ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N Д12/7-Д1/60
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого, судді Добролюбової Т. В.
суддів: Гоголь Т. Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційне подання В.о. прокурора Дніпропетровської
області Заступника прокурора Дніпропетровської області в
інтересах держави в особі Дніпропетровської міської Ради
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
08.04.2002 р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.08.2002 року
зі справи № Д12/7-Д1/60
за позовом Прокурора Дніпропетровської області в інтересах
держави в особі Дніпропетровської міської ради
до ТОВ “Фін-Інвест”, м. Київ Корпорації “Вілнорд ІНК”,
Республіка Панама Корпорації “Дагзбері ІНК”, США, Каліфорнія,
Фірми “Джаггер Сервіс Лімітед”, США
про визнання недійсними договорів
за участю представників сторін:
від позивача: Іващенко Ю.І.(в засіданні суду 27.05.04р.)
прокурора: Почтар С.І.
від відповідача: Корпорація “Дагзбері ІНК”: Коротка Г.Л.
від інших відповідачів: не з'явилися
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду.
Заявлене корпорацією “Дагзбері ІНК” клопотання про здійснення
фіксації судового процесу технічними засобами відхилено колегією
суддів з посиланням на ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В С Т А Н О В И В:
Прокурором Дніпропетровської області заявлено позов в інтересах
держави в особі Дніпропетровської міської Ради до: ТОВ
"Фін-Інвест”, м. Київ; Корпорації “Вілнорд ІНК”, Республіка
Панама; Корпорації “Дагзбері ІНК”, США, Каліфорнія, про визнання
недійсними договорів:
- комісії від 09.01.1998р;
- купівлі-продажу двоповерхового виставкового залу,
розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Пушкіна,55,
укладеного 06.08.98р. між Корпорацією “Вілнорд ІНК” та
Корпорацією “Дагзбері ІНК” та про повернення зазначеного об’єкту
у власність територіальної громади м. Дніпропетровська в особі
Дніпропетровської міської ради.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Вищого арбітражного
суду України від 24.12.98р. договір купівлі - продажу від
11.02.98 р., укладений між Дніпропетровською обласною радою та
ТОВ “Фін-Інвест” визнано недійсним та зазначеним рішенням
встановлено, що власником виставкової зали, розташованої за
адресою пр. Пушкіна, 55 у м. Дніпропетровську є Дніпропетровська
міська рада. Спірний об’єкт був проданий облрадою без згоди
міської ради та без доручення від неї на здійснення продажу.З
метою ухилення від повернення спірного майна, відчуженого з
порушенням чинного законодавства ТОВ „Фін-Інвест” укладено
договір комісії від 09.01.98 р. з комітентом - Корпорацією
“Вілнорд ІНК” (Р. Панама), якою в свою чергу 06.08.98 р.
укладено договір купівлі-продажу зазначеного приміщення з
Корпорацією “Дагзбері ІНК»(США,Каліфорнія).
Правовою підставою позову зазначені наступні норми: ст. 16, 60
Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст. 31,50 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
ст. 48, 145 Цивільного кодексу (в редакції 1963 р.).
В процесі розгляду справи прокурором подана заява про додаткові
позовні вимоги, в якій останній просив повернути територіальній
громаді м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської
ради двоповерхову виставкову залу, розташовану за адресою:
м. Дніпропетровськ, пр.Пушкіна,55 та визнати недійсними:
- договір комісії від 07.01.1998 року № 005/UA-PROP, укладений
між Корпорацією “Вілнорд ІНК” та фірмою „Джаггер Сервіс
Лімітед”;
- договір комісії від 09.01.1998 року № 1 між ТОВ “Фін-Інвест”
та Фірмою „Джаггер Сервіс Лімітед”;
- договір купівлі-продажу спірного приміщення від 06.08.1998
року укладений між корпорацією “Вілнорд ІНК” та корпорацією
“Дагзбері ІНК”.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
15-18.06.2001 р. у задоволенні позову до ТОВ “Фін-Інвест”
відмовлено, позов в частині визнання недійсним укладеного між
ТОВ “Фін-Інвест” та Корпорацією “Вілнорд ІНК” договору комісії
від 09.01.98 залишено без розгляду. В задоволенні позовної
вимоги про повернення ТОВ “Фін-Інвест” Дніпропетровській міській
раді виставкової зали відмовлено(а.с. 34-39).
За апеляційним поданням Заступника прокурора Дніпропетровської
області вказане рішення переглянуто в апеляційному порядку і
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.11.2001 р. судове рішення скасоване з передачею справи на
новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області
(а.с. 55).
При новому розгляді господарським судом Дніпропетровської
області 08.04.2002 р. прийнято рішення про відмову у задоволенні
позову (а.с. 109-111).
Судове рішення мотивоване тим, що оспорювані угоди не порушують
права та охоронювані законом інтереси Дніпропетровської міської
ради, а остання не уповноважена на здійснення будь-яких функцій
держави у спірних правовідносинах, тобто відносинах, що
виникають при здійсненні комісійних операцій, пов”язаних з
придбанням нерухомого майна. Крім того, прокурором та позивачем
не наведено підстав невідповідності чинному законодавству
оспорюваних договорів комісії, як того вимагає ст. 48 Цивільного
кодексу.
