ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 24.06.2004                                       Справа N 28/281а
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 04.11.2004
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого Добролюбової Т.В.
     суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
     за участю представників сторін котрі
     позивача не з'явився (повідомлений належним чином)
     відповідача Козіна Ю.Є. - дов. від 23.06.04 року
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Край"
     на постанову Донецького апеляційного господарського суду
     від 11.02.2004 р.
     у справі N 28/281а господарського суду Донецької області
     за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Край"
     до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції
     про визнання  недійсним  податкового повідомлення-рішення від
30.09.2003 р. N 00002720013
 
     Товариство з обмеженою відповідальністю "Край" звернулося  до
господарського  суду  Донецької  області з позовом до Артемівської
об'єднаної державної податкової інспекції про  визнання  недійсним
податкового повідомлення-рішення від 30.09.2003 р. N 00002720013.
 
     Позовні вимоги  обґрунтовані тим,  що відповідач безпідставно
поставив йому у  провину  порушення  підпункту  7.4.5  пункту  7.4
статті 7   Закону   України   "Про  податок  на  додану  вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,  оскільки сплачений ним в ціні придбаної  продукції
та  в  подальшому віднесений до складу податкового кредиту податок
на додану вартість в сумі 11480 грн.  підтверджений належним чином
оформленою податковою накладною від 14.05.2002 р. N 27. Крім того,
виключення ТОВ   Виробничо-комерційної   фірми   "Промтехкомплект"
м. Донецьк  з  ЄДРПОУ відбулось лише 22.05.2002 р.,  тобто під час
видачі податкової накладної останнє було юридичною особою з  усіма
відповідними правами.
 
     Господарський суд     Донецької    області    рішенням    від
15.12.2003 р.  (суддя  Кониченко  О.М.)   у   задоволенні   позову
відмовлено   з  тих  мотивів,  що  не  дозволяється  включення  до
податкового кредиту витрати по сплаті податку,  що не підтверджені
податковими  накладними  відповідно  до п.п.  7.4.5 п.  7.4 ст.  7
Закону України "Про податок на додану  вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        .
Зазначив, що на час видачі податкової накладної за травень 2002 р.
ТОВ Виробничо-комерційної фірми "Промтехкомплект" було виключено з
реєстру платників податку.
 
     Донецький апеляційний  господарський суд у складі головуючого
Кондратьєвої С.І.,  суддів Старовойтової Г.Я.,  Української  Р.М.,
постановою   від   11.02.2004   р.   залишив   перевірене  рішення
господарського суду  Донецької  області  без  змін,  а  апеляційну
скаргу  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "Край"  -  без
задоволення, з тих самих підстав.
 
     Товариство з обмеженою відповідальністю "Край" просить  Вищий
господарський  суд  України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку,  скасувати рішення  та  постанову  у  справі,
посилаючись на неправильне застосування господарськими судами норм
матеріального  та  процесуального  права.   При   цьому   скаржник
обґрунтовує касаційну скаргу тим,  що позивач не знав і не повинен
був  знати   про   порушення   з   боку   продавця   -   ТОВ   ВКФ
"Промтехкомплект".  Крім  того,  він  посилається  на  неприйняття
судами до уваги його твердження про те,  що  на  момент  укладання
угоди  на  офіційному  сайті  ДПА України в базі даних анульованих
свідоцтв  платників   податку   на   додану   вартість   ТОВ   ВКФ
"Промтехкомплект" не рахувалося.  Більше того,  оригінал свідоцтва
був наданий  для  ознайомлення  позивачу.  Із  державного  реєстру
підприємство-продавець було  виключено вже після виконання угоди -
22.05.2002 р.
 
     Відповідачем наданий відзив на касаційну скаргу проти доводів
якої  він  заперечує  з  підстав зазначених в рішенні та постанові
господарського суду.
 
     Заслухавши доповідь судді  Гоголь  Т.Г.,  перевіривши  наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в  рішенні  господарського  суду
Донецької    області    та   постанові   Донецького   апеляційного
господарського  суду  у  даній  справі,  Вищий  господарський  суд
України  вважає,  що  касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню
виходячи з наступного.
 
     Рішенням господарського   суду    Донецької    області    від
15.12.2003 року,   було  встановлено  та  підтверджено  постановою
Донецького апеляційного господарського суду від  11.02.2004  року,
що  Артемівською  об'єднаною  державною податковою інспекцією була
здійснена   документальна   перевірка   товариства   з   обмеженою
відповідальністю "Край" за період з 01.05.02 року по 01.06.02 року
за результатами   якої   складено   акт    від    19.05.03    року
N 1014/26-211-25119937.  В  акті перевірки зазначено,  що у травні
2002 року до складу податкового кредиту включено податок на додану
вартість  у  сумі  11480  грн.  згідно  податкової  накладної  від
14.05.02 року N 27,  яка видана товариством ВКФ "Промтехкомплект".
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення
від 30.09.03 року N 000027260013,  яким позивачеві було  визначено
до  сплати  податок  на  додану вартість у сумі 11480 грн.  згідно
підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану  вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         та застосовано штрафну санкцію у
сумі 5740 грн.  згідно підпункту  17.1.3  пункту  17.1  статті  17
Закону   України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників
податків перед  бюджетами   та   державними   цільовими   фондами"
( 2181-14  ) (2181-14)
        .  Попередні  судові  інстанції  також встановили,  що
Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Промтехкомплект", яке
виписало  спірну  податкову  накладну,  було  зняте  з обліку,  як
платник податків 11.03.2002 року.
 
     Відповідно до підпункту 3.1.1  пункту  3.1  статті  3  Закону
України  "Про  податок  на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         об'єктом
оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу
товарі (робіт, послуг) на митній території України.
 
     За приписами підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         податкова накладна складається в  момент  виникнення
податкового  зобов'язання  продавця  у двох примірниках.  Оригінал
податкової накладної  надається  покупцеві,  копія  залишається  у
продавця товарів (робіт, послуг).
 
     Як передбачено  підпунктом  7.2.4  пункту 7.2 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          право  на
нарахування  податку  та  складання  накладних  надається виключно
особам,   зареєстрованим   як   платники   податку   у    порядку,
передбаченому статтею 9 цього Закону.
 
     Зазначена стаття   кореспондується   з   пунктом   2  Порядку
заповнення податкової накладної ( z0233-97 ) (z0233-97)
         в якому  передбачено,
що податкову накладну складає особа,  яка зареєстрована як платник
податку  в  податкових  органах,  якій  присвоєно   індивідуальний
податковий  номер платника податку на додану вартість.  Пунктом 18
цього ж Порядку визначено,  що усі примірники податкової накладної
підписуються  особою  уповноваженою  платником податку здійснювати
продаж  товарів,  та  скріплюються  печаткою  такого  платника   -
продавця.
 
     З огляду  на  зазначене  місцевий  та  апеляційний суди вірно
визначили,  що  Товариство  з   обмеженою   відповідальністю   ВКФ
"Промтехкомплект"  не мало права на складання податкової накладної
N 27 від 14.05.2002  року,  оскільки  на  момент  її  видачі  було
виключене з реєстру платників податків. З таких же підстав позивач
не мав права включати визначену в  ній  суму  ПДВ  до  податкового
кредиту.   Оскільки   попередні  судові  інстанції  встановили  та
дослідили всі обставини справи,  що мають значення для цієї справи
та вірно застосували приписи чинного податкового законодавства, що
регулюють  спірні  правовідносини  у  касаційної  інстанції  немає
підстав для задоволення касаційної скарги позивача.
 
     З урахуванням викладеного,  керуючись статтями 111-5,  111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Постанову Донецького  апеляційного  господарського  суду  від
11 лютого 2004 р. у справі N 28/281 залишити без змін, а касаційну
скаргу.  Касаційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Край" без задоволення.