ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 справа N 41/263а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Приватного підприємця Т-ко В.С.
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 25.02.2004
у справі № 41/263а
господарського суду Донецької області
за позовом Приватного підприємця Т-ко В.С.
до ДПІ у м. Харцизьку
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення та рішення про
застосування штрафних санкцій
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.11.2003 у
справі № 41/263а позов задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Харцизьку від 22.09.2003
№ 0001232343/0 та рішення про застосування фінансових санкцій ДПІ
у м. Харцизьку від 22.09.2003 № 0001242343/0. Стягнуто з ДПІ у м.
Харцизьку на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДПІ у м. Харцизьку подало
апеляційну скарг до Донецького апеляційного господарського суду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
25.02.2004 (рішення господарського суду Донецької області від
27.11.2003 у справі № 41/263а скасовано, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі Приватний підприємець Т-ко В.С. просить
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
25.02.2004 скасувати, а рішення господарського суду Донецької
області від 27.11.2003 у справі № 41/263а залишити в силі,
посилаючись порушення господарським судом апеляційної інстанції
норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
щодо порядку проведення планових та позапланових
перевірок.
Сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь своїх
представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що Т-ко В.С. є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною
особою, 18.01.2000 зареєстрованим виконкомом Харцизьської
міськради, включеним до державного реєстру фізичних осіб платників
податків за № 1809607770; є платником єдиного податку, про що
свідчить свідоцтво від 01.01.2002.
ДПІ у м. Харцизьку було проведено перевірку магазину "Новинка", що
належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за
результатами якої складено акт № 1679-23/311-236-1809607701 від
17.09.2003, яким встановлено порушення позивачем п.п. 1, 2, 5 ст.
3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(здійснення позивачем розрахункових операцій без
застосування реєстратора розрахункових операцій або розрахункових
книжок) та ст. 15 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
(торгівля
алкогольними та тютюновими виробами без відповідної ліцензії).
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Харцизьку відповідно
до п. 5 ст. 3, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
прийнято податкове
повідомлення-рішення від 22.09.2003 № 0001232343/0, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій
у розмірі 340 грн.; та відповідно до ст. 17 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
прийнято рішення від 22.09.2003 № 0001242343/0 про
застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 3 400 грн.
Задовольняючі позовні вимоги, господарський суд першої інстанції
виходив з того, що відповідачем було проведено перевірку без
законних підстав, крім того ДПІ у м. Харцизьку документально не
підтверджено факт порушення позивачем норм Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(оскільки перевірку проведено у
відсутності як самого позивача, так і будь-яких інших осіб, що
були наділені позивачем відповідними повноваженнями; акт перевірки
позивачем не підписано) .
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та
відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд апеляційної
інстанції виходив з того, що: по-перше, факт торгівлі алкогольними
та тютюновими виробами та порушення вимог Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
встановлено під
час перевірки фахівцями ДПІ у м. Харцизьку; подруге, формальне
порушення порядку проведення перевірок при наявності виявлених
порушень, не може бути підставою для задоволення позову.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду
на наступне.
В порушення вимог вищевказаної норми Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди попередніх інстанцій
неповно з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, не дали оцінки всім доказам у справі.
Так, господарський суд апеляційної інстанції, дійшовши
правомірного висновку щодо права відповідача здійснювати на
підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм
власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів
підприємницької діяльності, перевірки грошових документів,
бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій,
товарнокасових книг, показників електронних контрольно-касових
апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків
за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від
способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з
обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв
про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності,
спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення
(передбаченого ст. 11 Закону України "Про державну податкову
службу" ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.1990 № 509-ХІІ), неповно з'ясував
фактичні обставини справи, обмежившись лише викладенням змісту
порушень, встановлених в акті перевірки ДПІ у м. Харцизьку, та
посиланням на встановлення відповідних фактів фахівцями ДПІ у м.
Харцизьку.
Однак, слід зазначити, що викладення судом змісту акту перевірки
не можна вважати оцінкою доказів в розумінні ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки викладення
судом змісту акту перевірки без оцінки його як доказу за правилами
зазначеної статті, не може вважатися встановленням судом факту, на
підтвердження якого надано цей доказ.
Господарськими судами не встановлено і не досліджено факти
порушень норм Закону України "Про державне регулювання виробництва
і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(в т.ч. які
конкретно алкогольні і тютюнові вироби було продано, ким, в яких
обсягах і на яку суму тощо).
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відповідно
до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи
на новий розгляд.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємця Т-ко В.С. задовольнити
частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
b3d 25.02.2004 та рішення господарського суду Донецької області
від 27.11.2003 у справі № 41/263а, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.