ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 06/3596
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
суддів
за участю повноважних представників :
позивача
відповідачів
розглянувши у Приватного
відкритому засіданні сільськогосподарського
касаційну скаргу підприємства "Н"
на постанову від 26 лютого 2004 року
Київського апеляційного
господарського суду
у справі за позовом ВАТ "Ч"
до Приватного
сільськогосподарського
підприємства "Н"
про стягнення 22080 грн.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 року ВАТ "Ч" звернулось до господарського суду
Черкаської області з позовом до ПСП "Н"" про стягнення 22080 грн.,
посилаючись на те, що останній не виконує умов договору
купівлі-продажу.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26 грудня
2003 року в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26
лютого 2004 року рішення господарського суду скасовано та прийнято
нове рішення, яким позовні вимоги задоволені.
У касаційній скарзі ПСП "Н" просить постанову апеляційної
інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм діючого
законодавства.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи даний спір та приймаючи оскаржувану постанову,
апеляційний господарський суд виходив з того, що між сторонами
фактично склалися договірні відносини щодо ремонту тракторів,
тобто укладено договір на виконання підрядних робіт.
Проте, з зазначеними висновками апеляційної інстанції погодитись
не можна, оскільки вони є хибними.
Відповідно до вимог ст. 332 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором
підряду, підрядчик зобов"язується виконати на свій риск певну
роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а
замовник зобов"язується прийняти й оплатити виконану роботу.
На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається
кошторис (ч. 1 ст. 334ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Тобто, істотними в договорі підряду є умови, що стосуються його
предмету, ціни, строку виконання.
Зазначені обставини апеляційний господарський суд з достовірністю
не з'ясував та не перевірив, належної правової оцінки їм не дав.
Згідно вимог п. 7.8 ч. 2 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені доводи, за
якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви
застосування законів та інших нормативно-правових актів та доводи,
за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду
першої інстанції.
Оскаржувана постанова зазначеним вимогам закону не відповідає,
оскільки в ній викладені тільки обставини справи встановлені
апеляційною інстанцією.
Крім того, відповідно до вимог ст. 111-10 ч. 2 п. 1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є в будь якому
випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом у
незаконному складі судової колегії.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 29.01.2004 року
Київський апеляційний господарський суд порушив апеляційне
провадження та призначив справу до розгляду на 12.02.2004 року.
У зв"язку з заявленим відводом зазначеному складу суду, ухвалою
від 12.02.2004 року розгляд справи було відкладено на 26.02.2004
року.
Ухвалою заступника голови Київського апеляційного господарського
суду заяву про відвід колегії суддів, тобто склад суду не
змінювався і ніякі процесуальні документи про зміну судової
колегії не приймались.
Проте, розгляд справи 26.02.2004 року та прийняття постанови
апеляційною інстанцією було проведено у складі колегії суддів, що
визнати законним і обгрунтованим не можна, оскільки зазначене
порушення норм процесуального права є безумовною підставою для
скасування постанови апеляційного господарського суду.
За таких обставин, суд вважає, що постанова апеляційної інстанції,
як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права
не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.
Перевіряючи законність і обгрунтованість прийнятого господарським
судом рішення, суд вважає, що останнє не відповідає вимогам ст. 84
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки прийнявши рішення про відмову
позивачу в позові, суд зобов"язав відповідача виконати певні дії
на користь позивача.
Крім того, з матеріалів справи видно, що позивач, до прийняття
судом рішення, змінив предмет позову. Проте, місцевий
господарський суд зазначену заяву залишив без задоволення, при
цьому свої висновки про відмову в задоволенні вказаної заяви нічим
не мотивував, що визнати правильним не можна, оскільки вказаними
діями суду порушено права позивача, передбачені ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення господарського суду
не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати
наведене, більш повно з"ясувати дійсні правовідносини сторін та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26
лютого 2004 року та рішення господарського суду Черкаської області
від 26 грудня 2003 року скасувати, частково задовольнивши
касаційну скаргу.
2. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Черкаської області в іншому складі суду.