ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2004 Справа N 37/228а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у
м. Н-ську
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 20.01.04
у справі господарського суду Донецької області
за позовом "ХХХ", м. Н-ськ
до Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у
м. Н-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. -дов.21.06.2004 за № 20/27-04
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 20.11.2003 господарського суду Донецької області
позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Н-ську за
№ 0003250816/0-878-08-40-2-14311844-33698/10 від 19.12.2002.
Постановою від 20.01.2004 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 20.11.2003 господарського суду Донецької області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що застосування відповідачем штрафу
відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. за
порушення граничних термінів сплати угодженого зобов'язання з
авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2001р. є
неправомірним.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Спеціалізована державна
податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.
Н-ську звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального
права, зокрема п.16.7 ст. 16 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, та п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Н-ську від 19.12.2002 за №
0003250816/0-878-08-40-2-14311844-33698/10, про застосування до
позивача суми штрафної санкції з податку на прибуток в розмірі 444
грн., на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 21.12.00
(в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних податкових
повідомлень-рішень) у разі коли платник податків не сплачує
узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних
строків, визначених цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податку
зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем
граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання,
- у розмірах 10% такої суми;
-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за
останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, - у розмірі 20% такої суми;
-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за
останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, - у розмірі 50% такої суми.
Пунктом 16.7 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в редакції, чинній на момент
виникнення спірних правовідносин) встановлено, що протягом
звітного (податкового) кварталу платники податку за винятком
нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції,
сплачують до бюджету за перший та другий місяць такого кварталу
авансові внески податку на прибуток, визначені згідно з пунктом
16.3 цієї статті ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
наростаючим підсумком з початку
року.
Авансові внески сплачуються до бюджету за підсумками першого та
другого місяців звітного (податкового) кварталу до 20 числа
другого та третього місяця такого кварталу відповідно.
Отже, господарські суди правомірно дійшли висновку, що
застосування відповідачем штрафу відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1
ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, за порушення граничних термінів сплати узгодженого
зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за серпень
2001 року, є неправомірним.
Господарськими судами встановлено, що позивач необгрунтовано
пов'язував застосування штрафної санкції в сумі 444 грн. з даними
декларації від 08.02.03 № 11745 та з поданням 08.02.03 уточненої
декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2001, оскільки ці
декларації не мають відношення до оспорюваного податкового
повідомлення-рішення. Розрахунок до оспорюваного податкового
повідомлення-рішення свідчить про нарахування штрафної санкції в
сумі 444 грн. на суму не сплаченого узгодженого податкового
зобов'язання в розмірі 4440 грн. за розрахунком № 6096 від
18.09.2001р. при затримці сплати на 5 календарних днів.
Повідомлення про результати розрахунку авансового внеску з податку
на прибуток за серпень 2001 року (вх. № 6096/ДСП від 18.09.2001),
що подавався до органу державної податкової служби, визначає суму
авансового внеску податку на прибуток в розмірі 296000 грн.
Також відповідає нормам матеріального права висновок
господарського суду Донецької області про те, що штрафні санкції
за відхилення розмірів сплачених авансових внесків від розмірів
внесків, перерахованих за результатами звітного кварталу, не
застосовуються.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 20.11.2003 господарського суду Донецької області та
постанову від 20.01.2004 Донецького апеляційного господарського
суду зі справи № 37/228а залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко