ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 4/3934-6/334
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді М.Остапенка,
Суддів: Є.Борденюк, В.Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ)
"XXX"
на постанову від 15.03.2004
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 4/3934-6/334
за позовом ВАТ "XXX"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
Виробничо-комерційної фірми "YYY"
про стягнення 1 513,64 грн.
в судове засідання прибули представники сторін:
позивача А.А.А. (дов. від 25.12.2003)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача
1 513 грн. 64 коп. боргу за понад договірне споживання
електроенергії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між ВАТ "XXX" та ТОВ
виробничо-комерційною фірмою "YYY" укладено договір № 61759 від
29.11.2001 року про постачання електричної енергії та надання
доступу до місцевої електромережі. Відповідно до умов договору (п.
3 Додатку № 6) оплата рахунку Енергопостачальної організації
проводиться на протязі 5 діб після надання рахунку.
17.04.2003р. відповідач отримав рахунок № 303304/73962-1 за
активну енергію на суму 454 грн. 09 коп. - за квітень 2003 року,
відповідно до якого провів оплату 29.04.2003 р.
В зв'язку з недотриманням відповідачем термінів оплати за спожиту
у квітні 2003 року електроенергію, позивачем скориговано величину
спожитої електроенергії до рівня фактично сплаченої за квітень
2003 року на підставі проведеного коригування договірної величини
спожитої електроенергії відповідачу підвищено плату за
понадлімітне (понад договірне) споживання електричної енергії за
квітень 2003 р., що становить 1 513 грн. 64 коп., які позивач
просить стягнути на свою користь.
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.2003
(суддя З. Гоменюк) в задоволені позовних вимоги відмовлено
повністю; визнано недійсними п. 2, п. 3 додатку № 1 до договору №
61759 від 29.11.2001 між ВАТ "XXX" та ТОВ виробничо-комерційною
фірмою "YYY".
Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами діє додаток №1 від
27.11.2002 р. до договору, який у розділі 1 передбачає постачання
споживачу електричної енергії в розмірі 23 тис. кВт год. на
квітень 2003 року. Як вбачається з рахунку за активну енергію
№303304/73962-1 за квітень 2003р. наданого позивачем, за вказаний
період відповідачем спожито 1 651 тис. кВт год., тобто, договірна
величина споживачем за оспорюваний період не перевищена.
Як вбачається зі змісту повідомлення № 3/5-0099 від 14.05.2003 р.,
позивачем 14.05.2002р. проведено коригування граничної величини
спожитої електричної енергії за квітень 2003 року, тобто
відповідачеві скориговано величину спожитої електроенергії за
минулий період. Проте, відповідно до п. 11 Постанови
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
енергопостачальні організації здійснюють
коригування граничної величини споживання, а не спожитої
електроенергії, тобто дія скоригованої величини розповсюджуватись
тільки на майбутнє.
Крім того, ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за загальним правилом
забороняє односторонню зміну умов договору. При цьому
зазначається, що законом можуть бути встановлені винятки з
загального правила. Але підзаконними актами право на односторонню
зміну договору не може бути встановлено, крім випадків, коли закон
прямо передбачає видання підзаконного акту з метою регулювання
відповідних відносин. Однак, видаючи ці акти уповноважений орган
вправі виходити за межі законів, які носять загальний характер.
Крім того, п. 3 додатку № 1 до договору № 61759 від 29.11. 2001
року суперечить вимогам Постанови КМУ № 475 від 09.04.2002 року
"Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії
споживачам" ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
, так як визначає інший порядок
встановлення договірної величини споживання електроенергії ніж
той, що передбачений законодавством. А саме, відповідно до п. 3
додатку № 1 до договору № 61759 від 29.11. 2001 року
"споживачам-боржникам, які з будь-яких причин не були відключені
від електричних мереж, за підсумками місяця гранична величина
споживання електричної енергії вважається встановленою на рівні
фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання", що
суперечить п. 7 Постанови КМУ № 475 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
в які
вказується: "споживачам, які не здійснюють поточні платежі у
терміни встановлені договором, або не дотримуються узгоджених
графіків погашення заборгованості, граничні величини споживання
електроенергії не встановлюються, а споживачі підлягають
відключенню від електричних мереж". Також, даній Постанові
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
суперечить п. 2 додатку № 1 до договору № 61759 від
29.11. 2001 року, який встановлює дійсність граничної величини
споживання електроенергії без проведення коригування її величини і
без внесення відповідних змін до договору в установленому законом
порядку, стосовно встановлення іншої ніж передбаченої за згодою
сторін величини споживання, тоді як п. 11 Постанови ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
чітко передбачено "граничні величини споживання електричної
енергії доводяться до споживачів як договірні величини у терміни
обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією
та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід ємною частиною
договору".
