ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2004 Справа N 29/427
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги Державної податкової інспекції у Н-ському районі
м. Ч-ська
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.12.03
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ВАТ "ХХХ", м. Ч-ськ
до Державної податкової інспекції у Н-ському районі
м. Ч-ська
про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. від 20.01.2004
від відповідача: Б.Б.Б. - дов.№ Ю/9/Ю від 09.01.2004
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 09.09.033 господарського суду м. Києва задоволено
позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська №
183-2617-14287666/43 від 09.01.2003.
Постановою від 01.12.2003 Київського апеляційного господарського
суду рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2003 залишено
без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що предметом договору № 15 від
18.06.1997 є комплектація будівництва будівельними матеріалами, а
не реалізація майна на комісійних засадах. Комплектація
будівництва могла бути здійснена ВКФ "YYY" як і після реалізації
переданого позивачем товару, так і до такої реалізації, тому цей
договір не відповідає вимогам ст.ст. 395-412 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Н-ському районі
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що при розгляді
справи судом не враховані всі обставини справи, та належним чином
не застосовані норми матеріального права, зокрема, вимоги п.п. 4.7
ст. 4 та п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Н-ському районі м. Ч-ська від 09.01.2003 за №
183-2617-14287666/43, яким позивачу визначене податкове
зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 121839 грн. у
зв'язку з порушенням п.4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Господарським судом встановлено, що позивач 14.06.1977 уклав
договір № 25 учасниками якого є: "RRR" (Замовник). ДП "WWW"
Я-ської районної адміністрації (Забудовник) та ВАТ "XXX"
(Підрядник).
Предметом договору є сумісна діяльність сторін з проектування та
будівництва житлового будинку. З метою виконання зазначеного
договору Позивач 18.06.1997 уклав договір № 15 з ПКФ "YYY" на
комплектацію будівництва і реалізацію товару. За умовами договору
ПКФ "YYY" здійснює комплектацію будівництва житлового будинку. В
п.п.2.2 договору зазначено, що ПКФ "YYY" зобов'язана прийняти у
позивача товар та реалізувати його. За умовами договору товар, що
передається на реалізацію, є власністю позивача.
Однак, при розгляді справи господарським судом не встановлено чи
була фактична реалізація товару і як вона відображалася за
бухгалтерським обліком.
За твердженням відповідача за даними бухгалтерського обліку
позивача станом на 01.01.1999 значиться заборгованість ПКФ "YYY"
на користь позивача у сумі 731035,03 грн. Дана заборгованість була
погашена ПКФ "YYY" шляхом передачі векселя № 66334011266275 на
суму 731025,03 грн. на адресу позивача (акт прийому-передачі від
22.09.2000) Платником за векселем є ППКФ "QQQ".
Пунктом 4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що у випадках коли платник податку
здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів
комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління,
інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого
платника податку (далі - комісіонера) здійснювати продаж товарів
від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без
передання права власності на такі товари, базою оподаткування є
продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому
цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Датою збільшення податкових зобов'язань
комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом
7.3 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а датою збільшення суми
податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на
користь комітента або надання останньому інших видів компенсації
вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових
зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів
компенсації вартості товарів від комісіонера.
Таким чином, господарськими судами неповно з'ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення
справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 01.12.03 Київського апеляційного господарського суду
та рішення від 09.09.03 господарського суду м. Києва зі справи №
29/427 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва
Головуючий В.С. Божок
Судді: М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко