахунків  за

його  переробку,  проте вироблена продукція  замовнику  не  була

передана і на час розгляду справи заборгованість відповідача  по

договору  №  1330  від  04.05.2001 року складає  2  708,180  тон

бензину  А–76, 26,098 тон бензину А–92 та 805,264 тон дизельного

пального,    що    підтверджується   зокрема   інвентаризаційним

повідомленням   і   відповідачем   у   судовому   засіданні   не

оспорювалось.

Договором  №  109-02/1330  від  17.10.2002  року  право   вимоги

зазначеної  заборгованості відповідача перед постачальником  ТОВ

“П”  передана останнім позивачу, який вправі вимагати  виконання

договору на його користь, що судом не спростовувалось, а тому за

таких обставин підстав для відмови у позові не було.

При  такому положенні, коли мотивів відсутності у позивача права

вимоги,   які  б  ґрунтувались  на  законі  судом  не  наведено,

обставини  справи встановлені судом з достатньою повнотою  і  не

потребують  додаткової перевірки судова колегія вважає  можливим

не  передаючи  справу на новий розгляд постановити нове  рішення

про задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення  господарського суду Полтавської області від  27.01.2004

року скасувати.

Позов задовольнити.

Зобов‘язати ЗАТ “Транснаціональна фінансово – промислова нафтова

компанія “УН” поставити ПП “АГ” 2 708,180 тон бензину  А  –  76,

26,098  тон  бензину  А–92  та 805,264 тон  дизельного  пального

(літнього).

Стягнути з ЗАТ “Транснаціональна фінансово – промислова  нафтова

компанія  “УН”  на  користь ПП “АГ” 1 818 грн.  у  відшкодування

судових витрат.