ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2004                               Справа N 18/123

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

закритого  акціонерного  товариства  "ХРО" на постанову Київського

апеляційного господарського суду від 25 грудня 2003 року у  справі

№  18/123  за  позовом  закритого акціонерного товариства "ХРО" до

закритого  акціонерного  товариства  "ІВ"  про  визнання  договору

неукладеним, -

                        В С Т А Н О В И В:

У лютому  2002 року закрите акціонерне товариство "ХРО" звернулось

до  господарського  суду  м.  Києва   з   позовом   до   закритого

акціонерного  товариства  "ІВ"  про  визнання договору про надання

комунальних послуг № 22/2 від 27  жовтня  1994  року  неукладеним,

оскільки в ньому відсутні істотні умови.

Рішенням господарського  суду  м.  Києва  від 12 березня 2002 року

позов задоволено. Визнано неукладеним договір № 22/2 від 27 жовтня

1994  року.  Стягнуто  з  відповідача  на  користь позивача судові

витрати.

Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду  від  25

грудня 2003 року рішення місцевого суду скасовано, а провадження у

справі припинено.  Стягнуто  з  позивача  на  користь  відповідача

судові витрати.

В касаційній    скарзі   позивач   просить   скасувати   постанову

апеляційного суду,  а рішення суду першої інстанції  залишити  без

змін,   посилаючись   на   неправильне   застосування  апеляційним

господарським судом норм матеріального права.

У відзиві на касаційну  скаргу  з  посиланням  на  безпідставність

доводів скарги,  відповідач просить залишити її без задоволення, а

оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 24 червня 2004 року.

Клопотання закритого акціонерного товариства "ІВ" про  відкладення

розгляду справи відхилено.

Заслухавши пояснення представника відповідача,  вивчивши матеріали

справи,  обговоривши доводи  касаційної  скарги,  суд  вважає,  що

касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні   вимоги   та   визнаючи   спірний   договір

неукладеним, місцевий суд виходив з того, що договір № 22/2 від 27

жовтня   1994  року  не  містить  істотних  умов,  які  притаманні

договорам про надання послуг,  а саме,  домовленості  сторін  щодо

визначення вартості послуг,  що надаються відповідачем, та порядку

здійснення останнім розрахунків за надані послуги.

При розгляді апеляційної скарги суд другої інстанції не  погодився

з   мотивами   задоволення  позову,  з  яких  виходив  суд  першої

інстанції,  та  дійшов  правильного  висновку   про   необхідність

скасування  рішення  місцевого  суду  та  припинення провадження у

справі,  посилаючись на  те,  що  вимога  про  встановлення  факту

неукладення  договору  не призводить до поновлення порушених прав.

Вона не може  бути  предметом  спору,  самостійно  розглядатись  в

окремій  справі  і  є  лише  встановленням факту,  що має юридичне

значення, який може встановлюватися господарськими судами лише при

існуванні  та  розгляді  між  сторонами  договору  спору про право

цивільне.

Вказаний висновок апеляційного  господарського  суду  є  законним,

обґрунтованим,  відповідає  нормам  матеріального і процесуального

права, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене,  постанова апеляційної інстанції зміні  або

скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.   111-5,   111-7,  111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський

суд України -

                       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу  закритого акціонерного товариства "ХРО" залишити

без   задоволення,    а    постанову    Київського    апеляційного

господарського  суду від 25 грудня 2003 року у справі № 18/123 без

змін.