ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 11/319
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Добролюбової Т.В.,
судді:
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши
касаційні скарги ТОВ “Віраж”, м. Київ та Державної податкової
інспекції у Солом’янському районі м. Києва
на рішення господарського суду м. Києва від
19.11.2003р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду
від 03.02.2004р.
зі справи № 11/319
за позовом ТОВ “Віраж”, м. Київ
до Державної податкової інспекції у
Солом’янському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явилися
від відповідача: Максименко С.П. (довіреність від 13.05.04р.);
Демшевська Л.А. (довіреність від 13.05.04р.)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 23.04.04 р., надіслана 23.04.04
р.).
У засіданні суду згідно зі ст. 77 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
оголошувалась перерва до
24.06.2004р.
В С Т А Н О В И В:
За результатами перевірки з питань дотримання вимог податкового
законодавства ТОВ “Віраж” за період з 01.01.2001 р. по
30.09.2002 р. Державною податковою інспекцією у Солом’янському
районі м. Києва складено акт від 08.01.2003 р. № 26-01.
Перевіркою виявлено порушення товариством п. 11.3.1 п. 11.3.
ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а саме:
- в декларації про прибуток за ІV кв. 2001 р. не було
відображений обсяг продажу нежилих приміщень вартістю 1 855
000,00 грн. та відповідно занижено податок на прибуток за ІV кв.
2001 р. на суму 556 500,00 грн.;
- в декларації про прибуток за І кв. 2002 р. не відображений
обсяг продажу квартир у сумі 316 667,00 грн. та відповідно
занижено податок на прибуток на суму 95 000,00 грн.
Також, виявлено порушення п. 5.9. ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а саме:
необґрунтоване віднесення до складу валових витрат за І кв. 2001
р. – 10 099 827,30 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у Солом’янському районі оформлено
податкове повідомлення-рішення від 13.01.2003 р. № 7-2611/0,
яким товариству визначено суму податкового зобов’язання з
податку на прибуток у сумі 3 681 530,00 грн. та застосована
штрафна (фінансова) санкція у сумі 1 840 765,00 грн. Вказане
податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в
адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги
останнього податковими органами були прийняті рішення, якими
скарги позивача залишалися без задоволення, а податкове
повідомлення-рішення – без змін, при цьому інспекцією були
оформлені нові податкові повідомлення-рішення від 13.03.2003 р.
№ 7-2611/1, від 26.06.2003 р. № 7-2611/2 в яких контролюючим
органом були визначені такі ж суми податкового зобов’язання і
штрафних санкцій, як і в первісному податковому
повідомленні-рішенні. ДПІ 21.07.03 видана друга податкова вимога
№ 2/3615 на суму податкового боргу з податку на прибуток у
загальнўй сумі 5 519 028, 50 грн.
Вичерпавши процедуру адміністративного оскарження, товариство
звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про
визнання недійсними зазначених податкових повідомлень-рішень та
податкової вимоги з підстав невідповідності їх чинному
податковому законодавству та фактичним обставинам. Позов
обґрунтовано, зокрема, тим, що Закон України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не передбачає здійснення
переведення основних фондів до складу товарів, як зазначає
інспекція. У позові “товариство допускає, що наведені в акті
перевірки операції можна розглядати як продаж товарів, але при
такому допущенні при продажу товарів, необхідно визначити валові
доходи згідно з п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Крім того,
при визначенні податкових зобов’язань за ІV кв. 2001 р. та І кв.
2002 р. у відповідності з п. 5.9. ст. 5 Закону України
№ 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
та п. 1.3. Порядку ведення обліку
приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів необхідно
враховувати убуток балансової вартості покупних товарів, при
підрахуванні яких валові доходи дорівнюють валовим витратам.
В процесі розгляду справи позивачем неодноразово уточнювалися та
доповнювалися позовні вимоги.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.11.2003 р. (суддя
Кот О.В.) позов, з урахуванням доповнень та уточнень, задоволено
частково, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ
від 13.01.2003 р., від 13.03.2003 р., від 17.07.2003 р. в
частині визначення податкового зобов’язання з податку на
прибуток у сумі 3 125 030,00 грн. і у відповідній частині сум
застосованих штрафних санкцій; визнана недійсною друга податкова
вимога ДПІ від 21.07.2003 р. № 2/3615, в решті позову
відмовлено. На відповідача згідно зі ст. 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
покладені відповідні
судові витрати (т. 2 а.с. 105-112).
Судове рішення в частині задоволення позовних вимог вмотивовано
тим, що операція з купівлі позивачем у жовтні 2001р. квартир
(які віднесені до складу основних фондів підприємства) та
подальшого їх продажу (18.01.02), з урахуванням приписів
п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
,
відображається в податковому обліку в порядку, передбаченому для
продажу товару, а саме: відображаються валові доходи на всю
вартість продажу (без урахування ПДВ) та відображаються валові
витрати на суму первісної вартості об’єкта. З посиланням на
п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарський суд дійшов висновку про
неправомірність тверджень ДПІ стосовно невідображення обсягу
продажу квартир на суму 316 667 грн. та відповідно про
визначення інспекцією податкового зобов’язання за І кв. 2002р. у
сумі 95 000 грн. Стосовно віднесення товариством до складу
валових витрат за І кв. 2001р. суми 10 099 827,30 грн.,
господарським судом встановлено, що ТОВ “Квадро” (після зміни
назви - позивач у цій справі) як правонаступник ТОВ “Тарнада-К”
правильно врахувало балансову вартість покупних товарів на суму
10 099 827, 30 грн., придбаних ТОВ “Тарнада-К” і відображених у
його декларації з податку на прибуток у 2000 р., при обчисленні
приросту(убутку) балансової вартості покупних матеріальних
ресурсів і товарних запасів за І кв. 2001р. При цьому,
господарським судом були враховані реорганізаційні процеси, які
відбулись на підприємстві та норми цивільного законодавства, що
їх регулюють
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення щодо визначення
інспекцією податкового зобов’язання у сумі 556 500 грн.,
господарський суд не погодився з твердженням товариства щодо
понесення останнім витрат у вигляді корпоративних прав при
передачі нежилого будинку в якості внеску до статутного фонду
ТОВ “Віраж” від ТОВ “Декор Люкс та не прийняв до уваги
заперечення позивача стосовно врахування убутку балансової
вартості покупних товарів на суму 2 090 000 грн.(вартість
нежилих приміщень).
За апеляційними скаргами ТОВ “Віраж” та ДПІ у Солом’янському
районі вказане судове рішення переглянуто в апеляційному порядку
і постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.02.2004 р. (судді Муравйов О.В. – головуючий, Коваленко В.М.,
Вербицька О.В.) залишено без змін, а апеляційні скарги – без
задоволення (т. 2 а.с.150-156).
Апеляційним судом підтримано висновок господарського суду
м. Києва щодо порушення позивачем п. 11.3. ст. 11 Закону України
№ 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
при здійсненні продажу нежилих
приміщень (невключення до валового доходу їх вартості – 1 855
000,00 грн.) з огляду на невірне трактування позивачем положень
п. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В поданій касаційній скарзі ТОВ “Віраж” просить скасувати
рішення та постанову “в частині визначення податкового
зобов’язання з податку на прибуток у сумі 556 500,00 грн. і у
відповідній частині сум застосованих штрафних санкцій”,
задовольнити позов в повному обсязі.
ДПІ у Солом’янському районі в касаційній скарзі просить
скасувати рішення та постанову в частині задоволення позовних
вимог, постановити нове рішення, яким відмовити у позові. При
цьому, інспекція наводить обставини справи, яким судами надана
оцінка.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг,
відзначає наступне, виходячи із встановлених судами фактичних
обставин справи:
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об’єктом оподаткування є
прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого
валового доходу звітного періоду, визначеного згідно п. 4.3
цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених
ст. 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України № 283-97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
валовў витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат
платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній
формах, здіснюваних як компенсація вартості товарів (робіт
послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
Пунктом 1.32 ст. 1 цього закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
визначено, що
господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена
на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в
організації такої діяльності є регулярною, постійною та
суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену
діяльність особи через свої постійні представництва, філіали,
відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену
особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на
користь першої особи.
Згідно з п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 283-97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
до складу валових витрат включаються суми
будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною
праці.
Перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат
визначений у п. 5.3 ст. 5 названого Закону.
З урахуванням вищезазначених норм та приписів п. 8.1.3 п. 8.1
ст. 8 Закону України № 283-97-ВР колегія суддів погоджується з
висновками господарського та апеляційного судів щодо відсутності
порушень з боку товариства вимог Закону України № 283-97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
при здійсненні операції продажу квартир у І кв.
2002р. і відповідно про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення в цій частині.
Щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог, судова колегія,
виходячи з тих же норм Закону України № 283-97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
відзначає, що придбання нежилого приміщення зі здійсненням
розрахунку у нематеріальній формі (корпоративними правами) для
використання в господарській діяльності відповідно до п. 5.1 та
п. 5.2.1 ст. 5 цього Закону відноситься до валових витрат
платника податку.
А відтак, операція з продажу нежилого приміщення за нормами
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку
“9” Запаси” відображається у валових витратах (вартість
придбаного приміщення 2 090 000 грн.), а при реалізації –
відображається вартість проданого приміщення у складі валового
доходу (1 855 000 грн.).
Виходячи з вищезазначеного та приписів п. 3.1 ст. 3 Закону
України № 283-97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
товариством не допущено
порушень цього закону у ІV кв. 2001р.
Віднесення до валових витрат у І кв. 2001р. суми 10 099 827,3
грн. визнано судами попередніх інстанцій правомірним.
Цей висновок грунтується на повному та всебічному дослідженні
судами всіх обставин справи та не спростовуються доводами
касаційної скарги ДПІ у Солом’янському районі м. Києва.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 19.11.2003р та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.02.2004р. зі справи № 11/319- змінити.
Позовні вимоги ТОВ “Віраж” задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсними податкові повідомлення –рішення від 13.01.03
№ 7-2611/0 та від 13.03.03 № 7-2611/1 та другу податкову вимогу
ДПІ від 21.07.03 № 2/3615.
В решті рішення суду залишити без змін.
Касаційну скаргу ТОВ “Віраж”- задовольнити.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському
районі м. Києва – залишити без задоволення.