ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2004 Справа N 5/225-Н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Н-ської об'єднаної Державної податкової інспекції
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 20.11.03
у справі господарського суду Хмельницької області
за позовом ВАТ "ХХХ", м. Н-ськ
до Н-ської об'єднаної Державної податкової інспекції
про визнання недійсним розпорядження Н-ської ОДПІ
№ 34 від 27.05.02 "Про нарахування за особистим
рахунком ВАТ "ХХХ" достроково погашених векселів
та рішення Н-ської ОДПІ № 3497/15-116 від
02.08.02
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А.- дов. № 549 від 14.06.04, Б.Б.Б. - дов. № 428
від 14.04.04.
від відповідача: В.В.В. - дов. №3085/10-018 від 22.04.04.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 22.05.2003 господарського суду Хмельницької області
позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними: розпорядження
Н-ської ОДПІ № 34 від 27.05.02 "Про нарахування на особовому
рахунку ВАТ "ХХХ" достроково погашених векселів та рішення Н-ської
ОДПІ № 3497/15-116 від 02.08.2002 про результати розгляду скарги.
Постановою від 20.11.2003 Житомирського апеляційного
господарського суду, рішення господарського суду Хмельницької
області від 22.05.2003 у справі № 5/225-Н скасовано в частині
визнання недійсним рішення Н-ської об'єднаної Державної податкової
інспекції від 02.08.2002 за № 3497/15-116 про результати розгляду
скарги ВАТ "ХХХ", м. Н-ськ.
Провадження у справі відносно визнання недійсним рішення Н-ської
об'єднаної Державної податкової інспекції від 02.08.2002 за
№ 3497/15-116 припинено.
В решті частині рішення господарського суду Хмельницької області
залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що даний спір не підлягає вирішенню в
господарських судах України у відповідності до п. 1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Позивач
при поданні уточнених декларацій правомірно не включив суму,
достроково перераховану на погашення податкових векселів, до
складу його податкового зобов'язання відповідно п. 11.5 ст. 11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Н-ська об'єднана державна
податкова інспекція звернулась у Вищий господарський суд України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
судами порушено норми матеріального та процесуального права, а
саме при призначенні судової експертизи, судом порушено положення
ст. 4 Закону України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ) (4038-12)
, оскільки
в ухвалі не має запису про попередження експерта про кримінальну
відповідальність. Крім того скаржник вказує на неправильне
застосування судами п.6.1. ст. 6 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами " ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є визнання недійсним розпорядження Н-ської
ОДПІ № 34 від 27.05.02 "Про нарахування на особовому рахунку ВАТ
"ХХХ" достроково погашених векселів та рішення Н-ської ОДПІ №
3497/15-116 від 02.08.02
Відповідно до п.п. 5.2.5 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з урахуванням строків
давності платник податків має право оскаржити до суду рішення
контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання в
будь-який момент після отримання відповідного податкового
повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого
органу не підлягає адміністративному оскарженню.
Крім того, підпунктами 5.2.2 ст. 5 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що остаточне рішення вищого (центрального) органу
контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає
подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у
судовому порядку.
Отже, Житомирський апеляційний господарський суд правомірно дійшов
висновку, що провадження у справі в частині визнання недійсним
рішення Н-ської об'єднаної державної податкової інспекції від
02.08.2002 за № 3497/15-116 про результати розгляду скарги
відкритого акціонерного товариства "ХХХ" підлягає припиненню на
підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платники податку при ввезенні
(пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним
бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму
податкового зобов'язання (далі - податковий вексель), один
примірник якого залишається в органі митного контролю, другий
надсилається органам митного контролю на адресу органу державної
податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій
надається платнику податку; сума, зазначена у податковому векселі,
включається до суми податкових зобов'язань платника податку у
податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з
дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому
податковий вексель вважається погашеним, а сума податку,
визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та
враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами
податкового періоду, в якому вексель погашено.
Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки
погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які
мають сезонний характер або здійснюються з використанням
довгострокових договорів; у наступному звітному (податковому)
періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається
до складу податкового кредиту платника податку. Платник податку
може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом
перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного
відшкодування відповідно до пункту 8.7 статті 8 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, при цьому зазначена сума коштів включається до
складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому
відбулося таке погашення та не включається до складу його
податкового зобов'язання.
Відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач при поданні уточнених декларацій
не включив суму, достроково перераховану на погашення податкових
векселів до складу його податкового зобов'язання.
Крім того, відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок
погашення платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у випадках визначення податкового
зобов'язання контролюючим органом, останній зобов'язаний
самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника
податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення
камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні
помилки у поданій платником податків податковій декларації, які
призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Згідно п.6.1 ст. 6 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі, коли сума
податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом
відповідно до статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий
контролюючий орган надсилає платнику податків повідомлення, в
якому зазначається підстава для такого нарахування, посилання на
норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений рахунок
або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору
(обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій
за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також
попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та
граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого
податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Що стосується твердження відповідача про непопередження експертів
про кримінальну відповідальність, то це спростовується записом у
висновку № 1200 судово-бухгалтерської експертизи з господарської
справи № 5/225-Н від 10.04.2003 року де на сторінці 2 зазначено
"Експерти попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
".
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 20.11.2003 Житомирського апеляційного господарського
суду зі справи № 5/225-Н залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко