ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 10/110
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Українського державного транспортного центру
сервісу "XXX" (Україна)
на рішення від 30.03.2004 господарського суду м. Києва
у справі № 10/110
за позовом Українського державного центру транспортного
сервісу "XXX" (Україна)
до фірми "YYY" (Угорщина)
про стягнення 21969,30 дол. США, еквівалент
117120,53 грн.
в судове засідання прибули представники сторін:
позивача А.А.А. (дов. від 17.11.2003), Б.Б.Б. (дов. від
11.06.2003)
відповідача В.В.В. (дов. від 27.11.2003)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позивач на підставі контрактів № 106-Е від 01.02.2002 та № 263-Е/Н
від 01.03.2003, укладених з відповідачем надав послуги з
транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та
транзитних вантажів, а саме послуги з перевезення алкогольних
напоїв (бренді) в танк-контейнерах із Франції призначенням на
Молдову по території України (транзит).
Указаний товар затримувався на станціях "Н-ськ" Ч-ської залізниці
та на станції "Р-ськ" Я-ської залізниці органами М-ської та
Р-ської регіональних митниць з причин відбору експертних зразків
товару, що призвело до простоїв танк-контейнерів на вказаних
станціях залізниць України.
Згідно з актами загальної форми, складеними станціями залізниць
України з позивача у відповідності до умов пункту 2.2.8 договорів
№ 308 від 04.12.2004 та № 508 від 04.12.2002, укладених між
останнім та Державною адміністрацією залізничного транспорту
України, залізниця стягнула суму, еквівалентну розміру 21969,30
дол. США в якості плати за простій вагонів, які були затримані на
транзитних залізничних дорогах органами митної служби України.
Відповідно до пункту 2.2.9 контрактів від 01.02.2002 № 106-Е та
від 01.03.2003 № 263-Е/Н відповідач, як замовник, взяв на себе
зобов'язання сплачувати позивачу додаткові платежі та збори,
невраховані при узгодженні вартості перевезення, необхідність яких
виникла на шляху проходження вантажу, однак, виставлені позивачем
рахунки за затримку вагонів, відповідач не сплатив.
Як на підставу правомірності затримки товару на залізничних
транзитних станціях митними органами, Державна митна служба
України листом від ХХ.12.2002 № Х7 посилається на постанову КМ
України від 29.04.1996 № 464 "Про заходи щодо посилення контролю
за ввезенням підакцизних товарів та їх транзитним переміщенням"
( 464-96-п ) (464-96-п)
; постанову КМ України від 12.12.2002 № 1862 "Про
затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів,
проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного
оформлення, а також розпорядження зразками" ( 1862-2002-п ) (1862-2002-п)
;
Інструкцію "Про порядок та процедуру відбору проб для аналізів
спирту, при його переміщенні через митний кордон України"
( v0224342-96 ) (v0224342-96)
, затверджену наказом Державної митної служби
України від 27.05.96 № 224.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2004 (суддя О.
Дудун) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що підставою стягнення залізницею з
позивача розміру плати за простій танк-контейнерів через затримку
їх органами митної служби України є обумовлений між зазначеними
сторонами пункт 2.2.8 договорів № 308 від 04.12.2001 та № 508 від
04.12.2002, редакція якого така: "компенсувати витрати
Укрзалізниці за затримку вагонів, контейнерів і вантажів на
станціях залізниць України, що виникли через: неправильне
оформлення вантажовідправниками перевізних документів; недодання
до накладної документів, необхідних для виконання митних,
санітарних та інших правил чи неправильне їх оформлення; перевірку
вантажів митними та іншими органами контролю; закриття коду; іншої
причини, що не залежать від Укрзалізниці. Розмір цих витрат
визначається на підставі пункту 8 розділу 5 "Тарифної політики
залізниць України на 2003 фрахтовий рік" (пункт 8 розділу 6
"Тарифної політики залізниць України на 2002 фрахтовий рік)".
Зазначеними пунктами тарифної політики визначено, що плата за
затримку на транзитних залізницях стягується на користь залізниці,
на якій мала місце затримка саме по вині відправника, отримувача
чи експедитора.
Зважаючи на те, що вина, як обов'язкова умова відповідальності за
цими пунктами тарифної політики відповідача у затримці
танк-контейнерів відсутня, підстав покладати на останнього витрати
з затримки танк-контейнерів не вбачається. Погодження сторонами у
справі умови контрактів про зобов'язання відповідача сплачувати
додаткові платежі та збори, невраховані при узгодженні вартості
перевезення необхідність яких виникла на шляху проходження вантажу
(п.2.2.9 контрактів) виключає обов'язок останнього сплачувати
витрати залізниці за затримку танк-контейнерів за відсутності його
вини.
Узгоджена між позивачем та залізницями України умова про сплату
залізниці позивачем витрат з затримки рухомого складу, у зв'язку з
перевіркою вантажів митними та іншими органами контролю, не
суперечить чинному законодавству, однак не може бути підставою для
покладення обов'язку сплати таких витрат на відповідача.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на
неправильне застосування судом при вирішенні спору норм права, так
як витрати з затримки танк-контейнерів у зв'язку з перевіркою
вантажів митними органами є додатковими платежами, необхідність
яких виникла на шляху проходження вантажу, і які відповідач
зобов'язувався сплачувати.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що оскаржуване рішення підлягає до скасування, виходячи
з такого.
Аналізуючи правовідносини, що склалися між позивачем та
Укрзалізницею щодо організації перевезень вантажів залізницями
України, господарський суд дійшов висновку, що узгоджена сторонами
умова про оплату позивачем залізниці витрат з затримки рухомого
складу, у зв'язку з перевіркою митними органами вантажу, не
суперечить чинному законодавству.
Однак, господарський суд дійшов висновку, що, оскільки сторони
погодили, що розмір витрат за затримку рухомого складу і вантажів
у зв'язку з перевіркою вантажів контролюючими органами
визначається на підставі п.8 р.5 (р.6) тарифної політики залізниць
України на відповідний фрахтовий рік, а положення зазначеного
пункту передбачають наявність вини у затримці вантажу відправника,
отримувача чи експедитора, для накладення на нього таких витрат,
то не встановлена судом вина відповідача у затримці
танк-контейнерів, стала підставою для звільнення відповідача від
обов'язку сплатити витрати залізниці через затримку рухомого
складу (вантажу). Зазначений висновок суду є хибним, оскільки
експедитор та Укрзалізниця погодили договором умови про сплату
експедитором витрат залізниці з затримки вагонів, контейнерів та
вантажу у зв'язку з перевіркою вантажу контролюючими органами. І
лише розмір таких витрат обумовили посиланням на розміри ставок
додаткових зборів, визначених тарифною політикою залізниць України
на відповідний рік.
Правовідносини між позивачем та відповідачем про
транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних та
транзитних вантажів регулюються, зокрема, положеннями Угоди про
міжнародне залізничне вантажне сполучення ( 246-93-п ) (246-93-п)
,
обов'язковість якої для України встановлена постановою КМ України
від 03.04.93 № 246.
Відповідно до абзацу 2 параграфу 4 статті 13 Угоди про міжнародне
залізничне вантажне сполучення ( 246-93-п ) (246-93-п)
у випадку, коли
провізні платежі за транзитні дороги сплачує експедитор, який має
договір з транзитною залізницею на сплату провізних платежів, ці
витрати стягуються з платника (експедитора) за внутрішніми
правилами, які діють на транзитних залізницях (зі змінами,
внесеними згідно з Протоколом наради ІІ Комісії ОС ЖД 12-16 жовтня
1998р., які введені в дію з 01.04.1999 р.).
Внутрішніми правилами, які діють на українських залізницях є
Статут залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
. Статтею 58 Статуту
( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлено, що розрахунки за роботи і послуги,
пов'язані з перевезенням вантажів, щодо яких не здійснюється
державне регулювання тарифів, проводиться за вільними тарифами,
які визначаються за домовленістю сторін.
Тарифу, пов'язаного з затримкою вагонів, контейнерів, вантажу
внаслідок проведення контролюючими органами перевірки вантажу, не
встановлено. А тому узгодження сторонами за договором таких витрат
та їх розмір ґрунтується на принципах ведення суб'єктами
господарювання власної діяльності.
Витрати, пов'язані з затримкою танк-контейнерів внаслідок
проведення митного контролю вантажу, є необхідними на шляху
проходження вантажу, а тому обов'язковим для оплати відповідачем.
У зв'язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення підлягає до
скасування.
Зважаючи на те, що відмовляючи у позові через відсутність
обґрунтування його нормам права, що стало підставою для скасування
Вищим господарським судом України оскаржуваного рішення,
господарський суд при вирішенні позову не оцінив розмір заявлених
до стягнення витрат, справа підлягає направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Українського державного центру транспортного
сервісу "ХХХ" задовольнити частково.
Рішення від 30.03.2004 господарського суду м. Києва у справі №
10/110 скасувати.
Справу передати до господарського суду м. Києва на новий розгляд.
Головуючий М.Остапенко
Судді Є.Борденюк
В.Харченко