Проведення відповідачем нарахування відповідно п. 3 додатку № 1 до
договору № 61759 від 29.11.2001 року у випадках прострочення
терміну по оплаті за спожиту електроенергію суперечить пункту 4
додатку № 6 до даного договору та загальним принципам права щодо
заборони застосування подвійної відповідальності за одні і ті ж
правопорушення.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 (колегія суддів: Г. Мельник, Д.Новосад, О.Михалюк)
рішення у справі залишене без зміни з тих же підстав.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на
неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального права. Зокрема, позивач наголошує на тому, що
суди не вірно застосували ст. 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, п. 11 Правил постачання
електричної енергії ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. №475 "Про внесення
змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам".
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає частково до задоволення,
виходячи з такого.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, і це
відповідає наявним матеріалам справи, 29.11.2001 сторони уклали
між собою договір, за умовами якого позивач повинен був
здійснювати постачання електроенергії відповідачу у відповідному
обсязі, а останній мав оплачувати спожиту електроенергію шляхом
перерахування належних до сплати сум у встановлені договором
терміни.
Відповідно до договору споживач (ТОВ Виробничо-комерційна фірма
"YYY") зобов'язувався проводити оплату вартості використаної
електроенергії в 5-денний строк після виставлення рахунку (п.3
додатку № 6 до договору, а.с.17).
За рахунком № 303304/73962-1 від 17.04.2003 р. відповідач, в
порушення умов договору, здійснив оплату лише 29.04.2003 (а.с.12).
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог
нормативно-правових документів та договору про постачання енергії.
У даному випадку відповідним нормативно-правовим документом є
Порядок постачання електроенергії споживачам ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.02 р.
№ 745.
Відповідно до п.11 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
за підсумками місяця
гранична величина споживання електроенергії для споживачів
коригується до рівня фактично оплаченої за цей місяць величини її
споживання. В зв'язку з несплатою відповідачем використаної
електроенергії у встановлений договором строк, позивач відповідно
до п.п.2, 3 додатку №1 до договору № 61759 здійснив коригування
граничної величини споживання відповідачем електроенергії у квітні
2003 р. до нульового рівня.
Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, п. 13 Порядку постачання електроенергії споживачам
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
та п. 3.3 договору № 61759 від 29.11.2001 року на
користування електричною енергією, укладеного між сторонами
встановлено: в разі перевищення Споживачем (відповідач) за
розрахунковий період договірної величини електроспоживання, він
оплачує електропостачальній організації п'ятикратну вартість
різниці фактично спожитої і договірної величини.
Таким чином положення договору № 61759 від 29.11.2001 року та всіх
його додатків відповідають вимогам чинного законодавства про
електроенергетику, жодна із сторін не заявила позовних вимог про
визнання його недійсним, а тому висновок судів про визнання
недійсними п. 2, п. 3 додатку № 1 до договору № 61759 від
29.11.2001 між ВАТ "XXX" та ТОВ виробничо-комерційною фірмою "YYY"
є необґрунтованим.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що сторони
не вносили відповідних змін у договір, які б передбачали порядок
коригування граничної величини споживання електричної енергії
відповідачем до рівня фактично сплаченої.
Вищий господарський суд України погоджується з доводами скаржника
про те, що оплата в п'ятикратному розмірі спожитої електричної
енергії понад договірну величину, визначена ст.26 Закону України
"Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
є ціною продукції.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види
продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється
державне регулювання цін і тарифів.
Згідно ст. 12 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
забезпечення проведення цінової та тарифної політики в
електроенергетиці належить до основних завдань Національної
комісії регулювання електроенергетики України.
Тобто, в даному випадку мова йде про державне регулювання ціни за
спожиту електричну енергію, тому висновок судів першої та
апеляційної інстанції про зміну умов договору (граничної величини
спожитої електроенергії) в односторонньому порядку є помилковим.
Наведене дає підстави для скасування постановлених по справі
судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
Таким чином суду слід врахувати вищенаведене, на підставі наданих
по справі доказів повно встановити її фактичні обставини та, в
залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення,
виклавши його згідно до вимог чинного процесуального
законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.03.2004, рішення господарського суду Львівської області від
23.12.2003 у справі № 4/3934-6/334 скасувати.
Справу передати до господарського суду Львівської області на новий
розгляд.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді: Є.Борденюк
В.Харченко