ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 33/82
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого
суддів:
розглянула у відкритому засіданні
касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками
податків (надалі СДПІ у м. Києві по роботі з
ВПП)
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 08.04.04
у справі № 33/82
господарського м. Києва
суду
за позовом державного видавництва “Преса України”
Державного управління справами (надалі
Видавництво)
до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 24.06.04 була оголошена вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням від 19.02.04 господарського суду м. Києва позовні
вимоги Видавництва задоволені, визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення від 09.12.03 СДПІ у м. Києві по роботі з
ВПП за № 0000621605/0.
Постановою від 08.04.04 Київського апеляційного господарського
суду рішення від 19.02.04 залишено без змін, а апеляційна скарга
СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП без задоволення.
З вищевказаними судовими рішеннями СДПІ у м. Києві по роботі з
ВПП не погоджується та звернулась з відповідною касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України, в якій (з
урахуванням уточнень) просить скасувати рішення від 19.02.04
господарського суду м. Києва та постанову від 08.04.04
Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з тим, що
судами неправильно було застосовано норми матеріального права, а
саме: ст. 1, п.п. 3 п. 1 ст. 14 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, п. 1.9 ст. 1, п. 7.8 ст. 7 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
ст. 52 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік”
( 380-15 ) (380-15)
, ст. 18 Закону України “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ) (887-12)
, п. 2 ст. 33 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
. Також СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП просить
прийняти нове рішення у справі № 33/82, яким відмовити
Видавництву у позові.
Видавництво у своєму відзиві проти касаційної скарги СДПІ у
м. Києві по роботі з ВПП заперечує та просить залишити рішення
від 19.02.04 та постанову від 08.04.04 без змін, а касаційну
скаргу відповідача без задоволення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, касаційну скаргу та доповнення до неї, відзиви
на касаційну скаргу та доповнення до неї, заслухавши пояснення
представників сторін та суддю – доповідача, встановила наступне.
З 27.11.03 по 05.12.03 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП
проводилась позапланова документальна перевірка Видавництва з
питань повноти та своєчасності нарахування та сплати відрахувань
до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку
(доходу) підприємства за результатами його фінансово-господарчої
діяльності за 2002 рік та 9-ти місяців 2003 року. По результатах
вищевказаної перевірки був складений Акт від 05.12.03 за
№ 700/16-5/05905668. Згідно з даним актом, на підставі ст. 52
Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік”
( 380-15 ) (380-15)
Видавництву було нараховано для відрахування до
загального фонду Державного бюджету України 3 623 400,00 грн.
платежів та 952 870 грн. штрафних санкцій, а всього 4 576 270
грн.
В січні 2004 року Видавництво звернулось до господарського суду
м. Києва з позовом про визнання недійсним прийнятого СДПІ у
м. Києві по роботі з ВПП податкового повідомлення-рішення від
09.12.03 № 0000621605/0. Приймаючи рішення про задоволення
позовних вимог Видавництва, місцевий суд виходив з наступного.
Ст. 52 Закону України № 380-IV від 26.12.02 “Про державний
бюджет України на 2003 рік” ( 380-15 ) (380-15)
встановлено, що державні
некорпоратизовані, корпоратизовані та казенні підприємства і їх
об’єднання сплачують за результатами фінансово-господарської
діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської
діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету
України частину прибутку, яка визначається у відповідності зі
ст. 18 Закону України № 887-XII від 27.03.1991 року “Про
підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
.
Відповідно до п. 1.9. ст. 1 Закону України № 283/97-ВР від
22.05.1997 року “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
частина прибутку, що сплачується державними
підприємствами та їх об’єднаннями на користь держави є
дивідендами. Зазначені дивіденди, згідно з п.п. 3 п. 1 ст. 14
Закону України № 1251-ХІІ від 25.06.91 “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
відносяться до загальнодержавних
податків та зборів. Розмір дивідендів та порядок їх сплати до
бюджету визначає державний орган, в управлінні якого знаходиться
відповідне державне підприємство. Згідно з Розпорядженням
Кабінету Міністрів України № 165-р від 06.04.2000, Видавництво
підпорядковується Державному управлінню справами, яке, в свою
чергу, як державний орган, підпорядковується Президенту України.
Таким чином, нормативи та порядок сплати до бюджету частки
прибутків Видавництва повинно було визначати Державне управління
справами. Але, позивачем надана копія довідки Державного
управління справами № 06-03-42 від 10.02.04 про те, що нормативи
та порядок сплати до Державного бюджету частини прибутку –
дивідендів Управлінням справами ще не визначені.
Постанова Кабінету Міністрів України № 557 від 22.04.03 “Про
норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного
бюджету України частини прибутку (доходу) державними
некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними
підприємствами та їх об’єднаннями” ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
, на яку є
посилання у спірному податковому повідомленні-рішенні, хоча і
була прийнята на виконання ст. 52 Закону України “Про Державний
бюджет України на 2003 рік” ( 380-15 ) (380-15)
, не стосується
Видавництва, оскільки воно не підпорядковується Кабінету
Міністрів України.
Крім того, 10.06.03 господарським судом м. Києва у справі №
20/485 за позовом Видавництва до Кабінету Міністрів України про
визнання недійсною Постанови Кабінету Міністрів України № 557
( 557-2003-п ) (557-2003-п)
в частині розповсюдження її дії на позивача було
постановлено рішення про те, що дія Постанови Кабінету Міністрів
України № 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
на Видавництво не розповсюджується
і не встановлює для нього відповідного обов’язку по сплаті до
загального фонду Державного бюджету України дивідендів.
На підставі та з урахування вищевикладеного колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що місцевий суд
правомірно дійшов висновку, що у Видавництва в період,
зазначений у спірному податковому повідомленні-рішенні, не
виникло обов’язку по сплаті до Державного бюджету частини
прибутку, а тому визнало недійсним прийняте СДПІ у м. Києві по
роботі з ВПП спірне податкове повідомлення-рішення.
Залишаючи рішення від 19.02.04 господарського суду м. Києва без
змін, апеляційний суд погодився з висновками суду першої
інстанції і обгрунтовано зазначив, що ст. 52 Закону України “Про
Державний бюджет України на 2003 рік” ( 380-15 ) (380-15)
, відповідні
положення Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та Постанови Кабінету Міністрів
України № 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
стосуються інших правовідносин.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу,
відзив на неї, оцінивши наявні матеріали справи, заперечення і
доводи представників сторін, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що рішення від 19.02.04
господарського суду м. Києва та постанова від 08.04.04
Київського апеляційного господарського суду підлягають залишенню
без змін.
Державне видавництво “Преса України” здійснює власну статутну
діяльність, яка передбачає певний порядок підпорядкування та
певний механізм сплати частини прибутку. Суди першої та другої
інстанцій у відповідності з фактичними обставинами справи
дослідили особливості підпорядкування позивача і їх вплив на
порядок сплати прибутку. Їх висновки ґрунтуються на необхідних
нормативних положеннях. Навпаки, доводи відповідача про
порушення Видавництвом вимог діючого законодавства підтвердження
не знайшли.
На підстави та з урахуванням всього вищевикладеного, керуючись
ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків за
№ 11556/9/10-2200 від 11.05.04 у справі № 33/82 залишити без
задоволення.
2. Рішення від 19.02.04 господарського суду м. Києва та
постанову від 08.04.04 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 33/82 залишити без змін.