ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 4/214
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді М.Остапенка,
Суддів: Є.Борденюк, В.Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Дирекції "ХХХ"
на постанову від 17.03.2004 р.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 4/214
за позовом ВАТ "YYY" в особі H-ської філії
до Дирекції "ХХХ"
про стягнення 2741707 грн. 65 коп.
в судове засідання прибули представники сторін:
позивача А.А.А. (дов. від 31.12.2003), Дудка А.Л. (дов. від
05.05.2004)
відповідача Б.Б.Б. (дов. від 28.06.2004)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача
2741707 грн. 65 коп., з яких 221665 грн. 02 коп. заборгованість за
поставлену у травні та червні 2003 р. електроенергію, 2445721 грн.
65 коп. борг за понад договірне споживання електроенергії, 30436
грн. за перевищення граничної величини потужності у вересні 2001
р. та у лютому 2003 р. 6197 грн. 97 коп. пені за несвоєчасну
оплату спожитої електроенергії, 37687 грн. 01 коп. сума витрат від
інфляції, та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами у справі
укладено договір № 2/06П0002 від 30.10.2000 року на користування
електричною енергією. Відповідно до п. 3.2 договору оплата рахунку
Енергопостачальної організації проводиться на протязі 5 діб після
надання рахунку.
В травні та червні 2003 р. позивачем було поставлено відповідачу
електроенергію в кількості 129908 квт./год. на суму 237802 грн. 13
коп., що підтверджується звітами про використання електроенергії,
рахунками, роздрібними тарифами на електроенергію.
За отриману у травні та червні 2003 р. електроенергію відповідач
розрахувався частково у сумі 16137 грн. 11 коп., у зв'язку з чим
виникла заборгованість у сумі 221665 грн. 02 коп.
В зв'язку з недотриманням відповідачем термінів оплати за спожиту
у відповідний період електроенергію, позивачем скоригована
величина спожитої електроенергії до рівня фактично сплаченої на
підставі проведеного коригування договірної величини спожитої
електроенергії відповідачу підвищено плату за понадлімітне (понад
договірне) споживання електричної енергії за зазначений період, що
становить 2445721 грн. 65 коп.
Відповідно до п. 3.3 Договору, враховуючи вимоги Закону України
"Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань"
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
у випадку несплати платежів у строк і обсязі
відповідно до п. 3.2, а також несплати рахунків Постачальника
протягом 5-ти днів, нараховується пеня за кожну добу по день
фактичної оплати в розмірі, що обчислюється, виходячи з подвійної
облікової ставки НБУ, що в даному випадку складає 6197 грн. 97
коп.
Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення. Сума боргу відповідача з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення склала
37 687 грн. 01 коп.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
у випадку перевищення договірної величини потужності
споживачі (крім населення, державних професійно-технічних
навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам п'ятикратну
вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що
зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною
величиною потужності.
У вересні 2001 р. і в лютому 2003 р. відповідач перевищив граничну
(договірну) величину потужності споживання електроенергії, за що
позивачем нараховано до сплати 30 436 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
05.12.2003 (суддя І. Шутенко) позов задоволено повністю у зв'язку
з обґрунтованістю позовних вимог.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
17.03.2004 (колегія суддів: В. Крутовських, А. Логвиненко, В.
Швець) рішення у справі залишене без зміни.
Постанова суду мотивована тим, що передбачена ст. 26 Закону
України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та ст. 7.26 Правил
користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
(затв. Постановою
НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р.) п'ятикратна вартість різниці
між обсягами фактично спожитої і договірної (граничної) величин
електричної енергії, а також п'ятикратна вартість різниці між
найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом
розрахункового періоду, та договірною (граничною) величиною
потужності не є видом забезпечення зобов'язань споживача
електроенергії в розумінні ст.ст. 178, 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а
є видом самостійною майновою відповідальністю споживача, що
передбачена діючим спеціальним законодавством, тому відносно вимог
про стягнення п'ятикратної вартості електроенергії застосовується
загальний (трирічний) строк позовної давності.
