ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2004 Справа N 37/525
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Дочірньої компанії "XXX" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" в особі "YYY"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.02.2004 року
у справі
за позовом Дочірньої компанії "XXX" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" в особі філії "YYY"
до Дочірнього підприємства "ZZZ" Відкритого
акціонерного товариства Трест "QQQ"
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ :
У серпні 2003 року позивач звернувся до господарського суду м.
Києва з позовною заявою до ВАТ Трест "QQQ" про стягнення
заборгованості в сумі 6604,22 грн., пені в сумі 477,60 грн.,
інфляційних збитків в сумі 832,13 грн. і 3% річних 478,81 грн.,
посилаючись на те, що останнім не виконані договірні зобов'язання
з оплати за послуги з транспортування природного газу.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
обґрунтування розрахунків за заявленими вимогами.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2003 року здійснена
заміна відповідача на його правонаступника Дочірнє підприємство
"ZZZ" ВАТ Трест "QQQ".
Рішенням господарського суду м.Києва від 16.12.2003 року в позові
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.02.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом неправильно
застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального
права, і тому просить прийняті судові рішення скасувати та справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем і ЖКК ВАТ Трест
"QQQ" (правонаступником якого є ДП "ZZZ" ВАТ Трест "QQQ") було
укладено договір № 2/99-Т/558 від 05.01.1999 року, за умовами
якого позивач зобов'язався надавати послуги з транспортування та
одоризації природного газу, а відповідач зобов'язався оплачувати
надані послуги.
Згідно п.4.2 зазначеного договору оплата за надані послуги
проводиться до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом,
на основі двосторонніх актів на послуги з транспортування
природного газу, які складаються не пізніше 30-го числа останнього
місяця звітного кварталу на основі актів прийому-передачі між
Замовником та Постачальником.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до вказівок закону, договору.
Проте, суди попередніх інстанцій вирішуючи спір, не з'ясували
належним чином умови договору щодо настання строків виконання
зобов'язання відповідачем з оплати за послуги з транспортування
природного газу з урахуванням фактичних дій сторін та не навели
зазначеним обставинам належної правової оцінки, а звідси, не
встановили обставини, пов'язані з перебігом строку позовної
давності відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
До того ж, судами не було досліджено правового змісту фактичних
даних, що містяться в актах прийняття послуг з транспортування
газу, які складалися протягом 1999 року та в акті від 20.10.2000
року про транспортування газу, і зазначеним актам не наведено
правової оцінки з урахуванням умов договору та доводів сторін.
Водночас, суди обох інстанцій, відмовляючи в позові за пропуском
строку позовної давності на підставі ст.ст. 71, 75 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
припустилися помилки і не врахували, що
згідно ч.2 ст. 80 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк
позовної давності пропущений з поважних причин, порушене право
підлягає захисту.
Причини пропуску строку позовної давності судами в порушення ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не з'ясовувались.
Разом з цим, суду слід було мати на увазі вимоги ст. 84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11
(зі змінами) "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, і зокрема, щодо
встановлення в мотивувальній частині рішення суду обставин, які
мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також оцінки
всіх доказів, і наведення обґрунтування при визнанні одних та
відхиленні інших доказів.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "XXX" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.02.2004 року та рішення господарського суду м.Києва від
16.12.2003 року скасувати, і справу № 37/525 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції і в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук