ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 1/63
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 05 листопада 2003 р.
за позовом Закритого акціонерного товариства "XXX"
до Державної податкової інспекції у м. Н-ську
про визнання частково недійсним рішення ДПІ
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Закритим акціонерним товариством "XXX" у травні 2003р. заявлений
позов про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Н-ську від
29.05.2001 № 2035/26-2/00380907/777/Р в частині донарахування
29259,08 грн. податку на додану вартість та застосування 8168,09
грн. фінансових санкцій з цього податку. Позовні вимоги
обґрунтовані приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з огляду на
те, що при реалізації майна позивача на прилюдних торгах
24.11.2000р. продаж майна було здійснено ЧФ СДП "Укрспецюст",
гроші, сплачені покупцем, на рахунок позивача не були зараховані.
ЗАТ, посилаючись на приписи підпункту 7.2.3 пункту 7.3 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вважає неправомірною вимогу податкової служби виписати на цю
операцію податкову накладну, оскільки податкова накладна
складається продавцем, а продавцем арештованого майна на правах
комісіонера виступила ЧФ СДП "Укрспецюст".
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 27 червня
2003 р., ухваленим суддею Желіком Б.Є., задоволені позовні вимоги
про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Н-ську від 29.05.2001 №
2035/26-2/00380907/777/Р в частині донарахування 29259,08 грн.
податку на додану вартість та застосування 8168,09 грн. фінансових
санкцій Рішення суду вмотивоване приписами пункту 2.1 статті 2 та
пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з огляду на доведеність того факту, що
позивач не є продавцем арештованого майна, і відповідно він не
може вважитися платником ПДВ з цієї операції, а сума грошей
одержана від продажу майна позивача залишилась на рахунку ЧФ СДП
"Укрспецюст".
Львівський апеляційний господарський суд у складі: головуючого
Орищина Г.В., суддів Бобеляка О.М., Скрутовського П.Д. постановою
від 5 листопада 2003р. перевірене рішення господарського суду
Чернівецької області залишив без змін з тих же підстав, а
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Н-ську -
без задоволення. Постанова апеляційного господарського суду
вмотивована приписами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з огляду на
те, що заставлене майно позивача було реалізоване в примусовому
порядку виконавчою службою на прилюдних торгах, кошти за яке на
рахунок позивача не були зараховані, і відповідно відсутні
підстави для виникнення у позивача, який не є продавцем майна,
податкового зобов'язання з ПДВ.
Державна податкова інспекція в м. Н-ську вважає, що рішення
господарського суду Чернівецької області від 27.06.2003 та
постанова Львівського апеляційного господарського суду від
5.11.2003 прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі,
прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог
товариства. Податкова служба, обґрунтовує касаційну скаргу
приписами пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на
додану вартість " ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і наголошує на тому, що на дату,
коли кошти за реалізоване арештоване майно надійшли на поточний
рахунок ЧФ СДП "Укрспецюст", позивач повинен був провести операцію
з бухгалтерського та податкового обліку щодо відчуження майна, і
відповідно виписати ЧФ СДП "Укрспецюст" податкову накладну. Окрім
цього, ДПІ посилається на приписи підпункту 7.7.2 пункту 7.2
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, які були порушені позивачем і з огляду на які,
податковою службою нараховані фінансові санкції з податку на
додану вартість.
Закритим акціонерним товариством "XXX" відзив на касаційну скаргу
не надісланий.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., перевіривши повноту встановлених обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки Львівським апеляційним
господарським судом, Вищий господарський суд України відзначає
наступне.
Судом першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено
матеріалами справи, що рішенням ДПІ у м. Н-ську від 29.05.2001 №
2035/26-2/00380907/777/Р позивачеві донараховано 29505,35 грн.
податку на додану вартість за 2-4 кв. 2000р. та застосовані
фінансові санкції у сумі 8168,09 грн., донараховано 627,67 грн.
податку на додану вартість за 1 кв. 2001р. та застосовано 170 грн.
