Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 07/234
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін
позивача присутній
відповідача присутній
розглянувши у відкритому Смілянської об'єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції Черкаської
касаційну скаргу області
на постанову Київського апеляційного
господарського суду
від
02.04.2003р.
у справі № 07/234
господарського суду Черкаської області
за позовом Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "Н"
до Смілянської об'єднаної державної
податкової інспекції Черкаської
області
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень № 000762301 і
№ 00010260010 від 24.07.2002р. та про
повернення з бюджету 29463,50 грн.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Н"
звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до
Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської
області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
№ 000762301 і № 00010260010 від 24.07.2002р. та про повернення з
бюджету 29463,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не доведено
існування факту правопорушення, за яке до позивача за спірними
податковими повідомленнями-рішеннями були застосовані штрафні
санкції, а також відповідачем неправильно застосовані норми
чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.01.2003р.
позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Н" задоволено. Визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Шполянської об'єднаної державної податкової
інспекції Черкаської області від 24.07.2002р. № 000762301 і
№ 00010260010. Зобов'язано Шполянську об'єднану державну податкову
інспекцію повернути із Державного бюджету України СТОВ "Н"
29463,50 грн. сплаченого за платіжними дорученнями № 436 від
02.08.2002р. штрафу. Стягнуто з Шполянської об'єднаної державної
податкової інспекції Черкаської області на користь
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Н"
294,64 грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду
вмотивоване доведеністю матеріалами справи факту відсутності
законних підстав для застосування Шполянською ОДПІ до СТОВ "Н",
визначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях штрафних
(фінансових) санкцій на загальну суму 29463,50 грн., не було.
Київський апеляційний господарський суд у складі постановою від
02.04.2003р. залишив перевірене рішення господарського суду
Черкаської області без змін, а апеляційну скаргу Шполянської
об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення, з тих
самих підстав.
Мілянська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської
області просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення та
постанову у справі, посилаючись на порушення господарським судом
норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник
обґрунтовує касаційну скаргу тим, що в порушення норм
процесуального права, а саме частини 2 статті 111- 4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ухвалою
Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2003р. були
викликані для участі в розгляді справи тільки сторони, тобто
відповідач та позивач, прокурор, який приймав участь у судовому
засіданні у суді першої інстанції на стороні відповідача в
засідання не викликався. Крім того, скаржник в касаційній скарзі
посилається на невиконання позивачем вимог Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема пункту 11.29
статті 11, та пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів,
які нараховуються сільськогосподарськими
товаровиробниками-платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів
(робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім
підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із
власної сільськогосподарської сировини", затверджений Постановою
Jабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271 ( 271-99-п ) (271-99-п)
.
В судовому засіданні скаржник уточнив свої вимоги. Він просить
скасувати усі судові рішення, ухвалені у цій справі, а справу
скерувати на новий розгляд до господарського суду Черкаської
області.
Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на
касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду Черкаської області
та постанові Київського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським судом Черкаської області було встановлено та
підтверджено Київським апеляційним господарським судом під час
здійснення апеляційного провадження, що 18.07.2002 року
Шполянською об'єднаною державною податковою інспекцією була
здійснена документальна перевірка СТОВ "Н" з питань цільового
використання останнім коштів, які були нараховані та залишені в
його розпорядженні на підставі пункту 11.29 статті 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за період
діяльності з 01.03.2000 року по 18.07.2002 року за результатами
якої був складений акт від 18.07.2002 року. В акті зазначено, що
позивач в порушення вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і пункту 4 Порядку
акумуляції та використання коштів, які нараховуються
сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на
додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
власного виробництва включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини ( 271-99-п ) (271-99-п)
, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року із
подальшими змінами, не перерахував із свого поточного рахунку на
відкритий в установі банку окремий рахунок 29463,50 грн.,
нарахованого ним податку на додану вартість щодо операцій з
продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи
продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких
умовах із власної сільськогосподарської сировини і залишеного в
його розпорядженні для цільового використання на придбання
матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. За
результатами перевірки Шполянською об'єднаною державною податковою
інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими
було визначено позивачу податкове зобов'язання сумі 14731,75 грн.
штрафних (фінансових) санкцій.
Попередні судові інстанції також встановили, що позивач сплатив до
державного бюджету визначені відповідачем за спірним повідомленням
- рішенням податкові зобов'язання загальною сумою 29463,50 грн.
Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зупинено сплату до бюджету
коштів, нарахованих сільськогосподарськими товаровиробниками, як
податок на додану вартість, щодо операцій з продажу товарів
(робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім
підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із
власної сільськогосподарської сировини за винятком операцій з
продажу переробними підприємствами молока та м'яса живою вагою, що
здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно
від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума,
одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного
виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний
(податковий) рік становить не менше 50 відсотків загальної суми
валового доходу підприємства і, встановлено, що ці кошти
залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників
і повинні використовуватися ними на придбання
матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а у разі
нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до
Державного бюджету України в безспірному порядку.
Розглядаючи зазначений спір попередні судові інстанції виходили з
того, що факт неперерахування позивачем 29463,50 грн. податку на
додану вартість із поточного рахунку платника податку на окремий
рахунок не свідчить про використання вказаних коштів не за
цільовим призначенням, а інших доказів використання цих коштів не
за цільовим призначенням відповідач не надав. Проте такий висновок
є передчасним, оскільки за приписами підпункту 4.2.3 пункту 4.2
статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення того, що будьяке
нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених
підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на
платника податків.
Крім того, попередніми судами в порушення статті 24 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не було залучено в
якості другого відповідача у справі відповідний орган Державного
казначейства України.
Згідно з частиною 2 статті 50 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
Державне казначейство України веде бухгалтерський
облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та
за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були
помилково, або надмірно зараховані до бюджету.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні та
постанові суду, рішення та постанова у справі підлягає скасуванню
з передачею справи на новий розгляд до господарського суду
Черкаської області.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9,статтями 111-10 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Черкаської області від 28.01.2003р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.04.2003р. у справі № 07/234 скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової
інспекції Черкаської області задовольнити.