Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва

відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

на постанову Київського апеляційного

господарського суду від 19.02.2004

у справі № 21/775

господарського суду м. Києва

за позовом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва

до ТОВ "РС"

про примусове стягнення активів

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: присутній

від відповідача: присутній

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.12.2003 у справі № 21/775 задоволено позов про примусове стягнення активів позивача в рахунок погашення його податкового боргу на підставі п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "РС" подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004 рішення господарського суду м. Києва від 01.12.2003 у справі № 21/775 скасовано, в позові відмовлено. Стягнуто з ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на користь відповідача 850 грн. витрат по сплаті державного мита.

У касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004, а рішення господарського суду м. Києва від 01.12.2003 у справі № 21/775 залишити без змін, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п. 1.3, 1.6 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з фактичних обставин справи, встановлених господарськими судами.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.08.2003 начальником ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Харченко С.І. було прийнято рішення № 10 про застосування непрямих методів для визначення об'єкту оподаткування ТОВ "РС" для розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2003 по 01.07.2003.

12.09.2003 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено позапланову документальну перевірку підприємства позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003 по 01.07.2003, за наслідками якої складено акт № 111- 23/6-014-32203378, яким із застосуванням непрямих методів встановлено порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 58 200 грн.; та п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону Sjp`?mh "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 87 200 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийняла податкові повідомлення-рішення № 0006122301/024749 та № 0006112301/024749 від 15.09.2003, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 200 грн. та штрафні санкції - 29 100 грн. і з податку на прибуток у розмірі 87 200 грн. та штрафні санкції - 43 600 грн. Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з наявністю даних про незнаходження ТОВ "РС" за юридичною адресою, відповідачем вищезазначені податкові повідомлення-рішення були розміщені на дошці податкових оголошень в той же день (15.09.2003) без додержання вимог п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) щодо надіслання податкових вимог листом з повідомленням про вручення або передачі посадовій особі позивача під розписку (у зв'язку з чим апеляційним господарським судом зроблено висновок про неузгодження в установленому законом порядку податкового зобов'язання позивача в сумі 218 100 грн.).

Слід зазначити, що правовою підставою пред'явлення позову позивач, зокрема, зазначав п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , згідно якого активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Застосування цієї норми вимагає врахування положень п. 1.6 ст. 1 цього Закону" (2181-14) щодо поняття примусового стягнення як звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу без попереднього узгодження його суми платником податків.

Отже, саме наявність у платника податкового боргу, сума якого з ним попередньо не узгоджена, є фактичною обставиною для пред'явлення позову на підставі п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . При цьому відсутність необхідності попереднього узгодження суми податкового боргу з платником податків повинна випливати з чинного законодавства. Зокрема, таке не стосується випадків визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, передбачених пунктом 4.3 ст. 4 цього Закону" (2181-14) (визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами, яка підлягає обов'язковому узгодженню в порядку, передбаченому ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , у зв'язку з чим не може бути примусово стягнута на підставі п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону" (2181-14) ).

З огляду на викладене, не вбачається підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004 у справі № 21/775.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004 у справі № 21/775 - без змін.