ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 36/502
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "XXX"
на постанову від 30.03.04 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №36/502
господарського суду м.Києва
за позовом Приватного підприємства "XXX"
до ТОВ "YYY"
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою для
проїзду автотранспорту
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. директор, Б.Б.Б. (дов. № 6 від 09.01.04 p.)
відповідача: не з'явились
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 24.06.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 17.12.03 господарського суду м. Києва (суддя
Трофименко Т.Ю.) позов задоволено. ТОВ "YYY" зобов'язано усунути
перешкоди в користуванні ПП "XXX" земельною ділянкою за адресою:
м. Київ, вул. Ч-ська, 99, кадастровий номер XXX8 та проїздом
спільного користування кадастровий номер XXXX8. Цим же рішенням з
ТОВ "YYY" на користь позивача стягнуто 85 грн. в рахунок
відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. - за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано, зокрема, тим, що актом державного
виконавця Відділу Державної виконавчої служби H-ського РУЮ в м.
Києві встановлено, що відповідач чинить перешкоди в користуванні
позивачем спірним проїздом загального користування.
Постановою від 30.03.04 Київського апеляційного господарського
суду (Львова Б.Ю. - головуючий, судді: Полянський А.Г., Коробенко
Г.П.) рішення від 17.12.2003р господарського суду м. Києва
скасовано, в позові Приватному підприємству "XXX" на підставі
ст.ст. 49, 99, 101, 104-105 Господарського процесуального (ГПК)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
відмовлено.
Постанову апеляційної мотивовано тим, що рішення місцевого суду
грунтується на неповно з'ясованих обставинах справи, висновки
якого не відповідають дійсним обставинам справи, що дали підстави
для скасування рішення місцевого суду з прийняттям нового рішення
про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Приватне підприємство "XXX"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного
господарського суду від 30.03.2004р. скасувати, рішення
господарського суду м. Києва від 17.12.03р. залишити без змін.
Зокрема, скаржник посилається на те, що постанову Київського
апеляційного господарського суду прийнято з порушенням нора
матеріального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ПП "XXX" на постанову Київського апеляційного
господарського суду, заслухавши представників сторони, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а
також правильність застосування норм матеріального та
процесуального права відзначає наступне:
20.09.01 між підприємством з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ
"ZZZ" та укладено договір купівлі-продажу частини нежитлового
приміщення, відповідно до п. 1 якого позивач купив 19/100 частин
нежитлових приміщень, що становить 3147, 6 кв.м від загальної
площі майнового комплексу, що знаходиться по вул. Ч-ській, 99
(літери W., R., S.) у м. Києві.
Судовими інстанціями встановлено, що відповідно до рішення
Київської міської ради № X0 від XX.XX.03 позивачу надано дозвіл на
оформлення права довгострокової оренди на 25 років на земельну
ділянку площею 0, 29 га для експлуатації та обслуговування
адміністративно-виробничого корпусу по вул. Ч-ській, 99 у зв'язку
з переходом права власності на нежитлову будівлю.
При цьому спірний проїзд (на плані місцевості від S до Y) є землею
загального користування і відповідно до договору № 164 від
30.11.01 ЗАТ "ZZZ" зобов'язалось забезпечити позивачу вільний
проїзд на територію об'єкту.
Господарськими судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до
договору купівлі-продажу, укладеного між ЗАТ "ZZZ" та
відповідачем, останній придбав будівлю площею 11300, 90 кв.м, що
складає 68/100 частин від майнового комплексу по вул. Ч-ській, 99
у м. Києві.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки,
зроблені у постанові апеляційної інстанції не відповідають
фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.
Так, факт вчинення перешкод відповідачем в користуванні проїздом
загального користування встановлено актом від 28.08.03р.,
складеним державним виконавцем В.В.В.
Зазначений доказ було досліджено господарськими судами попередніх
інстанцій, проте, на його підставі вони дійшли протилежних
висновків.
Зазначаючи в оскаржуваній постанові про наявність на території
проїзду загального користування воріт, автомобілів, причепів,
будівельних матеріалів тощо, а також охоронців біля в їздних
воріт, апеляційний суд робить помилковий висновок щодо
недоведеності факту вчинення перешкод позивачем.
Так, судами встановлено факт купівлі-продажу відповідачем залишків
майнового комплексу у ЗАТ "ZZZ". Згідно п.1.4. Договору ВАВ №
850325 купівлі-продажу від 25 жовтня 2002р., згідно якого
відповідач купив у ЗАТ "ZZZ" будівлі по вул. Ч-ській, 99,
зазначено: "Розмір земельної ділянки, що передається у
користування разом з будівлями відповідно до даних технічного
звіту 6606,99 кв.м. До цієї площі не входить площа спірного
проїзду. Отже, відповідач не є власником спірного проїзду, у
зв'язку з чим господарським судом першої інстанції зроблено
обгрунтований висновок про те, що своїми діями щодо встановлення
воріт, охорони біля спірного проїзду він вчинив перешкоди позивачу
щодо користування землями спільного використання, чим порушено ст.
95 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Як вбачається з наведеного, місцевий господарський суд,
встановивши факт вчинення перешкод, правомірно в порядку ст. 152
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, згідно якої Власник
земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення
будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не
пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і
відшкодування завданих збитків задовольнив позов "XXX".
В той же час постанову апеляційної інстанції винесено без
врахування ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем
у справі не було доведено факту не вчинення перешкод позивачу в
користуванні спірним проїздом.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України
приймає до уваги, що оскаржувану постанову Київського апеляційного
господарського суду прийнято у відсутність представників позивача.
Таким чином, розгляд апеляційної скарги було здійснено з
порушенням вимог ст. 42 - 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що створило нерівність сторін перед Законом
та не надало стороні в особі Приватного підприємства "XXX"
необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і
правильного застосування Закону, що відповідно до ч. 2 ст. 111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є в будь-якому випадку підставою для
скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного
господарського суду.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу Приватного підприємства "XXX" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.04
p. у справі №36/502 скасувати, рішення господарського суду м.Києва
від 17.12.03 p. у справі №36/502 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська