ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 справа N 3/193
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Стахановської ОДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 16.12.2003
у справі № 3/193
господарського суду Луганської області
за позовом ВАТ "СЗФ"
до Стахановської ОДПІ, ВДК у м.
Стаханові
про стягнення бюджетної заборгованості
з податку на додану вартість та
процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості загальною
сумою
2 602 808, 33 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутні
від відповідача 1: не з'явився.
від відповідача 2: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2003 у
справі № 3/193, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 16.12.2003 позов задоволено:
стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість по декларації за
липень 2001 р. у сумі 1 957 882 грн. та проценти з несвоєчасне
відшкодування податку на додану вартість по декларації за липень
2001 р. за період з 21.09.2001 по 01.09.2003 у розмірі 685 937
грн.; стягнуто зі Стахановської ОДПІ на користь позивача витрати
по сплаті державного мита у сумі 1 700 грн. та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Стахановська ОДПІ просить скасувати постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2003 у
справі № 3/193 та прийняти нове рішення, посилаючись на на
порушення господарським судом апеляційної інстанції норм п.п.
7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями).
Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом на участь
своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних
обставин правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарським судом, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
наступне.
Позивач надав Стахановській ОДПІ 20.08.2001, в строки, встановлені
чинним законодавством податкову декларацію з податку на додану
вартість та розрахунок експортного відшкодування за липень 2001
р., згідно з якими сума податку на додану вартість, яка має
від'ємне значення, складає 2 258 928 грн., в т.ч. експортне
відшкодування у сумі 192 288 грн.
З урахуванням часткового відшкодування бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість на користь позивача за липень 2001 р. у
сумі 301 045, 67 грн. сума бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість за липень 2001 р. складає 1 957 882, 33 грн.
У зв'язку з тим, що відшкодування податку на додану вартість у
встановлені законодавством строки не здійснено, позивачем
нараховані проценти на суму бюджетної заборгованості в сумі 662
926 грн. за період з 21.09.2001 по 01.08.2003. Розрахунок суми
процентів відповідає чинному законодавству.
Позивачем було заявлено позов про стягнення з Державного бюджету
України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
за липень 2001 р. у розмірі 1 957 882, 33 грн. та суми процентів,
нарахованих на сум бюджетної заборгованості у розмірі 662 926 грн.
за період з 21.09.2001 по 01.08.2003.
Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач збільшив суму позовних вимог,
звернувшись з заявою від 16.09.2003. Відповідно до заяви позивача
розмір позовних вимог становить 2 643 819, 33 грн., що складається
з суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у
розмірі 1 957 882, 33 грн. та суми процентів, нарахованих на сум
бюджетної заборгованості у розмірі 685 937 грн. за період з
21.09.2001 по 01.09.2003.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
законності і обґрунтованості вимог позивача про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість і процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості, з огляду на
наступне.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно з
п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами звітного
періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок майбутніх платежів з цього податку.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Особливості оподаткування операцій з вивезення товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України передбачено ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з
п. 8.1 якої платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку. Зазначений розрахунок подається разом із такими
документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування
платником податку коштів на користь іншого платника податків, в
оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків,
нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні
(експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким
платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує
факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на
митній території України.
Факт невідшкодування позивачу податку на додану вартість за липень
2001 р. у строки, передбачені Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, встановлено господарськими судами
і відповідачем не заперечуються.
Право позивача на відшкодування з бюджету податку на додану
вартість за наслідками фінансово - господарської діяльності за
липень 2001 р. та правильність визначення в податковій декларації
за липень 2001 р. суми податку на додану вартість, що підлягає
відшкодуванню з бюджету, встановлено господарськими судами,
підтверджено матеріалами справи (в т.ч. актами звірення
розрахунків з відповідачем) і відповідачами не оскаржується.
Господарськими судами встановлено, що доводи відповідача-1
стосовно часткового відшкодування сум податку на додану вартість
по декларації за липень 2001 р. та неправильного розрахунку
процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість
не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи і
документально не підтверджені.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського
суду від 16.12.2003 у справі № 3/193 відповідає вимогам чинного
законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Стахановської ОДПІ залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.12.2003 у справі № 3/193 - без змін.