ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2004                                Справа N 8/371-03-9714

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                      Кочерової Н.О., - головуючого,

                      Плюшка І.А.,

                      Черкащенка М.М.,

розглянувши           Одеського   обласного   відділення   Фонду

матеріали касаційної  соціального захисту інвалідів

скарги

на рішення            господарського  суду  Одеської   області 

                      від 23.01.2004

у справі              Одеської області

господарського суду

за позовом            Заступника  прокурора Одеської  області  в

                      інтересах   держави  в   особі   Одеського

                      обласного   відділення  Фонду  соціального

                      захисту інвалідів

до                    ВАТ “Українське Дунайське пароплавство”

про   стягнення 38 464,74 грн.

                 за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Максименко В.О.

                       В С Т А Н О В И В:

У  червні  2003  року  Заступник прокурора  Одеської  області  в

інтересах  держави в особі Одеського обласного відділення  Фонду

соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду з

позовом  про стягнення з ВАТ “Українське Дунайське пароплавство”

38464,74 грн.

Рішенням  господарського суду Одеської області від 23.01.2004  в

позові відмовлено.

Не  погоджуючись  з  судовим рішенням  позивач  подав  касаційну

скаргу  в  якій просить дане рішення скасувати та ухвалити  нове

рішення, яким позов задовольнити.

В  обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом

неправильно  застосовані норми матеріального права, що  призвело

до прийняття незаконного рішення.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.06.2004 року.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи

касаційної  скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин  справи

та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування

норм  матеріального та процесуального права вважає, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно  до  ст.  19  Закону України “Про  основи  соціальної

захищеності  інвалідів  в Україні” ( 875-12  ) (875-12)
          для  підприємств

(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності

і  господарювання  встановлюється  норматив  робочих  місць  для

забезпечення  працевлаштування  інвалідів  у  розмірі   чотирьох

відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від

15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Як  встановлено  місцевим господарським судом у  відповідача  за

2002    рік    кількість   робочих   місць   для    забезпечення

працевлаштування  інвалідів, згідно  ст.  19  наведеного  Закону

( 875-12  ) (875-12)
        , складала 73 місця із них було зайнято  73  робочих

місця.

Таким   чином,   судова   колегія  погоджується   з   висновками

господарського  суду  Одеської області, що  відповідачем  вимоги

ст.   19   загаданого  Закону  ( 875-12  ) (875-12)
          були  дотримані   і

застосування щодо нього штрафних санкцій безпідставне.

Окрім  того, на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України “Про  основи

соціальної  захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12  ) (875-12)
          сплату

штрафних   санкцій   підприємства   (об'єднання),   установи   і

організації провадять відповідно до закону за рахунок  прибутку,

який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і

зборів (обов'язкових платежів).

Частина  2  ст.  16  “Про  систему оподаткування”  ( 1251-12  ) (1251-12)
        

передбачає,   що  державні  та  інші  цільові  фонди,   які   не

передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно  прибуток

пўдприємств, що залишається після сплати всіх податків і  зборів

(обов’язкових платежів) передбачених ст.ст. 14, 15 цього Закону.

Виходячи з наведених норм обов’язковою умовою стягнення штрафних

санкцій  є  прибуток підприємства який залишається після  сплати

всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

Господарським судом Одеської області встановлено, що  відповідач

за результатами фінансової діяльності у 2002 прибутку не мав.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до

вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        

рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному,

повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають

суттєве   значення   для  вирішення  спору,  відповідає   нормам

матеріального  та  процесуального  права,  а  доводи  касаційної

скарги не спростовують висновків суду.

На  підставі  викладеного та керуючись  статтями  111-5,  111-7,

111-8,   111-9,  111-11  Господарського  процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення  господарського суду Одеської області від  23.01.2004  у

справі № 8/371-03-9714 залишити без змін.