Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 09-07/631
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
за участю представників
сторін
від позивача присутній
від відповідачів присутній
розглянувши касаційну Золотоніської об'єднаної державної
скаргу податкової інспекції
на постанову Київського апеляційного
господарського суду
від 12.01.2004р.
у справі № 09-07/631
господарського суду Черкаської області
за позовом Золотоніського лікеро-горілчаного
заводу
до Золотоніської об'єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсним податкового
рішення № 2/26-02/0037156/12 від
03.01.2001р.
Золотоніський лікеро-горілчаний завод звернувся до господарського
суду Черкаської області з позовом про визнання недійсним
податкового рішення № 2/26-02/0037156/12 від 03.01.2001р. про
застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
законодавства про оподаткування яке було прийняте Золотоніською
об'єднаною державної податковою інспекцію.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на належне виконання
ним укладених з латвійським підприємством SG зовнішньоекономічних
контрактів на поставку запасних частин до тракторів та
сільськогосподарської техніки та правомірне застосування нульової
ставки для обчислення податку на додану вартість щодо операцій з
продажу цих запасних частин, які були вивезені (експортовані) за
межі митної території України.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.06.2002р. у
справі № 07/631 задоволено позовні вимоги Золотоніського
лікеро-горілчаного заводу - визнано недійсним податкове рішення
№ 2/26-02/0037156/12 від 03.01.2001р. про застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування з мотивів неправильного застосування відповідачем
норм Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.09.2002р. рішення господарського суду м. Києва від 24.03.2003р.
у справі № 07/631 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2003р.
рішення господарського суду Черкаської області від 18.06.2002р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.09.2002р. у справі № 07/631 скасовано, а справу направлено на
новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 05.12.2003р. у
справі № 09-07/631 позов задоволено повністю. Визнано недійсним
рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції №
2/26-02/0037156/12 від 03.01.2001р. про застосування та стягнення
фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування.
Рішення вмотивоване наявністю у позивача права на застосування
нульової ставки за здійснені ним експортні операції.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач та прокурор
звернулися з апеляційною скаргою та апеляційним поданням до
Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.01.2004р. рішення господарського суду Черкаської області від
05.12.2003р. у даній справі залишено без змін з тих же підстав.
Золотоніська об'єднана державна податкова інспекція звернулась з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить рішення господарського суду Черкаської області від
05.12.2003р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 12.01.2004р. скасувати як такі, що прийняті з порушенням
норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 6.2.1 п.
6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(у зв'язку з неподанням позивачем доказів
вивезення товарів за межі митної території України платником
податку і, як наслідок, відсутністю права застосовувати нульову
ставку ПДВ під час продажу товарів). Крім того, як зауважив
скаржник, судами не були прийняті до уваги як достатні докази
листи Маріупольського державного морського торгового порту
(№ 05/Э-111 від 30.11.2000р. і № 04- 15/115 від 14.05.2003р.) та
копії маніфестів, які підтверджують не завантаження контейнерів з
товаром на т/х "СС" на рейси 25.03.2000р. та 04.06.2000р.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу з доводами якої не
погоджується з мотивів, наведених у рішенні та постанові
господарського суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду Черкаської області
та постанові Київського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга державної податкової інспекції задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанцій. Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.12.2003
року, було встановлено та підтверджено постановою Київського
апеляційного господарського суду від 12.01.2004 року наступне.
Працівниками відділу по боротьбі з приховуванням неоподатковуваних
доходів УПМ ДПА в Черкаській області була здійснена документальна
перевірка позивача з питань повноти і своєчасності сплати податку
на додану вартість за період господарської діяльності з лютого по
червень 2000 року за результатами якої був складений акт від
25.12.2000 року. № 79/6/26-5202. В акті перевірки зазначено, що
позивач у лютому і травні 2000 року в порушення пункту 3.1 статті
3 пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не нарахував за ставкою 20% та не включив
до податкового зобов'язання 1344520 грн. податку на додану
вартість з продажу латвійському підприємству G товарів, які не
були вивезені (експортовані) за межі митної території України,
відповідно до укладених зовнішньоекономічних контрактів від
25.01.2000 року № 1 та від 20.03.2000 року № 2, а тому позивач не
мав права застосовувати до вказаних операцій нульову ставку ПДВ.
На підставі зазначеного акта податковим рішення
№ 2/26-02/0037156/12 від 03.01.2001року було визначено позивачеві
до сплати 1344528 грн. податку на додану вартість, застосована
штрафна санкція в однократному розмірі донарахованої суми ПДВ -
1344528 грн. та нарахована пеня у сумі 274238,78 грн.
В процесі розгляду справи попередніми судовими інстанціями було
також встановлено, що позивач виконав свої договірні зобов'язання,
передбачені контрактами № 1 від 25.01.2000 року та № 2 від
20.03.2000 року та вивіз запасні частини до тракторів та плуги за
межі митної території України. Наведене суди встановили дослідивши
товарно-транспортні накладні від 25.02.2000 року № 218976,
№ 218977, від 28.02.2000 року № 218978, від 22.05.2000 року
№ 256478, № 256479, від 24.05.2000 року № 256480 та № 256481 на
перевезення під митним контролем товарів в контейнерах ASCU
4204325, ASCU 4204364, CTIU 4137214, ASCU 4204290, ASCU 4200145,
ASCU 4200382, ASCU 4200346 з міста Донецька на склад
Маріупольського державного морського торгового порту з відміткою
останнього про прийняття контейнерів; вантажно-митні декларації
від 25.02.2000 року № 70000/0/201905, № 70000/0/201907, від
28.02.2000 року № 70000/0/201967, від 22.05.2000 року
№ 70000/0/206143, № 70000/0/206145, від 24.05.200 року
№ 70000/0/206405, № 70000/0/206407 з відмітками митниці;
коносаменти від 25.03.2000 року № 3 МРХ та від 04.06.2000 року № 7
МРХ на перевезення контейнерів з товаром на теплоході "Сергей
Смирнов". Відвантажений позивачем товар був оплачений
нерезидентами повністю в період з 03.02.2000 року по 12.05.2000
року.
Пункт 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлює ставки податку на додану вартість, а
також випадки до яких застосовується нульова ставка податку.
Зокрема, за приписами підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 цього
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за нульовою ставкою обчислюється щодо
операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані)
платником податку за межі митної території України. Абзац 11 цього
ж підпункту встановлює і певні засоби доказування факту вивезення
(експорту) товарів за межі митної території України. Товари
вважаються вивезеними (експортованими) платником податку у разі,
якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою
митною вантажною декларацією. Саме цей факт, на підставі
визначених законом допустимих доказів у справі, досліджувався та
був встановлений місцевим та апеляційним судами.
Виходячи з того, що господарський суд Черкаської області та
Київський апеляційний господарський суд, повно та всебічно
дослідивши матеріали справи, встановили, що спірні товари були
вивезені платником податку за межі митної території України,
касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування прийнятих у
справі судових оскільки суди вірно застосували приписи чинного
податкового законодавства до правовідносин, що склалися.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Черкаської області від 05 грудня 2003
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
12 січня 2004 року у справі № 09-07/631 залишити без змін, а
касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової
інспекції - без задоволення.