На вказане рішення Заступником прокурора Дніпропетровської
області внесене апеляційне подання, за результатами розгляду
якого Дніпропетровським апеляційним господарським судом
01.08.2002р. прийнята постанова про залишення рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2002 р.
без змін (а.с.137-139).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, В.о.
прокурора Дніпропетровської області заступник прокурора
Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського
суду України із клопотанням про відновлення строків для внесення
касаційного подання та з касаційним поданням, в якому просить
скасувати рішення та постанову через неправильне застосування
норм матеріального права, а саме: ст.ст. 140, 142 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 60 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, а також через порушення
судами приписів ст. 145 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Прокурор звертає увагу на рішення Дніпропетровської обласної
ради ХІІІ сесії ХХІ скликання від 11.03.1993р. № 208-13/ХХІ “Про
перелік майна обласної комунальної власності”, яке не містить в
якості об’єкта права власності облради нежиле приміщення, що
знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна,55.
Дніпропетровська міська Рада касаційне подання підтримала з тих
же підстав.
У відзиві на касаційне подання Корпорація “Дагзбері ІНК” просить
залишити оскаржувані судові акти без змін, оскільки вважає що за
змістом договір купівлі – продажу від 06.08.1998р. відповідає
вимогам закону, укладений з належним власником (продавцем);
спірне майно не знаходилося у володінні позивача. Посилається на
неправильне оформлення касаційного подання, звертає увагу на
відсутність у доданому до касаційного подання клопотанні
мотивації щодо поважності причин пропуску строку на касаційне
оскарження.(більш детальніше дивись відзив).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм
матеріального та процесуального права, обговоривши доводи
касаційного подання та заперечення на нього, дійшла висновку про
часткове задоволення подання, виходячи з наступного:
Як встановлено судами попередніх інстанцій:
- 07.01.1998 року між корпорацією “Вілнорд ІНК” (комітент) та
фірмою „Джаггер Сервіс Лімітед” (комісіонер) укладений договір
комісії № 005/UA-PROP, за умовами якого комітент доручив
комісіонеру придбати для комітента об’єкти нерухомості, в тому
числі двоповерхову виставкову залу розташовану за адресою:
м. Дніпропетровськ, пр.Пушкіна,55.;
- 09.01.1998 року між фірмою „Джаггер Сервіс Лімітед” (комітент)
та ТОВ “Фін-Інвест” (комісіонер) укладено договір комісії № 1,
згідно з яким, комісіонер зобов’язався укласти для комітента від
свого імені одну або декілька угод на придбання об’єктів
комунальної нерухомості на ринку України;
-11.02.1998 року між ТОВ “Фін-Інвест” (покупець) та
Дніпропетровською обласною Радою (продавець) укладено договір
купівлі-продажу двоповерхової виставкової зали, якіа відповідно
до акту приймання-передачі від 20.02.1998 року була передана
покупцю;
- 06.08.1998 року між корпорацією “Вілнорд ІНК” (продавець) та
Корпорацією “Дагзбері ІНК” (покупець) укладено договір
купівлі-продажу двоповерхової виставкової зали розташованої за
адресою м. Дніпропетровськ, пр.Пушкіна,55. Право власності на
об’єкт нерухомості за цим договором переходить до покупця з
моменту його підписання.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 24.12.1998 року зі
справи № 1/55 договір купівлі-продажу від 11.02.1998 року
укладений між ТОВ “Фін-Інвест” та Дніпропетровською обласною
Радою був визнаний недійсним з підстав невідповідності приписам
ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, згідно з якою вирішення питань щодо відчуження
комунального майна віднесено до компетенції міської ради.
Вказане рішення вступило в законну силу. Господарським судом при
вирішенні даного спору не було враховано положення ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до якої не потребують доказування преюдиціальні
факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі
розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.
Зазначеним рішенням з посиланням на рішення зі справи № 1/50
встановлений факт відсутності у Дніпропетровської обласної ради
повноважень на відчуження комунального майна за договором від
11.02.98р., однією із сторін якого було ТОВ “Фін-Інвест”. Також
цим рішенням було встановлено, що доручення від відповідної ради
– власника майна на продаж обласна рада не отримувала, а тому,
за висновком суду, з прийняттям обласною радою розпорядження від
26.01.98р. № 12-р щодо відчуження спірного майна було порушено
право міської ради.
З наведених установлених фактів Вищий арбітражний суд України
визнав недійсним ч. 4 п. 1 вказаного розпорядження, яке
зазначено в якості підстав для видачі Корпорації “Вілнорд ІНК”
свідоцтва про право власності на двоповерховий виставковий зал
розташований за адресою:м. Дніпропетровськ, пр.Пушкіна,55.
