Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 37/240а
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Державної податкової інспекції у
касаційну скаргу Іллічівському районі м. Маріуполя
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду
від 09.02.2004р.
у справі № 37/240а
господарського суду Донецької області
за позовом Приватного підприємства "ТМ"
до Державної податкової інспекції у
Іллічівському районі м. Маріуполя
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000092340/0
від 16.10.2003р.
Приватне підприємство "ТМ" звернулося до господарського суду
Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у
Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 0000092340/0 від 16.10.2003р.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для віднесення сум
до складу податкового кредиту, оскільки податковим органом не
враховані під час перевірки наявні у позивача податкові накладні
за жовтень 2002р., отримані від ВАТ "ГЛ", та приписи п.п.7.2.1
п.7.2, п.п.7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, які позивачем не порушені.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23 грудня 2003
року позовні вимоги Приватного підприємства "ТМ" задоволені.
Повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Іллічівському районі м. Маріуполя № 0000092340/0 від 16.10.2003р.
про виявлення завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень
2002р. в розмірі 16783,33 грн. та за грудень 2002р. 2987,69 грн.
визнано недійсним. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Іллічівському районі м. Маріуполя на користь Приватного
підприємства "ТМ" судові витрати у розмірі 203 грн. Рішення суду
вмотивоване тим, що позивачем доведений факт наявності податкових
накладних № 963 від 24.09.2002р. та № 955 від 30.10.2002р. з
визначенням вказаних реквізитів, які отримані від продавця ВАТ
"ГЛ" за листом від 02.11.2002р., тобто до моменту здачі податкової
декларації з ПДВ за жовтень 2002р.
Донецький апеляційний господарський суд у складі постановою від 09
лютого 2004 року залишив перевірене рішення господарського суду
Донецької області без змін, а апеляційну скаргу Державної
податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя - без
задоволення, з тих самих підстав.
Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполя
просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, частково скасувати
постанову у справі у тій частині, яка стосується віднесення сум
ПДВ у розмірі 2987,69 грн. по податковій накладній № 112 від
06.12.2002р. до складу податкового кредиту ПП "ТМ", посилаючись на
порушення господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального права. При цьому скаржник обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що позивачем було безпідставно віднесено до складу
податкового кредиту суму ПДВ, яка міститься у податковій накладній
№ 112 від 06.12.2002р. На думку скаржника, результати робіт
(послуг) у вигляді проведеного ремонту цистерн фактично були
надані ПП "ТМ" від "ЛД", а тому право виписування податкової
накладної згідно з п.7.2. Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
виникає у "Львівської державної залізної
дороги Вагонне депо Дрогобич", а не у ВАТ "ГЛ", і тому ПП "ТМ" не
мало права ставити собі у податковий кредит суму ПДВ, отриману по
податковій накладній № 112 від 06.12.2002р. від ВАТ "ГЛ" у зв'язку
з виконанням робіт по ремонту цистерн.
Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на
касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду Донецької області та
постанові Донецького апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанцій. Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду. Рішенням господарського суду Донецької області від
23.12.2003 року, було встановлено та підтверджено постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2004 року,
що Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі міста
Маріуполя була здійснена документальна перевірка заявленого до
відшкодування податку на додану вартість Приватним підприємством
"ТМ" за період: жовтень 2002 року та грудень 2002 року, за
результатами якої складено акт від 14.10.2003 року
№ 10/23-511-1/25600764.
В акті перевірки зазначено, що в порушення підпункту 7.2.6 пункту
7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Приватним підприємством "ТМ" неправомірно включено
до складу податкового кредиту в жовтні 2002 року податок на додану
вартість у сумі 16783,33 грн. за податковими накладними № 936 від
24.09.2000 року (сума ПДВ 3816 грн.) та № 955 від 30.10.2002 року
(сума ПДВ 12967,33 грн.), які виписані з порушенням підпункту
7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону, оскільки в них відсутнє
повне найменування покупця, опис (номенклатура) товарів, ціна
продажу одиниці товару та кількість товару не відповідає загальній
сумі коштів належних до сплати; у грудні 2002 року - суми у
розмірі 2987,69 грн. 69 за податковою накладною № 112 від
06.12.2002 року, в якій відсутнє повне найменування покупця. На
підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення
від 16.10.2003 року № 0000092340/0, яким позивачеві зменшено
бюджетне відшкодування за жовтень 2002 року у сумі 16783,33 грн.,
за грудень цього ж року - 2987,69 грн.
Місцевий та апеляційний господарські суди також встановили, що
позивач довів факт наявності у нього податкових накладних № 936
від 24.09.2000 року та № 955 від 30.10.2002 року з зазначенням
усіх необхідних реквізитів. Вказані накладні були отримані
позивачем від продавця - ВАТ "ГЛ", за листом від 02.11.2002 року,
тобто до моменту здачі податкової декларації з податку на додану
вартість за жовтень 2002 року. Досліджуючи податкову накладну
№ 112 від 06.12.2002 року попередні судові інстанції також
встановили, що вона відповідає вимогам чинного податкового
законодавства щодо форми та реквізитів.
Відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2. статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків
з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України;
продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними цінами
з додатковим нарахуванням податку на додану вартість;
особа-продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану
вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів
(робіт, послуг) нараховувати покупцю податок на додану вартість та
складати і видавати йому податкову накладну, яка є підставою для
віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до
податкового кредиту.
Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податкова накладна складається в момент виникнення
податкового зобов'язання продавця у двох примірниках. Оригінал
податкової накладної надається покупцеві, копія залишається у
продавця товарів (робіт, послуг). Вимоги щодо оформлення
податкової накладної містяться в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
де, зокрема, зазначено, що податкова накладна має містити
зазначені окремими рядками порядковий номер та дату виписування
податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та
по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на
додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та
покупця); місце розташування юридичної особи; опис (номенклатуру)
товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну
назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку
податку та відповідну суму податку у цифровому значенні і загальну
суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними.
Попередні судові інстанції в процесі розгляду справи встановили
наявність у платника податку належно оформлених податкових
накладних та, виходячи із встановлених доказів, вірно застосували
приписи чинного податкового законодавства, що регулює спірні
правовідносини, а відтак у касаційної інстанції відсутні підстави
для задоволення касаційної скарги податкової інспекції та
скасування ухвалених у цій справі судових рішень.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 23 грудня 2003
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09 лютого 2004 року у справі № 37/240а залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському
районі м. Маріуполя - без задоволення.