Наявність в проваджені господарського суду справи про визнання
відповідача банкрутом не унеможливлює розгляд позову ВАТ "YYY".
Умовами договору № 2/06П0002 від 30.10.2000 року не передбачено
споживання електроенергії крім відповідача ще і фізичними особами,
доказів постачання електроенергії фізичним особам суду не надано,
а тому позивачем правомірно встановлені ліміти споживання
електроенергії.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається
на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з
такого.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, і зазначене
відповідає наявним матеріалам справи, 30.10.2000 року сторони
уклали між собою договір, за умовами якого позивач повинен був
здійснювати постачання електроенергії відповідачу у відповідному
обсязі, а останній мав оплачувати спожиту електроенергію шляхом
перерахування належних до сплати сум у встановлені договором
терміни.
Відповідно до договору споживач, тобто Дирекція "ХХХ",
зобов'язувався проводити оплату вартості використаної
електроенергії в 5-денний строк після виставлення рахунку (п.3.2
Договору).
За отриману у травні та червні 2003 р. електроенергію відповідач
розрахувався частково у сумі 16137 грн. 11 коп. Заборгованість
залишилась непогашеною в сумі 221 665 грн. 02 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог
нормативно-правових документів та договору про постачання енергії.
Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та п. 3.8 договору № 2/06П0002 від 30.10.2000 року
на користування електричною енергією, укладеного між сторонами
встановлено: в разі перевищення Споживачем (відповідач) за
розрахунковий період договірної величини електроспоживання, він
оплачує електропостачальній організації п'ятикратну вартість
різниці фактично спожитої і договірної величини.
Колегія суддів прийшла до висновку, що оплата в п'ятикратному
розмірі спожитої електричної енергії понад договірну величину,
визначена ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
є ціною продукції. Тому відносно вимог про стягнення
п'ятикратної вартості електроенергії застосовується загальний
(трирічний) строк позовної давності.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види
продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється
державне регулювання цін і тарифів.
Згідно ст. 12 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
забезпечення проведення цінової та тарифної політики в
електроенергетиці належить до основних завдань Національної
комісії регулювання електроенергетики України.
Тобто, в даному випадку мова йде про державне регулювання ціни за
спожиту електричну енергію, тому відхиляються посилання скаржника
про зміну умов договору (граничної величини спожитої
електроенергії) в односторонньому порядку.
Висновок судів першої та апеляційної інстанції про правомірність
заявленого позову щодо стягнення коштів з боржника при наявності
порушеного судом провадження про банкрутство останнього є
обґрунтованим.
Відповідно до п. 7 Порядку постачання електричної енергії
споживачам ( 441-99-п ) (441-99-п)
затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 24 березня 1999 р. N 441 (в редакції
постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2002 р. N 475
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
) місцеві енергопостачальні організації визначають
граничні величини споживання електричної енергії всім споживачам,
крім населення.
Посилання відповідача на те, що споживачем енергії, що
поставлялась позивачем, є населення, а тому стягнення
п'ятикратного розміру перевищення електроенергії суперечить
вимогам ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
помилково не прийнято судами до уваги у зв'язку з
відсутністю доказів, оскільки відповідачем надавалися докази того,
що частина електроенергії, використаної відповідачем, йде на
задоволення комунальних потреб м. Н-ськa. До того ж, навіть
позивач визнає використання електроенергії, яку він постачає
відповідачу, населенням.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами всупереч вимогам ст.43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано належної правової оцінки, а згідно
імперативних вимог ст.1117 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові доказі чи додатково перевіряти докази.
Наведене дає підстави для скасування постановлених по справі
судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
Таким чином суду слід врахувати вищенаведене, на підставі наданих
по справі доказів повно встановити її фактичні обставини та, в
залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення,
виклавши його згідно до вимог чинного процесуального
законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дирекції "ХХХ" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
17.03.2004, рішення господарського суду Кіровоградської області
від 05.12.2003 у справі № 4/214 скасувати.
Справу передати до господарського суду Кіровоградської області на
новий розгляд.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді: Є.Борденюк
В.Харченко