ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 13/529 пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Стратієнко Л.В.
Чабана В.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А.
відповідача: Б.Б.Б., В.В.В.
3-ї особи Д.Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
виробничо-трикотажне товариство з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24
березня 2004 р.
у справі № 13/529 пд
за позовом виробничо-трикотажне товариство з обмеженою
відповідальністю "XXX"
до заготівельного промислово - комерційного об'єднання "YYY",
відкритого акціонерного товариства фірми "ZZZ"
3-я особа регіональне відділення Фонду державного майна України по
Херсонській області
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2003 р. позивач звернувся з вказаним позовом в суд,
посилаючись на те, що він згідно договору купівлі-продажу
державного майна від 18.07.2001 р., укладеного між ним і
регіональним відділенням Фонду державного майна України по
Херсонській області є власником нежилих приміщень і споруд під
літерами "А", "А'", "Б" - основні, "В" - прохідна, "Г" -
компресорна, "Д" - котельня, розташованих за адресою м. Н-ськ вул.
Ч-ська, 88.
Проте, частину цих приміщень, зазначених під літерою "А", - 1- 2,9
кв.м - коридор, 2-22,4 кв.м, 3 - 49,8 кв.м, 4 - 23,1кв.м, 5 - 15,7
кв.м, 7 - 17,7 кв.м - майстерні, займає ЗПКО "YYY", якому вони
були продані ВАТ "ZZZ" згідно договору купівлі-продажу від
19.01.1996 р.
Але, оскільки, ВАТ "ZZZ" на момент продажу цих приміщень не було
їх власником, то на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
просив
визнати договір купівлі - продажу від 19.01.1996 р., укладений між
ВАТ "ZZZ" і ЗВКО "YYY", за яким останнє купило 11/100 частин із
літери "А" приміщення 1- 2,9 кв.м - коридор, 2-22,4 кв.м, 3 - 49,8
кв.м, 4 - 23,1кв.м, 5 - 15,7 кв.м, 7 - 17,7 кв.м - майстерні,
розташовані в м. Н-ську, вул. Ч-ськa, 88, недійсним.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.01.2004 р.
(суддя Закурін М.К.) позов задоволено. Визнано недійсним договір
купівлі-продажу від 19.01.1996 р., укладений між АТВТ "ZZZ" та
ЗКПО "YYY" щодо продажу 11/100 частин приміщень літери "А" за
адресою м. Н-ськ вул. Ч-ська, 88.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
24.03.2004 р. (головуючий - Яценко О.М., судді Коробка Н.Д.,
Хуторной В.М.) рішення господарського суду Херсонської області від
13.01.2004 р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 24.03.2004 р. скасувати, залишивши в силі рішення
господарського суду Херсонської області від 13.01.2004 р.
Заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач
згідно договору купівлі-продажу від 18.07.2001 р. купив у
регіонального відділення ФДМ України нежилі приміщення і споруди
під літерами "А", "А'", "Б" - основні, "В" - прохідна, "Г" -
компресорна, "Д" - котельня, розташовані за адресою м. Н-ськ вул.
Ч-ська, 88 (а.с.12-13, т.1).
Разом з тим частина вказаних приміщень, які складають літеру "А",
а саме: 1- 2,9 кв.м - коридор, 2-22,4 кв.м, 3 - 49,8 кв.м, 4 -
23,1 кв.м, 5 - 15,7 кв.м, 7 - 17,7 кв.м - майстерні, належить ЗПКО
"YYY", якому вони були продані АТВТ "ZZZ" згідно договору
купівлі-продажу від 19.01.1996 р. (а.с.11, т.1).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, рішенням
господарського суду Херсонської області від 24.01.2002 р. у справі
за № 10/31-0-7/2-пс, яке вступило в законну силу, відмовлено в
задоволенні позовних вимог ВАТ фірми "ZZZ" про визнання недійсним
договору купівлі-продажу від 18.07.2001 р., укладеного між
позивачем і регіональним відділенням ФДМ України і при цьому
встановлено факти, які відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
мають преюдиційне значення для вирішення даного спору.
Зокрема, вказаним рішенням суду було встановлено, що будівля по
вул. Ч-ській, 88 в м. Н-ську знаходилась у власності місцевої ради
народних депутатів, у зв'язку з чим на підставі Закону України
"Про місцеві ради народних депутатів і місцеве самоврядування"
( 533-12 ) (533-12)
, ст.ст. 33, 35 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, у відповідності з рішенням Херсонської обласної ради №
X1 від XX.01.1993 р. була прийнята в комунальну власність та
включена в програму приватизації. Приватизація була здійснена ФДМ
України шляхом продажу будівлі позивачу за договором від
18.07.2001 р.
Оскільки згідно з ст. 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
право розпоряджання майном належить лише власнику майна, тобто в
даному випадку Херсонській обласній раді, а не АТВТ "ZZZ", в
оперативному управлінні, якого воно знаходилось, то договір
купівлі-продажу від 19.01.1996 р., укладений між АТВТ "ZZZ" і ЗПКО
"YYY", відповідно до вимог ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є недійсним,
тому що не відповідає вимогам закону.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що згідно свідоцтва про власність від
XX.10.1994 р. № X2, виданого РВ ФДМУ по Херсонській області спірне
майно перейшло у власність ВАТ фірмі "ZZZ" відповідно до Декрету
Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових
комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів,
зданих в оренду" ( 57-93 ) (57-93)
від 20.05.1993 р., Установчого договору
про створення ВАТ фірми "ZZZ" та Статуту даного підприємства"
(а.с.122, т.1) і відповідно до реєстраційного посвідчення H-ського
БТІ було зареєстроване на праві власності саме за ВАТ фірмою
"ZZZ", а тому відповідно до вимог ст.4 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
на момент укладення договору від 19.01.1996
р. купівлі-продажу 11/100 частин приміщення літери "А",
розташованого за адресою м. Н-ськ вул. Ч-ська, 88, ВАТ фірма "ZZZ"
було власником вказаних приміщень і підстав для визнання вказаного
договору недійсним з підстав, передбачених ст.48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
немає. Крім того, рішення господарського суду
Херсонської області від 24.01.2002 р. у справі за №
10/31-0-7/2-пс, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ
фірми "ZZZ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від
18.07.2001 р., укладеного між позивачем і регіональним відділенням
ФДМ України, предметом якого було приміщення по вул. Ч-ській, 88,
апеляційним судом не взято до уваги, оскільки попередні судові
рішення свідчать, що частина приміщень належить іншій особі.
Проте, погодитись з такими висновками повністю не можна, оскільки
вони зроблені в порушення вимог норм матеріального і
процесуального права.
Зокрема, судом апеляційної інстанції при вирішення спору не
враховано, що рішенням арбітражного суду Одеської області від
08.07.1996 р. (а.с.9-11,т.2) установчий договір ВАТ "ZZZ" в
частині передачі РВ ФДМ України по Херсонській області приміщень
першого поверху і підвалів двоповерхової будівлі по вул. Ч-ській,
88 до статутного фонду ВАТ фірма "ZZZ" визнано недійсним, а
свідоцтво про власність на спірні будівлі від XX.10.1994 р.
реєстраційний номер № X2 (а.с.122,т.1), на яке суд апеляційної
інстанції посилався, як на документ, що підтверджує право
власності ВАТ фірма "ZZZ" на спірні приміщення на момент укладення
спірного договору купівлі-продажу, було видане ВАТ фірмі "ZZZ"
саме у з зв'язку з передачею йому спірного майна відповідно до
умов установчого договору РВ ФДМ України по Херсонській області.
Відповідно до ч.1 ст.59 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, визнана
недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
Рішення арбітражного суду Черкаської області від 20.09.1995 р. у
справі за № 5/1-ПС-849/7, на підставі якого ВАТ фірмі "ZZZ" було
видане H-ським БТІ реєстраційне посвідчення за № X3 від XX.10.1995
р. (а.с.52, т.1), було скасоване постановою арбітражної наглядової
колегії Вищого арбітражного суду України від 26.04.1996 р. (а.с.7
- 8, т.2).
Також в порушення вимог ч.2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом
апеляційної інстанції не взяті до уваги при вирішенні даного спору
факти, встановлені рішенням господарського суду Херсонської
області від 24.01.2002 р. у справі за № 10/31-0-7/2-пс.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна
визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Разом з тим судом першої інстанції також при розгляді спору
допущені порушення норм матеріального права, які тягнуть його
скасування.
Зокрема, відповідно до ч.2 ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
по недійсній
угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все
одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі
- відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки
недійсності угоди не передбачені законом.
П. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №
3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
передбачено, що при задоволенні позову суд в
одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про
застосування передбачених законом наслідків.
В порушення зазначених вимог, суд першої інстанції, визнавши
недійсним договір купівлі-продажу спірних приміщень від 19.01.1996
р., зазначив, що проведення реституції неможливе, оскільки
Херсонська обласна рада, як власник, розпорядилась спірним
приміщенням, продавши її позивачу - ТОВ "XXX", а ВАТ фірма "ZZZ"
не є її власником.
Проте, такий висновок суду є помилковим, оскільки вказані
обставини не звільняють ВАТ фірма "ZZZ" повернути все одержане за
недійсною угодою ЗВКО "YYY".
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції також підлягає
скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш
ретельно з'ясувати права і обов'язки сторін у спірних
правовідносинах і в залежності від встановленого та відповідно до
вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу виробничо-трикотажного товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24
березня 2004 р. та рішення господарського суду Херсонської області
від 13 січня 2004 р. у справі за № 13/529 пд скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі
суду.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Л.В. Стратієнко
В.В. Чабан