ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06. 2004 Справа N 1/446пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів :
розглянувши у відкритому філії ЗАТ "П" Луганське Центральне
судовому засіданні відділення банку"
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 22.04.04
у справі господарського суду Луганської
області
за позовом прокурора м. Первомайська в
інтересах держави в особі ДПІ у м.
Первомайську
до філії ЗАТ "П" Луганське Центральне
відділення Банку"
3-тя особа - обласне комунальне підприємство "Л"
про спонукання прийняти до виконання платіжну вимогу
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не зявились,
від відповідача не зявились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 18.03.04 господарського суду Луганської області
позовні вимоги задоволено, визнано неправомірними дії ЗАТ АК "П" в
особі філії "Луганське Центральне відділення Банку" по поверненню
платіжної вимоги № 111 від 12.11.03 ДПІ в м. Первомайську про
стягнення податкового боргу в сумі 50000 грн., зобов'язано ЗАТ АК
"П" в особі філії "Луганське Центральне відділення Банку" прийняти
до виконання платіжну вимогу № 111 від 12.11.03 ДПІ в м.
Первомайську про списання з Світличанського управління ОКП "Л"
податкового боргу в сумі 50000 грн. по рішенню ДПІ від 21.10.03
№ 48-24-00191589-724.
Постановою від 22.04.04 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 18.03.04 господарського суду Луганської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані посиланням на п. 1.15, п. 1.39, п. 1.40
ст. 1, п. 20.1 ст. 20 Закону України "; від 05.04.01 № 2346-ІІІ
( 2346-12 ) (2346-12)
(далі - Закон України № 2346-ІІІ), п. 1.6 ст. 1, п.
2.3 ст. 2, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, абз.3 пп. 10.1.1. п. 10.1 ст.
10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон України
№ 2181- ІІІ), п. 3 Порядку стягнення коштів та продажу інших
активів платника податків, які перебувають у податковій заставі
( 538-2002-п ) (538-2002-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 15.04.02 № 538 та висновком про те, що аналіз
перелічених норм дає підстави вважати, що орган державної
податкової служби може бути ініціатором переказу грошей з рахунку
платника податку, а саме: стягувачем на підставі виконавчих
документів, визначених законом.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ЗАТ АК "П" в особі філії
"Луганське Центральне відділення Банку" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати з огляду на те, що судами порушено норми матеріального
права, а саме ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. ст.
1,20,21 Закону України № 2346-ІІІ ( 2346-12 ) (2346-12)
, Інструкцію "Про
безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті"
( z0368-01 ) (z0368-01)
, затвердженої постановою НБУ від 29.03.01 № 135 та
помилкове трактування норм Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
і
Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
від 21.04.99
№ 606 (далі - Закон України № 606), стверджує, що примусове
виконання всіх рішень, в т.ч. інших органів України, покладено на
Державну виконавчу службу відповідно до ст. 2 Закону України № 606
( 606-14 ) (606-14)
, який є спеціальним законом з цього питання, вважає, що
положення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
суперечить пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього ж Закону, а
положення пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 суперечать ст. ст. 20,21
Закону України № 2346 ( 2346-12 ) (2346-12)
і закону України № 606
( 606-14 ) (606-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспореного судового акта, знаходить необхідним
відмовив у задоволенні касаційної скарги.
Господарськими судами встановлено, що після надіслання другої
податкової вимоги від 19.08.02 № 2/105 ДПІ в м. Первомайську
21.10.03 прийнято рішення № 49-24-00191589-724 про стягнення
податкового боргу з рахунку платника податків, на підставі цього
рішення ДПІ було подано до ЗАТ АК "П" в особі філії "Луганське
Центральне відділення Банку" платіжну вимогу № 111 від 12.11.03
про стягнення з Світличанського управління ОКП "Л" податкової
заборгованості за користування водними ресурсами в сумі 50000 грн.
Платіжна вимога повернута банком без виконання з посиланням на
постанову Правління НБУ № 66 від 26.02.03, згідно якої внесені
зміни до Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті" ( z0368-01 ) (z0368-01)
, затвердженої постановою НБУ від
29.03.03 № 135, якими передбачено, що платіжні вимоги на примусове
списання грошових коштів з рахунків платників на підставі
виконавчих документів надаються державним виконавцем.
Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
органами, уповноваженими здійснювати заходи з
погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно
податкові органи, а також державні виконавці в межах їх
компетенції.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків за
рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є
будьякі активи платника податків (пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону
України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Згідно пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
стягнення коштів та продаж інших активів платника
податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з
моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання
банку, обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму
податкового боргу.
Отже, Закон України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
наділяє податкові
органи статусом органів стягнення, рішення останніх відносить до
виконавчих документів, передбачає позасудовий порядок стягнення
грошових коштів за умови дотримання встановленого пп. 10.1.1
порядку і визначає механізм стягнення коштів.
Пунктом 20.1 ст. 20 Закону України № 2346-ІІІ ( 2346-12 ) (2346-12)
встановлено, що ініціатором переказу може бути стягувач, що
отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом
виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Тобто дана
норма носить загальний характер, поширюється на всі випадки
переказу грошей, передбачених чинним законодавством і не вступає в
протиріччя з нормами Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
содові рішення відповідають чинному законодавству України,
обставинам справи і підстав для скасування немає.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 22.04.04 Донецького апеляційного господарського суду
зі справи № 1/446пн залишити без змін.