ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2004 Справа N 8/500
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу ВАТ “АК” на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 18.03.2004 р. та на рішення
господарського суду Луганської області від 03.02.2004 р. у
справі за позовом ТОВ “ЛО” в особі Сергіївської філії до ВАТ
“АК”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та
відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2003р. ТОВ “ЛО” в особі Сергіївської філії пред’явило в
господарському суді позов до ВАТ “АК” про стягнення пені за
прострочення платежів, 3% річних, інфляційних у розмірі
70316,06грн., згідно договору про постачання електричної енергії
від 30.12.2002р. № 018/163 та ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згодом позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути 12229,60
грн. пені, 4205,72 грн. – 3% річних та 5510,11 грн. інфляційних.
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.02.2004
р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 18.03.2004 р., позов було задоволено
частково, з ВАТ “АК” стягнуто 3% річних у сумі 4205,72 грн. та
5510,11 грн. інфляційних.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2004 р. та
частково рішення господарського суду Луганської області від
03.02.2004 р., в частині стягнення 3% річних у сумі 4205,72 грн.
та 5510,11 грн. інфляційних, і прийняти нове рішення, яким
відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині
стягнення суми 9715,83 грн., в іншій частині рішення залишити
без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що у провадженні господарського суду, на
момент розгляду даної справи, знаходилась справа про визнання
ВАТ “АК” банкрутом і ухвалою суду у справі про банкрутство від
07.11.2000р. було встановлено мораторій і введена процедура
розпорядження майном, а ухвалою суду від 15.05.2001р. відкрита
процедура санації.
30.12.2002 р. між сторонами було укладено договір № 018/163 на
поставку електроенергії, відповідно до якого ТОВ “ЛО” в особі
Сергіївської філії зобов’язалося постачати електричну енергію, а
ВАТ “АК” своєчасно її оплачувати.
Отже, з огляду вищевикладеного та положень п.п. 4, 6 ст. 12
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, суд мав підстави для
стягнення 5510,11 грн. інфляційних та 4205,72 грн. 3% річних,
нарахованих за період з 12.02.2003 р. по 25.09.2003 р.
Правильно з таким вирішенням спору погодився і суд апеляційної
інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, яке привело чи могло привести до
неправильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі і
на недоведеність обставин справи, як і перевірку та переоцінку
доказів, то виходячи з припису ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, це виходить за межі
перегляду справи в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “АК” залишити без задоволення, а постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2004 р. та
рішення господарського суду Луганської області від 03.02.2004 р.
без змін.