фінансових санкцій за його несплату, також донараховано 150 грн.
податку на прибуток за 1 кв. 2001р. і 170 грн. санкцій за його
несплату, зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану
вартість на суму 170,44 грн. Позивачем заявлена вимога про
визнання недійсним цього рішення в частині донарахування 29259,08
грн. податку на додану вартість та застосування 8168,09 грн.
фінансових санкцій з цього податку. Підставою для прийняття
рішення ДПІ став акт перевірки від 25.05.2001 з якого вбачається,
що податкова служба донарахувала позивачеві 29259,08 грн. податку
на додану вартість за грудень 2000р. внаслідок того, що в
порушення вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ЗАТ "XXX" не
віднесло цю суму ПДВ від вартості відчуженого майна до податкових
зобов'язань. Судами також встановлено, що 24 листопада 2000р. на
прилюдних торгах Чернівецькою філією СДП "Укрспецюст" був
реалізований майновий комплекс, розташований за адресою м. Н-ськ,
вул. Ч-ська, 88, власником якого був ЗАТ "XXX". Кошти за
реалізоване арештоване майно надійшли на поточний рахунок
Чернівецької філії СДП "Укрспецюст", який листом від 4.12.2000р. №
246 повідомив позивача про реалізацію майна за 175554,50 грн., і
відповідно запропонував виписати податкову накладну на остаточну
вартість реалізованого майна за мінусом суми, фактично залишеної у
СДП "Укрспецюст" на покриття власних видатків.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним рішення ДПІ
суди виходили з того, що продавцем майна виступав не позивач, а
СДП "Укрспецюст", на рахунок якого і поступили грошові кошти від
продажу. Наведені обставини, на думку суду, виключають виникнення
у позивача податкових зобов'язань з огляду на вимоги підпункту
7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Проте, ухвалюючи судові акти у справі
господарські суди помилково не врахували, що відповідно до
приписів підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, об'єктом оподаткування цим
податком є операції платників податку з продажу товарів (робіт,
послуг) на митній території України, в тому числі операції з
оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу)
та операції з передачі права власності на об'єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської
заборгованості заставодавця. Оскільки реалізація майна, що
знаходиться у податковій заставі в примусовому порядку передбачає
перехід права власності до покупця, то відповідна операція є
продажем в розумінні Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та є об'єктом оподаткування згідно
підпункту 3.1 статті 3 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. А пункт 3.2
статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який містить вичерпний перелік операцій, які не є
об'єктом оподаткування податком на додану вартість, не передбачає
звільнення від оподаткування операцій з продажу майна, яке є
предметом податкової застави, в примусовому порядку. У
відповідності з підпунктом 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою
виникнення податкових зобов'язань продавця вважається дата, що
сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця
(замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата
товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу
товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх
оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -
дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що
обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для
робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт
виконання робіт (послуг) платником податку. Тому, вирішуючи даний
спір суди зобов'язані були, насамперед з'ясувати дату виникнення
податкових зобов'язань з ПДВ у даній операції продажу майна,
встановити хто був продавцем спірного майна тобто ким сформована
ціна продажу, чи включений ПДВ до ціни і чи сплачений цей податок
покупцем. У разі сплати податку покупцем необхідно з'ясувати на
підставі якого документа і на який рахунок перерахована сума.
Проте, судами невмотивовано залишені без уваги наведені питання.
Ці обставини судами не досліджувалися, однак встановлення
перелічених вище фактів має суттєве значення для правильного
застосування норм матеріального права та вирішення даного спору по
суті, поза як санкції застосовані за несплату ПДВ.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
Господарському суду Чернівецької області необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого, правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Чернівецької області від 27 червня
2003р. та постанову Львівського апеляційного господарського суд
від 5 листопада 2003 р. у справі № 1/63 скасувати.
Справу скерувати до Господарському суду Чернівецької області для
нового розгляду.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
задовольнити частково.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич.