ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 13/295
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Стратієнко Л.В.,
Чабана В.В.,
за участю повноважних представників:
позивача - Ярини І.В. дов. від 15.01.2004 року;
відповідача - Головатого С.М. дов. від 17.05.2004 року;
розглянувши касаційні скарги Дочірньої компанії "Газ України"
НАК "Нафтогаз України" та Державного комунального підприємства
"Теплокомуненерго"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 5 лютого 2004 року
у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК
"Нафтогаз України"
до Державного комунального підприємства "Теплокомуненерго"
про стягнення 1 265 710,71 гривень,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Кіровоградської області з позовом до Державного комунального
підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення 1 119 735,31 грн.
основного боргу, 79 013 грн. пені, суми від інфляції в розмірі
50 067,84 грн., 3% річних з простроченої суми в розмірі
16 894,56 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
6 листопада 2003 року позов задоволено частково. З відповідача на
користь позивача стягнено 1 104 464,84 грн. основного боргу,
судові витрати. Провадження у справі в частині стягнення боргу на
суму 15 270,47 грн. припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
за відсутністю предмету спору. В решті позову
відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 5 лютого 2004 року рішення суду змінено. Викладено
резолютивну частину рішення суду в такій редакції: "Позов
задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача
1 104 464,84 грн. основного боргу, 50 067,84 грн. інфляційних
витрат, судові витрати. Провадження у справі в частині стягнення
боргу на суму 15 270,47 грн. припинено. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Дочірня компанія "Газ
України" НАК "Нафтогаз України" просить частково її скасувати в
частині відмови 3% річних та пені і задовольнити позовні вимоги
повністю; Державне комунальне підприємство "Теплокомуненерго"
просить скасувати оскаржувану постанову і відмовити в позові,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і
процесуального права.
Обговоривши доводи касаційних скарг, вивчивши матеріали
справи, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню
з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння відмова
від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, на виконання умов договору N 3/147 від
25 грудня 2000 року, додаткових угод від 1 жовтня 2001 року та від
16 вересня 2002 року, позивач поставив відповідачу за період з
лютого 2001 року по грудень 2002 року природний газ в кількості
39 277 780 куб. м. на суму 8 962 321,42 грн.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що, з
урахуванням часткової оплати відповідачем за переданий природний
газ, сума боргу відповідача перед позивачем становить
1 104 464,84 грн. і, тому, обґрунтовано стягнута з комунального
підприємства "Теплокомуненерго".
Згідно ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, при введенні мораторію припиняється нарахування
неустойки і фінансових санкцій за порушення строків оплати.
Враховуючи, що ухвалою господарського суду Кіровоградської
області від 2 жовтня 2002 року у справі N 14/88 порушено
провадження у справі про визнання Олександрійського державного
комунального підприємства "Теплокомуненерго" банкрутом і введений
мораторій, суд обгрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні
вимог про стягнення пені та річних.
Згідно ст. 214 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за
час прострочення три проценти річних з простроченої суми, якщо
законом або договором не встановлений іншій розмір процентів.
Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що інфляційні
витрати не відносяться до фінансових санкцій, тому у постанові
вірно застосував норми матеріального права і законно стягнув з
відповідача 1 104 464,84 грн. основного боргу, 50 067,84 грн.
інфляційних витрат, припинивши провадження в частині стягнення
боргу на суму 15 270,47 грн. і відмовив в решті позову.
За таких обставин постанова суду відповідає вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 5 лютого 2004 року залишити без змін, а касаційні скарги
Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та
Державного комунального підприємства "Теплокомуненерго" - без
задоволення.