ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 26/330
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Ленінському районі м. Донецька
судовому засіданні
матеріали касаційної
скарги
на постанову від 27.01.2004 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 26
господарського суду Донецької області
за позовом ТОВ "ПЦ", м. Донецьк
до 1. ДПІ у Ленінському районі м.
Донецька
2. ВДК у Ленінському районі м.
Донецька
про стягнення бюджетної заборгованості в
сумі 458290 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.12.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 27.01.2004 року, по справі № 26 позов
задоволено; стягнуто з коштів Державного бюджету України на
користь позивача бюджетну заборгованість по декларації за жовтень
2002 року в сумі 88568,00 грн., експортне відшкодування в сумі 200
грн. та бюджетну заборгованість в сумі 369522,00 грн. по
декларації за листопад 2002 року, в загальній сумі 458290,00 грн.;
стягнуто з відповідача-1 на користь позивача витрати по сплаті
держмита у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Донецька просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 27.01.2004 року та рішення Господарського суду Донецької
області від 25.12.2003 року, залишити позов ТОВ "ПЦ" без
задоволення, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права, а саме пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. ст. 1, 43, 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Відповідачі не скористались наданим процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що за даними податкових декларацій з ПДВ за
жовтень 2002р. (88568грн., подана 18.11.2002р.) та листопад 2002р.
(369722грн., подана - 18.12.2002р., див.11-12 арк. справи) -
відшкодуванню з бюджету підлягала сума 458290грн.
Згідно з пп. 7.7.1, пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами та доповненнями) у
разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця наступного
після подачі декларації.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій
нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку
має право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про
стягнення коштів з бюджету.
Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України
відповідно до митного законодавства або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування
платником податку коштів на користь іншого платника податку, в
оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків,
нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні
(експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким
платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує
факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на
митній території України.
В п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що експортне відшкодування надається
протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку
експортного відшкодування.
В цій же нормі визначено, що експортне відшкодування не надається,
а суми такого відшкодування враховуються у розрахунок зобов'язань
такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів, у
тому разі, коли платник податку не подає розрахунок експортного
відшкодування у встановлені строки.
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
товари вважаються вивезеними
(експортованими) платником податку за межі митної території
України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене
належно оформленою митною вантажною декларацією.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав податкові
декларації з ПДВ за жовтень 2002р., листопад 2002р. з урахуванням
строків відшкодування ПДВ, які закріплені пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7
та п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і зазначені декларації були прийняті ДПІ у
Ленінському районі м. Донецька у встановленому порядку.
Суди встановили, що факт бюджетної заборгованості перед позивачем
за податковими деклараціями з ПДВ за жовтень 2002р. та листопад
2002р. підтверджено матеріалами справи, у тому числі даними цих
податкових декларацій, розрахунком експортного відшкодування,
вантажно-митними деклараціями, оформленими відповідно до вимог
Положення про вантажну митну декларацію ( 574-97-п ) (574-97-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
09.06.1997р. (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах
повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та
законами.
Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
на органи державної податкової служби покладено
обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового
законодавства, у тому числі і Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Саме в компетенцію державних податкових інспекцій законодавцем
віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за
своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і
балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів,
пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки
достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів
оподаткування і обчислення податків (ст. 10, ст. 11 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
).
В пп. 7.3.3 п. 7.7 ст. 7, ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
закріплено порядок відшкодування
ПДВ з Державного бюджету України.
Згідно з п. 4.1 р.4 Порядку відшкодування ПДВ ( z0489-01 ) (z0489-01)
, в
редакції, затвердженій Наказом ДПА України та Держказначейства
України від 21.05.2001р. № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
, зареєстрованим в
Мінюсті України 08.06.2001р. за № 489/5680, органи Державного
Казначейства України здійснюють відшкодування ПДВ на підставі
висновків податкових органів (за встановленою формою) або за
рішенням суду. В спірних правовідносинах відповідний висновок не
надходив від ДПІ у Ленінському районі м. Донецька до
територіального органу Державного казначейства, що унеможливило
одержання платником податку відшкодування суми ПДВ без звернення з
позовом до господарського суду.
Отже вірним є висновок судів, що по даному спору територіальний
орган Державного казначейства України не порушував права платника
податку, оскільки в силу своїх повноважень він був позбавлений
можливості здійснити позивачу відшкодування ПДВ без одержання
висновку від органу державної податкової служби (п. 4.3
вищезазначеного Порядку відшкодування ПДВ ( z0489-01 ) (z0489-01)
).
Згідно зі ст. 48 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
від
21.06.2001р. № 2542-111 в Україні застосовується казначейська
форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним Казначейством України операцій з коштами
державного бюджету.
Органи Державного Казначейства України перераховують кошти своїми
платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету
на рахунок, що зазначається у висновку податкового органу чи в
рішенні суду.
Законодавче на органи Державного казначейства України покладено
обов'язок щодо "виконання рішення, яке прийняте державним органом,
що відповідно закону має право на його застосування, про стягнення
коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного
бюджету".
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій органу
державної податкової служби суди обґрунтовано віднесли витрати
позивача зі сплати держмита та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу на ДПІ у Ленінському районі
м. Донецька.
При розгляді справи в апеляційній інстанції судова колегія
правомірно врахувала, що згідно зі ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а
господарський суд повинен виходити з принципу змагальності процесу
та належності і допустимості доказів.
Колегія суддів погоджується з тим, що доводи відповідача-1 щодо
проведення перевірок і неможливості здійснення відшкодування до їх
закінчення суперечать нормам Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Призначення органом державної податкової
служби перевірок не подовжує строк відшкодування ПДВ, передбачений
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від
27.02.2004 року № 4329/10/10-013 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 27.01.2004 року у справі № 26
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 27.01.2004 року у справі № 26 - без змін.