З висновком господарського суду та доводами Корпорації
“Дагзбері ІНК” стосовно того, що на момент укладення угоди
Корпорація “Вілнорд ІНК” була належним власником об’єкту
нерухомості з посиланням на свідоцтво (яке, як зазначено в
рішенні господарського суду від 08.04.02, не було оспорене чи
визнане недійсним), колегія суддів не погоджується, вважає такі
твердження необгрунтованими, оскільки як вбачається із свідоцтва
про право власності від 16.07.98 останнє видане Корпорації
“Вілнорд ІНК” на підставі розпорядження Голови обласної ради від
26.01.1998р. № 12-р “Про продаж об’єктів, що належать до
спільної власності територіальних громад області (обласної
комунальної власності)”, договору купівлі – продажу від
11.02.1998р. № 1-104, та договору комісії від 09.01.1998 р.,
укладеного між комісіонером ТОВ “Фін-Інвест” та комітентом
Корпорацією “Вілнорд ІНК” (а.с.17).
Проте, вирішуючи питання пов”язані з визнанням права власності,
слід мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права
можуть бути правовстановлювальні документи, перелік яких
наведено в додатку до Інструкції Про порядок державної
реєстрації права власності… Самі лише свідоцтва про право
власності на певний об”єкт майна не є правовстановлювальними
документами, а тому останні не можуть виступати і предметом
спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на
підставі якого видано свідоцтво.
За договором купівлі - продажу від 11.02.1998р. (який зазначений
в свідоцтві в якості підстави для набуття права власності)
Корпорація “Вілнорд ІНК” не є стороною (тобто не є покупцем
спірного майна); зазначений у свідоцтві про право власності
договір комісії від 09.01.98 р. не є правовстановлювальним
документом. Крім того, цей договір укладений між фірмою „Джаггер
Сервіс Лімітед” та ТОВ “Фін-Інвест”, а не між фірмою та ТОВ
“Фін-Інвест” і Корпорацією “Вілнорд ІНК”, як помилково вказано у
свідоцтві. Договірні відносини між ТОВ “Фін-Інвест” і
Корпорацією “Вілнорд ІНК” взагалі відсутні. Отже, на момент
видачі свідоцтва 16.07.1998р. у Корпорації “Вілнорд ІНК” були
відсутні правовстановлювальні документи на спірне майно, так як
ТОВ “Фін-Інвест” не продавало об’єкт нерухомості безпосередньо
Корпорації “Вілнорд ІНК”. Крім того, в подальшому ч. 4 п. 1
розпорядження Голови обласної ради від 26.01.1998р. № 12-р про
продаж двоповерхової виставкової зали товариству з обмеженою
відповідпльністю “Фін- Інвест” визнаний недійсним за рішенням
арбітражного суду від 24.12.98р. А відтак, Корпорація “Вілнорд
ІНК”, укладаючи договір купівлі – продажу від 06.08.1998р. з
Корпорацією “Дагзбері ІНК”, не була власником проданого майна.
За загальним правилом незаконним є володіння майном без законних
підстав, або коли такі підстави раніше були, а потім відпали.
Відчуження майна особою, яка фактично не була його власником є
пўдставою для визнання відповідної угоди недійсною.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами попередніх інстанцій не були враховані приписи ст. 145
Цивільного кодексу, що призвело до ухвалення судових актів, які
не відповідають чинному законодавству.
Відповідно до статті 145 Цивільного кодексу (редакції 1963 р.),
якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його
відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати
(добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно
від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або
особою, якій майно було передане власником у володіння, або
викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим
шляхом поза їх волею.
Матеріалами справи спростовується той факт, що власник
(Дніпропетровська міська рада) не заперечував проти продажу
спірного майна. Вибуття майна, шляхом його відчуження, із
володіння власника – територіальної громади міста
Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської Ради поза її
волею, всупереч її запереченням, є підставою для захисту права
територіальної громади міста Дніпропетровська в особі
Дніпропетровської міської Ради відповідно до чинного
законодавства.
Згідно зі статтею 50 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
і
статтею ст. 145 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
власник вправі
вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння,
а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи,
яка не мала права його відчужувати.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання недійсним
договору купівлі – продажу від 06.08.1998р. та про повернення
об’єкту нерухомості до власності територіальної громади
м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради
підлягають задоволенню.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки при
укладенні договорів комісії порушень вимог чинного на той час
законодавства не вбачається, останні не порушують законних прав
та інтересів позивача.
За таких обставин, рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 08.04.2002 року та постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 01.08.2002 року підлягають
скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
08.04.2002р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.08.2002р. зі справи № Д12/7-Д1/60
–скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу двоповерхового
виставкового залу від 06.08.1998 року укладений між корпорацією
“Вілнорд ІНК” та Корпорацією “Дагзбері ІНК”.
Зобов’язати Корпорацію “Дагзбері ІНК” повернути двоповерхову
виставкову залу, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ,
пр.Пушкіна,55 до власності територіальної громади міста
Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської Ради.
В задоволенні решти позову відмовити.
Касаційне подання В.о. прокурора Дніпропетровської області
Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах
держави в особі Дніпропетровської міської ради – задовольнити
частково.