Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,

суддів: Гоголь Т.Г.,

Продаєвич Л.В.

розглянувши

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у

м. Ялті

на рішення господарського суду Автономної

Республіки Крим від 12.12.03

та постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від

17.03.2004р.

зі справи № 2-16/16372-2003

за позовом ВАТ “Ялтинський рибокомбінат”,

м. Ялта

до Державної податкової інспекції у

м. Ялті

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Шахрай В.В. (довіреність від 29.05.03 № 376)

від відповідача: Соколов М.С. (довіреність від 03.07.03 № 2451/9-100)

Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 11.06.04 р., надіслана 16.06.04 р.).

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у м. Ялті проведені тематичні перевірки ВАТ “Ялтинський рибокомбінат” з питань:

- несвоєчасної сплати коштів до бюджету зі збору з власників собак (акт від 11.12.02 р. № 3829/15-3);

- сплати комунального податку (акт від 11.12.02 № 3828/15-3);

- несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за березень, травень 2001р., серпень, вересень 2002р. (акт від 13.12.02р. № 3854/151);

- перерахування до бюджету збору за забруднення навколишнього природного середовища (акт від 13.12.02р. № 3856/153);

- своєчасності сплати податку на землю (акт від 13.12.02р. № 3855/153);

- несвоєчасності перерахування плати – “збір за спеціальне використання водних ресурсів” (акти від 03.09.03р. № 2341/15-3 та від 13.12.02 р. № 3857/15-3);

- несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за І кв.2003р. (акт від 31.07.03 № 1927/15-1).

За результатами проведених перевірок Державною податковою інспекцією у м. Ялті оформлені податкові повідомлення –рішення:

- від 12.12.02р. №№ 0004901800/0, 0004911900/0, 0004921800/0, 0004931800/0, 000 4941800/0;

- від 16.02.02р. №№ 0005001800/0, 0005011800/0, 0004971800/0, 0004961800/0, 0004981800/0, 0004991800/0;

- від 18.12.02р. № 0002471502/0;

- від 15.01.03р. №№ 0000011702/0, 0000021702/0, 0000031702/0,0000041702/0, 0000051702/0, 0000061702/0, 0000071702/0, 0000081702/0, 0000091702/0, 00000101702/0, 00000111-702/0;

- від 31.07.03 №№ 000267/1501/0, 000268/1501/0;

- від 04.09.03р.№№ 002551800, 002541800,

які оскаржені позивачем у судовому порядку з підстав невідповідності прийнятих інспекцією повідомлень п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, оскільки протягом дії мораторію (введений з 01.11 02 р. та з 17.03.03 р.) не нараховуються будь-які санкції у тому числі по сплаті податкових зобов’язань.

Заявою від 12.12.03р., поданою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , позивач просить визнати недійсними вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки у позові просив їх скасувати як незаконні (а.с. 52).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.-12.12.03р. (суддя Омельченко В.А.) позовні вимоги задоволені з огляду на неправомірність винесення інспекцією податкових повідомлень – рішень в період дії мораторію.

За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті вказане судове рішення було переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2004р. (судді: Фенько Т.П. – головуючий, Градова О.Г., Голик В.С.) – залишено без змін з тих же підстав.

В поданій касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Ялті просить скасувати рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права, оскільки оскаржені податкові повідомлення – рішення прийняті на підставі Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування, до того ж початок провадження у справі про банкрутство не зупиняє господарської діяльності підприємства, його зобов’язань щодо сплати податків. Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши присутніх у засіданні суду представників сторін, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача за затримку граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань вищезазначеними податковими повідомленнями – рішеннями на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) застосовані відповідні штрафні санкції.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону (2181-14) передбачено, що податкові декларації (розрахунки) подаються за базовий податковий (звітний) період, у строки, які визначаються в залежності від тривалості такого періоду (календарний місяць, календарний квартал, календарний рік).

Відповідно п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону (2181-14) для подання податкової декларації (розрахунку).

Тобто для кожного окремого виду податку встановлені відповідні перўоди подання звітності, а відтак, встановлені і відповідні терміни їх сплати.

Факт прострочення сплати узгоджених зобов’язань позивачем не заперечується, проте, останній вважає застосування штрафних санкцій незаконним, оскільки вони нараховані в період дії мораторію, введеного ухвалами господарського суду АР Крим від 01.11.02р. та від 17.03.03р..

За приписами п. 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків, зборів обов’язкових платежів.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється лише на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі (п. 6 цієї статті).

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Як встановлено судовими інстанціями, по відношенню до позивача неодноразово порушувались та припинялись справи про банкрутство (з введенням мораторію) і саме з цих підстав господарський суд рішенням, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Але цей висновок зроблений судами без відповідного з’ясування в який саме період виник у позивача податковий борг зі сплати кожного окремого податку чи збору, тобто в період порушення справи про банкрутство та дії мораторію чи після.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне дослідження обставин справи виключає з’ясування дійсних правовідносин, що склалися між сторонами та вірне застосування норм матеріального права, а тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарському суду.

При новому розгляді справи необхідно повно та всебічно встановити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.03 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2004р.зі справи № 2-16/16372-2003 – скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті – задовольнити частково.