ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2004 Справа N 2-10/9296
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову Сімферопольського апеляційного господарського
суду від 11.09.03
у справі господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Державної податкової інспекції у м. Н-ську
до 1) ЗАТ "ХХХ", м. Н-ськ
2) фірми "YYY", м. Н-ськ
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 15.07.03 господарського суду Автономної Республіки
Крим відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання угоди
недійсною, укладеною фірмою "YYY" та ЗАТ "XXX" на поставку
пшениці.
Постановою від 11.09.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення від 15.07.2003 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишено без змін з урахуванням
мотивувальної частини постанови.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не
доведено, що угода з продажу фірмою "YYY" пшениці ЗАТ "XXX" за
накладними: № 872 від 15.09.2000 за № 848 від 11.09.2000, за № 813
від 06.09.2000, за № 809 від 05.09.2000 суперечить інтересам
держави та суспільства.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у м. Н-ську просить їх
скасувати, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм
матеріального права. Фірма "YYY" за юридичною адресою не
знаходиться, в податкові органи не звітує з травня 2001 року. В
1999 році з приміщення були викрадені печатки та штампи і тому
фірма з 1999 року не здійснює фінансово-господарську діяльність.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Севастопольським апеляційним господарським судом встановлено, що
за накладними № 872 від 15.09.2000, за № 848 від 11.09.2000, за №
813 від 06.09.2000, за № 809 від 05.09.2000 фірма "YYY" передала
ЗАТ "XXX" пшеницю на 47985 грн.
Відмовляючи в позові про визнання укладеної між відповідачами
угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, суди виходили з того, що позивачем не доведена
наявність в діях відповідачів мети, завідомо суперечної інтересам
держави і суспільства та спрямованість цих дій на приховування від
оподаткування.
Проте, зазначений висновок зроблено господарськими судами без
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, як це визначається за
правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, господарськими судами не перевірені та не отримали оцінки
викладені у позовній заяві доводи податкової інспекції про те, що
розрахунки проводилися готівкою, фірма "YYY" за юридичною адресою
не знаходиться. Головний бухгалтер фірми "YYY" А.А.А. пояснила, що
з приміщення фірми були викрадені печатки та штампи і в зв'язку з
цим фірма з 1999 року фінансово-господарської діяльності не веде.
Згідно наданої податкової звітності фірма "YYY" в 2000 році
фінансово-господарської діяльності не вела і податків не
сплачувала.
Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода,
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства є недійсною. Вирішуючи спір про визнання угоди
недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими
закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних
юридичних наслідків.
Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови від 28.04.1978 № 3
"Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що до угод, укладених з метою, завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема належать
угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами
від оподаткування доходів.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 15.07.2003 господарського суду Автономної Республіки
Крим та постанову від 11.09.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду зі справи № 2-10/9296 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим
Головуючий В.С. Божок
Судді: М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко