ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2004 Справа N 16/456
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді
суддів :
розглянувши у відкритому Регіонального управління
судовому засіданні Департаменту з питань
касаційну скаргу адміністрування акцизного збору і
контролю за виробництвом та обігом
підакцизних товарів ДПА України в
Донецькій області
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 11.03.2004
у справі № 16/456
господарського суду Донецької області
за позовом Регіонального управління
Департаменту з питань
адміністрування акцизного збору і
контролю за виробництвом та обігом
підакцизних товарів ДПА України в
Донецькій області
до Приватного підприємця М-ко Т.І.
про стягнення фінансових санкцій в сумі
5 100, 00 грн.,
за участю представників від:
позивача не з’явились
відповідача не з’явились
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2003,
яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 11.03.2004, у задоволенні позовних вимог
Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування
акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних
товарів ДПА України у Донецькій області до приватного підприємця
М-ко Тамари Іванівни про стягнення фінансових санкцій у сумі
5 100, 00 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування
акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних
товарів ДПА України в Донецькій області звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову та прийняти нове рішення, посилаючись на
порушення норм матеріального права з мотивів, які викладені у
касаційній скарзі.
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України О-го А.Й. від 22.06.2004 здійснено заміну складу
суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого
та постанові апеляційного господарських судів, проаналізувавши
правильність застосування господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
З матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що РУ
ДААК ДПА України в Донецькій області проведено перевірку
магазину, розташованого у м. Авдіївка, що належить приватному
підприємцю М-ко Т.І., за результатами якої було складено акт
№ 053593-21-4-000119.
На підставі вказаного акту, РУ ДААК ДПА України прийнято рішення
про застосування фінансових санкцій в сумі 5 100, 00 грн., з них
3400, 00 грн. – за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та
тютюновими виробами без наявності ліцензії, а 1 700, 00 грн. –
за порушення ст. 153 Закону України “Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Приймаючі судові акти господарські суди попередніх інстанцій
виходили з того, що наявні в матеріалах справи документи
спростовують доводи позивача про те, що приватний підприємець
порушив норми чинного законодавства.
Так, відповідно до трудового договору від 01.07.2003 (а.с.21),
укладеного між підприємцем і громадянкою В-ою О.В., остання була
прийнята на роботу і працювала у підприємця до 06.07.2003. Таким
чином, судами зроблено висновок, що на момент проведення
перевірки продавець діяла на власний розсуд і припустила
порушення норм чинного законодавства за власною ініціативою.
Разом з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України,
зазначає, що наведений вище висновок місцевого та апеляційного
суду не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а судові
рішення в порушення ст.ст. 84, 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не містять в цій частині посилання
на нормативні акти, якими керувалися судові інстанції.
Крім того, судами було встановлено, що 20.06.2003 приватним
підприємцем був сплачений ліцензійний збір за видачу ліцензії ця
сума була завізована Авдіївським відділенням Ясинуватської ОДПІ.
Про необхідність підвищення оплати за надання відповідної
ліцензії відповідач дізнався від позивача після внесення оплати
і у зв’язку з цим здійснив доплату лише 24.06.2003. Таким чином,
судовими інстанціями зроблено висновок, що на момент проведення
перевірки ліцензія відповідача була сплачена, але недооформлена
позивачем, тому господарські суди дійшли висновку, що у даному
випадку підстав для застосування фінансових санкцій не існує.
Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 15 Закону
України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, роздрібна торгівля
алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися
суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в
тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій. При
цьому слід зазначити що, наявність ліцензії при здійсненні
роздрібної торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами
є обов’язковою, у зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку,
що зазначені вище висновки господарських судів не ґрунтуються на
вимогах закону.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з’ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Регіонального управління Департаменту з
питань адміністрування акцизного збору і контролю за
виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в
Донецькій області від 08.04.2004 № 2344/21-413 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області та постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2004
скасувати, а справу № 16/456 передати на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.