Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 11/361
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
за участю представників
сторін
від позивача присутній
від відповідачів не з'явились (повідомлені належним
чином)
розглянувши касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу Подільському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного
господарського суду
від 03.02.2004р.
у справі № 11/361
господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва
до Товариства з обмеженою
відповідальністю "В"
Приватного підприємства "Л"
про визнання недійсною угоди
Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва
звернулася до господарського суду з позовною заявою, в якій
просить визнати недійсною усну угоду купівлі-продажу від
28.03.2001р., укладену між Товариством з обмеженою
відповідальністю "В" та Приватним підприємством "Л", зобов'язати
ТОВ "В" повернути ПП "Л" все отримане за угодою - 2730,00 грн., а
також стягнути з ПП "Л" в доход держави пиломатеріали, що були
отримані згідно накладної № 289 від 28.03.2001р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна угода була укладена з
метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства при
наявності умислу з боку ТОВ "В", який займався підприємницькою
діяльністю з порушенням чинного законодавства України. Крім того,
товариство з обмеженою відповідальністю "В" за юридичною адресою
не знаходиться, податки не сплачує, рішенням Солом'янського
районного суду м. Києва від 04.06.2002р. по справі № 2-1374/02
установчі документи ТОВ "В" визнано недійсними з моменту їх
реєстрації та встановлено, що ТОВ "В" подано останню податкову
звітність до ДПІ у Подільському районі м. Києва за грудень 2000р.
Позивач вважає, що сукупність вказаних фактів є достатньою
підставою для ствердження, що відповідач ТОВ "В" свідомо планував
та вів незаконну фінансовогосподарську діяльність, яка суперечить
інтересам держави і суспільства та ухилявся від сплати податків.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2003р. у даній
справі повністю відмовлено у позові Державній податковій інспекції
у Подільському районі м. Києва до Товариства з обмеженою
відповідальністю "В" та Приватного підприємства "Л" про визнання
угоди недійсною. Рішення суду вмотивоване тим, що позивачем не
надано доказів, які б свідчили про порушення кримінальної справи
за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин,
викладених в позовній заяві, доказів про скасування державної
реєстрації ТОВ "В", виключення даного підприємства з ЄДРПОУ
(відповідна довідка), а також докази того, що внаслідок виконання
угоди державі заподіяні збитки.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.02.2004р. рішення господарського суду м. Києва від
25.11.2003р. у даній справі залишено без змін з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від
25.11.2003р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 03.02.2004р. скасувати як такі, що прийняті з порушенням
норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги позивача. ДПІ у Подільському районі м.
Києва в касаційній скарзі посилається на наявність умислу при
укладанні угоди з боку ТОВ "В", оскільки рішенням Солом'янського
районного суду м. Києва від 04.06.2002р. по справі № 2-1374/02
установчі документи ТОВ "В" визнано недійсними з моменту їх
реєстрації у зв'язку із реєстрацією їх на загублений паспорт. Крім
того, за юридичною адресою ТОВ "В" не знаходиться, звіти до
податкового органу не подавалися, податки не сплачувалися, але
дохід був отриманий. Таким чином, нанесено збитки державі у
зв'язку з несплатою податків у сумі 1137,50 грн.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду м. Києва та
постанові Київського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в позові про визнання угоди недійсною, місцевий та
господарський суд апеляційної інстанції виходили з того, що
позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про укладення
відповідачами спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам
держави і суспільства. Проте, зазначені висновки зроблені без
ретельної перевірки залучених до справи матеріалів.
Зокрема, судом не перевірені і не отримали належної оцінки доводи
податкової інспекції про те, що ТОВ "В", здійснюючи
фінансово-господарську діяльність, не відображало її результатів в
бухгалтерському обліку і податковій звітності, відповідних
документах і відомостях, пов'язаних з обчисленням та сплатою
податків і зборів, не подавало даних про об'єкти оподаткування до
державних органів, не сплачувало до бюджету відповідних сум ПДВ та
податку на прибуток, що установчі документи ТОВ "В" рішенням
Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2- 1374/02 від
04.06.2002р. визнано недійсними з моменту реєстрації у зв'язку із
реєстрацією їх на загублений паспорт.
Згідно з статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених Законом.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Відповідно до згаданої норми, якщо угода укладена з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при
наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома
сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за
угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони
стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї
першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу
лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути
повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в доход держави (ст.49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Зі змісту наведеної норми вбачається, що застосування передбачених
нею наслідків не ставиться в залежність від будьяких фактичних
обставин, і, таким чином, передбачає необхідність їх застосування
судом.
Разом з тим застосування наслідків, передбачених статтею 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
можливе лише за умови
достеменного встановлення розміру одержаного сторонами за такою
угодою.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконного та необґрунтованого рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9,статтями 111-10 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 25.11.2003р. господарського суду м. Києва та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2004р. у
справі № 11/361 скасувати, справу направити на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському
районі м. Києва задовольнити частково.