Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 33/107
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
за участю представників
сторін
від позивача присутній
від відповідачів не з'явились (повідомлені належним
чином)
розглянувши касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного
господарського суду
від 26.01.2004р.
у справі № 33/107
господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "М"
Товариства з обмеженою
відповідальністю "УМ"
про визнання недійсною угоди
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про визнання
недійсним договору комісії № 14 від 11.05.2001р. на підставі
статті 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, укладеного між Товариством з
обмеженою відповідальністю "Торговий дім "М" та Товариством з
обмеженою відповідальністю "УМ". Позов було мотивовано тим, що
спірний договір було укладено з метою, що суперечить інтересам
держави при наявності у ТОВ "Торговий дім "М" умислу на ухилення
від сплати податків.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.03.2003р. у справі
№ 33/107 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
07.05.2003р. рішення господарського суду м. Києва від 24.03.2003р.
у справі № 33/107 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2003р.
рішення господарського суду м. Києва від 24.03.2003р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2003р. у
справі № 33/107 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Господарський суд м. Києва рішенням від 05.12.2003р. у даній
справі відмовлено ДПІ у Печерському районі м. Києва в задоволенні
позовних вимог з посиланням на те, що позивачем не надано доказів,
які б свідчили про порушення кримінальної справи за фактом
ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених в
позовній заяві, не надано доказів про скасування державної
реєстрації ТОВ "Торговий дім "М", виключення даного підприємства з
ЄДРПОУ (відповідна довідка), а також доказів того, що внаслідок
виконання угоди державі заподіяні збитки. Крім того, суд дійшов
висновку, що у випадку доведення позивачем порушення відповідачами
податкового законодавства України, це є підставою для застосування
до них фінансових санкцій відповідно до Закону України "Про
державну податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
, Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, проте не
доводить наявність умислу на завдання шкоди державі при здійсненні
господарських операцій.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з
апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського
суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.01.2004р. рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2003р.
у даній справі залишено без змін з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від
05.12.2003р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 26.01.2004р. скасувати як такі, що прийняті з порушенням
норм матеріального та процесуального права і прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. ДПІ у
Печерському районі м. Києва обґрунтовує касаційну скаргу тим, що
корпоративні права ТОВ "Торговий дім "М" були передані з
порушенням вимог чинного законодавства невстановленим особам і,
відповідно, з цього моменту ТОВ "Торговий дім "М" діяло всупереч
вимогам закону. Більше того, Печерським районним судом м. Києва
визнано недійсними установчі документи відповідача ТОВ "Торговий
дім "М". Крім того, за юридичною адресою ТОВ "Торговий дім "М" не
знаходилося, а відповідно органи державної податкової служби не
мали можливості провести документальну перевірку його діяльності і
визначити дійсну суму його податкових зобов'язань. Наявність
умислу у відповідача ТОВ "Торговий дім "М" підтверджується тим, що
ним всупереч вимогам закону виписувалися податкові накладні, за
якими ТОВ "УМ" безпідставно збільшував суму податкового кредиту з
ПДВ. ДПІ в касаційній скарзі також посилається на порушення
апеляційним судом ст. 34 ГПК та ст. 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідачі не скористалися своїм правом на надання відзиву на
касаційну скаргу до касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду м. Києва та
постанові Київського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Виходячи з вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції.
Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи
встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва
від 11.06.2002 року у справі № 2-2197 за позовом Державної
податкової інспекції у Святошинському районі до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Торговий дім М", громадян: В-ка О.П.,
К-го Р.Б. та Д-ка І.В., визнано недійсними установчі документи
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім М" з моменту
їх реєстрації. Судом було встановлено, що після оформлення
статутних документів приватного підприємства, засновники передали
всі права щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий
дім М" невідомим особам і в подальшому не були причетні до
функціонування цього підприємства. Крім того, місцевий та
апеляційний господарські суди встановили що договір комісії № 14
від 11.05.2001 року, який був укладений між Товариством з
обмеженою відповідальністю "Торговий дім М ПП та Товариством з
обмеженою відповідальністю "УМ", був виконаний повністю. За цим
договором Товариство з обмеженою відповідальністю "УМ" отримало
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім М" та
реалізувало шихтовий матеріал в кількості 3491,090 тн. на суму
9063354,44 грн. Оплата за реалізований товар була здійснена на
підставі платіжних доручень № 01 від 31.05.2001 року, № 06 від
26.06.2001 року та № 11 від 16.07.2001 року. Товариство з
обмеженою відповідальністю "УМ" отримало за виконані роботи
комісійну винагороду у сумі 5070,52 грн.
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода,
укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства,
визнається недійсною. У разі визнання угоди недійсною, при
наявності умислу у однієї із сторін, все одержане нею за угодою
повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або
належне їй на відшкодування виконаного стягуються в доход держави.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів. За встановлених обставин,
судова колегія вважає, що договір комісії № 14 від 11.05.2001 року
між Товариством з обмеженою відповідальністю "УМ" та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Торговий дім М" був укладений з боку
останнього з метою ухилення від сплати податків, тобто з метою,
суперечною інтересам держави та суспільства, а тому, у
відповідності з положеннями статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, повинен бути визнаний недійсним.
У зв'язку з викладеним, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального
права, позовні вимоги слід задовольнити, визнавши недійсним
оспорюваний договір з застосуванням наслідків, передбачених
статтею 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 2 статті 111-9,статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.01.2004 року у справі № 33/107 господарського суду м. Києва
скасувати, позовні вимоги - задовольнити.
Визнати недійсною угоду від 11.05.2001 року № 14 на підставі
статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ" в доход
держави 9063354,44 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ"
9058283,92 грн.
Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання
цієї постанови.