ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N Д12/6-Д1/59
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого, судді Добролюбової Т. В.
суддів: Гоголь Т.Г.
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційне подання В.о. прокурора Дніпропетровської
області Заступника прокурора Дніпропетровської області в
нтересах держави в особі Дніпропетровської міської Ради
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
08.04.2002 р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.07.2002 року
зі справи № Д12/6-Д1/59
за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в
інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради
до ТОВ “Фін-Інвест”, м. Київ; Корпорації “Вілнорд ІНК”,
Республіка Панама; Корпорації “Дагзбері ІНК”, США, Каліфорнія;
Фірми “Джаггер Сервіс Лімітед”, США
про визнання недійсними договорів
за участю представників сторін:
від позивача: Іващенко Ю.І.(в засіданні суду 27.05.04р.)
прокурора: Почтар С.І.
від відповідача: Корпорація “Дагзбері ІНК»: Коротка Г.Л.
від інших відповідачів: не з'явилися
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду.
Заявлене корпорацією “Дагзбері ІНК” клопотання про здійснення
фіксації судового процесу технічними засобами відхилено колегією
суддів з посиланням на ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В С Т А Н О В И В:
Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах
держави в особі Дніпропетровської міської Ради звернувся до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ
"Фін-Інвест”, Корпорації “Вілнорд ІНК”, Корпорації “Дагзбері
ІНК” про визнання недійсними:
- договору комісії від 09.01.1998 року, укладеного між ТОВ
„Фін-Інвест” (комісіонер) та між Фірмою “Джаггер Сервіс Лімітед”
(комітент);
- договору купівлі-продажу дев’ятиповерхової адміністративної
будівлі, трансформаторної станції, складських приміщень,
розташованих адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна,55,
укладеного 06.08.1998 року між Корпорацією “Вілнорд ІНК” та
Корпорацією “Дагзбері ІНК” та про повернення зазначених об’єктів
до територіальної громади м. Дніпропетровська в особі
Дніпропетровської міської ради.
-
14.06.2001 р. Заступник прокурора Дніпропетровської області
доповнив позовну заяву та просив також визнати недійсними:
- договір комісії від 07.01.98р. № 005/V-PROP, укладений між
Корпорацією “Вілнорд ІНК»(комітент) та Фірмою “Джаггер Сервіс
Лімітед”(комісіонер);
- договір комісії від 09.01.98р. № 1, укладений між Фірмою
“Джаггер Сервіс Лімітед”(комітент) та ТОВ „Фін-Інвест”
(комісіонер);
- договір купівлі-продажу спірного майна від 06.08.98р.,
укладений між Корпорацією “Вілнорд ІНК” та Корпорацією “Дагзбері
ІНК” (а.с. 25-26).
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
15-18.06.2001 року в позові до ТОВ “Фін-Інвест” відмовлено. В
задоволенні позову про повернення спірних приміщень
Дніпропетровській міській Раді відмовлено. Позов в частині
визнання недійсним договору комісії від 09.01.98р.-залишено без
розгляду (а.с. 38).
За апеляційним поданням прокурора Дніпропетровської області
вказане рішення було переглянуто в апеляційному порядку і
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.11.2001р. скасовано з передачею справи на новий розгляд
(а.с.56).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
29.01.2002р. за клопотанням прокурора до участі у справі в
якості відповідача залучено Фірму “Джаггер Сервіс Лімітед”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
08.04.2002 року (суддя Жукова Л.В.) в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.07.2002р.(судді: Лотоцька Л.О.- головуючий, Бєлинська
В.О., Коршун А.О.) апеляційне подання заступника прокурора
Дніпропетровської області залишено без задоволення, рішення
господарського суду Дніпропетровської області без змін.
Постанова мотивована тим, що у позивача відсутні докази на
підтвердження того, що на момент укладення договору
купўвлў-продажу від 06.08.98р. спірне майно належало до
комунальної власності територіальної громади міста, у зв’язку з
чим відсутні правові підстави для витребування майна із чужого
незаконного володіння. За висновком господарського суду договір
купівлі-продажу від 06.08.98р. відповідає вимогам закону,
оскільки укладений належним власником об’єкту продажу, що
підтверджено свідоцтвом про право власності на майно. Корпорацію
“Дагзбері ІНК” визнано добросовісним набувачем (а.с. 103-105).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
В.о.прокурора Дніпропетровської області Заступник прокурора
Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського
суду України із клопотанням про відновлення строку для внесення
касаційного подання та з касаційним поданням про їх скасування
та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
Прокурор звертає увагу на неврахування судами приписів ст. 145
Цивільного кодексу, рішення Дніпропетровської облради від
11.03.93р. № 208-13/ХХІ “Про перелік майна обласної комунальної
власності”, яке не містить в переліку об’єктів права власності
Дніпропетровської облради нежилих приміщень, що знаходяться за
адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Пушкіна,55, чим спростовуються
твердження про наявність у Дніпропетровської облради права
власності на майно та на неправильне застосування судами норм
матеріального права, а саме: ст.ст. 140,142 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 60 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст. 31-32,35,50 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Дніпропетровською міською Радою касаційне подання прокурора
підтримане з тих же підстав.
У відзиві на касаційне подання Корпорація “Дагзбері ІНК” просить
залишити оскаржувані судові акти без змін, оскільки вважає що за
змістом договір купівлі – продажу від 06.08.1998р. відповідає
вимогам закону, укладений з належним власником (продавцем);
спірне майно не знаходилося у володінні позивача. Посилається на
неправильне оформлення касаційного подання, звертає увагу на
відсутність у доданому до касаційного подання клопотанні
мотивації щодо поважності причин пропуску строку на касаційне
оскарження.(більш детальніше дивись відзив).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм
матеріального та процесуального права, обговоривши доводи
касаційного подання та заперечення на нього, дійшла висновку про
часткове задоволення подання, виходячи з наступного:
Як встановлено судами попередніх інстанцій:
- 07.01.1998 року між корпорацією “Вілнорд ІНК” (комітент) та
фірмою „Джаггер Сервіс Лімітед” (комісіонер) укладений договір
комісії № 005/UA-PROP, за умовами якого комітент доручив
комісіонеру придбати для комітента об’єкти нерухомості, в тому
числі дев’ятиповерхову адміністративну будівлю, трансформаторну
станцію, складські приміщення розташовані за адресою:
м. Дніпропетровськ, пр.Пушкіна,55.;
-
- 09.01.1998 року між фірмою „Джаггер Сервіс Лімітед” (комітент)
та ТОВ “Фін-Інвест” (комісіонер) укладено договір комісії № 1,
згідно з яким, комісіонер зобов’язався укласти для комітента від
свого імені одну або декілька угод на придбання об’єктів
комунальної нерухомості на ринку України;
-11.02.1998 року між ТОВ “Фін-Інвест” (покупець) та
Дніпропетровською обласною Радою (продавець) укладено договір
купівлі-продажу дев’ятиповерхової адміністративної будівлі,
трансформаторної станції, складських приміщень, які відповідно
до акту приймання-передачі від 20.02.1998 року були передані
покупцю;
- 06.08.1998 року між корпорацією “Вілнорд ІНК” (продавець) та
Корпорацією “Дагзбері ІНК” (покупець) укладено договір
купівлі-продажу дев’ятиповерхової адміністративної будівлі,
трансформаторної станції, складських приміщень розташованих за
адресою м. Дніпропетровськ, пр.Пушкіна,55. Право власності на
об’єкт нерухомості за цим договором переходить до покупця з
моменту його підписання.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 24.12.1998 року зі
справи № 1/51 договір купівлі-продажу від 11.02.1998 року
укладений між ТОВ “Фін-Інвест” та Дніпропетровською обласною
Радою був визнаний недійсним з підстав невідповідності приписам
ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, згідно з якою вирішення питань щодо відчуження
комунального майна віднесено до компетенції міської ради.
Вказане рішення вступило в законну силу. Господарським судом при
вирішенні даного спору не було враховано положення ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до якої не потребують доказування преюдиціальні
факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі
розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.
Зазначеним рішенням з посиланням на рішення зі справи № 1/50
встановлений факт відсутності у Дніпропетровської обласної ради
повноважень на відчуження комунального майна за договором від
11.02.98р., однією із сторін якого було ТОВ “Фін-Інвест”. Також
цим рішенням було встановлено, що доручення від відповідної ради
– власника майна на продаж обласна рада не отримувала, а тому,
за висновком суду, з прийняттям обласною радою розпорядження від
26.01.98р. № 12-р щодо відчуження спірного майна було порушено
право міської ради.
З наведених установлених фактів Вищий арбітражний суд України
визнав недійсним ч. 3 п. 1 вказаного розпорядження, яке
зазначено в якості підстав для видачі Корпорації “Вілнорд ІНК”
свідоцтва про право власності на дев’ятиповерхову
адміністративну будівлю, трансформаторну станцію, складські
приміщення розташовані за адресою:м. Дніпропетровськ,
пр.Пушкіна,55.
З висновком господарського суду та доводами Корпорації
“Дагзбері ІНК” стосовно того, що на момент укладення угоди
Корпорація “Вілнорд ІНК” була належним власником об’єкту
нерухомості з посиланням на свідоцтво (яке, як зазначено в
рўшеннў господарського суду від 08.04.02, не було оспорене чи
визнане недійсним), колегія суддів не погоджується, вважає такі
твердження необгрунтованими, оскільки як вбачається із свідоцтва
про право власності від 16.07.98 останнє видане Корпорації
“Вілнорд ІНК” на підставі розпорядження Голови обласної ради від
26.01.1998р. № 12-р “Про продаж об’єктів, що належать до
спільної власності територіальних громад області (обласної
комунальної власності)”, договору купівлі – продажу від
11.02.1998р. № 1-107, та договору комісії від 09.01.1998 р.,
укладеного між комісіонером ТОВ “Фін-Інвест” та комітентом
Корпорацією “Вілнорд ІНК” (а.с.17).
Проте, вирішуючи питання пов”язані з визнанням права власності,
слід мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права
можуть бути правовстановлювальні документи, перелік яких
наведено в додатку до Інструкції Про порядок державної
реєстрації права власності… Самі лише свідоцтва про право
власності на певний об'єкт майна не є правовстановлювальними
документами, а тому останні не можуть виступати і предметом
спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на
підставі якого видано свідоцтво.
За договором купівлі - продажу від 11.02.1998р. (який зазначений
в свідоцтві в якості підстави для набуття права власності)
Корпорація “Вілнорд ІНК” не є стороною (тобто не є покупцем
спірного майна); зазначений у свідоцтві про право власності
договір комісії від 09.01.98 р. не є правовстановлювальним
документом. Крім того, цей договір укладений між фірмою „Джаггер
Сервіс Лімітед” та ТОВ “Фін-Інвест”, а не між фірмою та ТОВ
“Фін-Інвест” і Корпорацією “Вілнорд ІНК”, як помилково вказано у
свідоцтві. Договірні відносини між ТОВ “Фін-Інвест” і
Корпорацією “Вілнорд ІНК” взагалі відсутні. Отже, на момент
видачі свідоцтва 16.07.1998р. у Корпорації “Вілнорд ІНК” були
відсутні правовстановлювальні документи на спірне майно, так як
ТОВ “Фін-Інвест” не продавало об’єкт нерухомості безпосередньо
Корпорації “Вілнорд ІНК”. Крім того, в подальшому ч. 3 п. 1
розпорядження Голови обласної ради від 26.01.1998р. № 12-р про
продаж дев’ятиповерхової адміністративної будівлі,
трансформаторної станції, складських приміщень товариству з
обмеженою відповідпльністю “Фін- Інвест” визнаний недійсним за
рішенням арбітражного суду від 24.12.98р. А відтак, Корпорація
“Вілнорд ІНК”, укладаючи договір купівлі – продажу від
06.08.1998р. з Корпорацією “Дагзбері ІНК”, не була власником
проданого майна.
За загальним правилом незаконним є володіння майном без законних
підстав, або коли такі підстави раніше були, а потім відпали.
Відчуження майна особою, яка фактично не була його власником є
підставою для визнання відповідної угоди недійсною.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами попередніх інстанцій не були враховані приписи ст. 145
Цивільного кодексу, що призвело до ухвалення судових актів, які
не відповідають чинному законодавству.
Відповідно до статті 145 Цивільного кодексу (редакції 1963 р.),
якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його
вўдчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати
(добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно
від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або
особою, якій майно було передане власником у володіння, або
викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим
шляхом поза їх волею.
Матеріалами справи спростовується той факт, що власник
(Дніпропетровська міська рада) не заперечував проти продажу
спірного майна. Вибуття майна, шляхом його відчуження, із
володіння власника – територіальної громади міста
Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської Ради поза її
волею, всупереч її запереченням, є підставою для захисту права
територіальної громади міста Дніпропетровська в особі
Дніпропетровської міської Ради відповідно до чинного
законодавства.
Згідно зі статтею 50 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
і
статтею ст. 145 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
власник вправі
вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння,
а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи,
яка не мала права його відчужувати.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання недійсним
договору купівлі – продажу від 06.08.1998р. та про повернення
об’єкту нерухомості до власності територіальної громади
м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради
підлягають задоволенню.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки при
укладенні договорів комісії порушень вимог чинного на той час
законодавства не вбачається, останні не порушують законних прав
та інтересів позивача.
За таких обставин, рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 08.04.2002 року по справі № Д12/6-Д1/59 та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
30.07.2002 року підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
08.04.2002р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 30.07.2002р. зі справи № Д12/6-Д1/59
–скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу дев’ятиповерхової
адміністративної будівлі, трансформаторної станції, складських
приміщень від 06.08.1998 року укладений між корпорацією “Вілнорд
ІНК” та Корпорацією “Дагзбері ІНК”.
Зобов’язати Корпорацію “Дагзбері ІНК” повернути дев’ятиповерхову
адмўнўстративну будівлю, трансформаторну станцію, складські
приміщення, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ,
пр.Пушкіна,55 до власності територіальної громади міста
Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської Ради.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Касаційне подання В.о. прокурора Дніпропетровської області
Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах
держави в особі Дніпропетровської міської ради – задовольнити
частково.