ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2004                                    Справа N 02/24-78

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Черногуза Ф.Ф – головуючого,

                         Михайлюка м. В.,

                         Невдашенко Л.П.,

 розглянувши у           малого підприємства “Нетрадиційні

 відкритому засіданні    методи лікування”, м. Луцьк (далі –

 матеріали касаційної    МП “Нетрадиційні методи лікування”)

 скарги                  

 на постанову            Львівського апеляційного

                         господарського суду від 30.03.2004

 у справі                господарського суду Волинської

                         області № 02/24-78

 за позовом              малого підприємства “Дует”, м. Луцьк

                         (далі – МП “Дует”)

 до                      МП “Нетрадиційні методи лікування”,

                         приватного підприємства

                         “Рівне-Нафта”, м. Рівне (далі – ПП

                         “Рівне-Нафта”)

 про   визнання недійсним договору купівлі-продажу

 та зустрічним позовом   МП “Нетрадиційні методи лікування”

 до                      МП “Дует”,

                         кооперативу “Ласка”, м. Луцьк

 про   визнання недійсним пункту 4 договору про спільну

 власність від 01.07.1995

 представник позивача    Рязанцев О.С.

 представник             Медвідь Л.І., Теичишин В.П.

 відповідача

                       В С Т А Н О В И В:

У  позовній заяві позивачі просять визнати недійсним договір від

05.09.02   купівлі-продажу  нежитлового  вбудовано-прибудованого

приміщення  площею  364,3  кв.м, яке знаходиться  в  м.  Луцьку,

пр.Соборний,30 на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         як такого,

що не відповідає вимогам закону.

У  зустрічній позовній заяві МП “Нетрадиційній методи лікування”

просить  визнати недійсним п. 4 договору про спільну  діяльність

від 01.07.95 між МП “Нетрадиційній методи лікування” і МП “Дует”

та кооперативом “Ласка”.

Господарський  суд  Волинської  області  рішенням  від  13.11.03

позовні  вимоги  про визнання недійсним договору купівлі-продажу

нерухомого  майна  від  05.09.2002  залишено  без  розгляду   на

підставі  п.  5  ст.  81  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          тому,  що

представники позивача без поважних причин не з’явилися в  судове

засідання.

Зустрічну позовну заяву задоволено.

Визнано  недійсним  п.  4  договору про сумісну  діяльність  від

01.07.95 тому, що він суперечить законодавству.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 30.03.04

апеляційну  скаргу МП “Дует” та кооперативу “Ласка”  задовольнив

частково.

Рішення  господарського суду Волинської області від  13.11.03  у

справі в частині задоволення зустрічного позову скасовано  тому,

що  позовні  вимоги в цій частині документально не обгрунтовані.

Прийняте нове рішення про відмову в позові.

Рішення  суду  щодо  залишення без  розгляду  первісного  позову

залишено без змін.

В  касаційній  скарзі порушено питання про скасування  постанови

апеляційного  господарського суду в частині  зустрічного  позову

про  визнання недійсним п. 4 договору про сумісну діяльність  та

судових   витрат  з  підстав  неправильного  застосування   норм

матеріального права.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши

матеріали  справи,  Вищий господарський суд України  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Договір  про  сумісну  діяльність укладено  01.07.95,  предметом

якого була організаційно-господарська діяльність його суб’єктів,

направлена  на  створення  і наступну  сумісну  експлуатацію  їх

дольової власності.

Взаємовідносини  сторін  за  договором  про  сумісну  діяльність

регулювалися  главою  38  ЦК  УРСР ( 1540-06  ) (1540-06)
          та  загальними

положеннями про зобов’язання.

Відповідно до ст. 432 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         усі внески  сторін  по

договору  про  сумісну  діяльність  набувають  статусу  спільної

власності з визначенням часток.

Закон  не  обмежує  право  сторін  визначити  розмір  частини  у

спільному майні.

Глава  38  ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
          не  передбачає  обов’язкових

реквізитів  договору  про  сумісну  діяльність.  Власник   майна

відповідно  до ст. 4 Закону України “Про власність” ( 697-12  ) (697-12)
        

вправі на свій розсуд розпорядитися належним йому майном.

За висновками суду невиконання сторонами по договору про сумісну

діяльність  зобов’язань щодо створення і наступної  експлуатації

приміщення  не  тягне  за  собою правових  наслідків  у  вигляді

визнання угоди недійсною.

Керуючись    ст.ст.   111-5,   111-7,   111-13    Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду   від

30.03.04  у  справі  №  02/24-78 залишити  без  змін,  касаційну

скаргу – без задоволення.