ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2004                                       Справа N 3/2557

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого             

суддів                  

розглянувши у           ТОВ “УК”

відкритому судовому

засіданні касаційну

скаргу

на постанову            від 16.04.2004 року Житомирського

                        апеляційного господарського суду

у справі                № 3/2557

господарського суду     Житомирської області

за заявою               Селянського фермерського господарства

                        “Г”

до                      ТОВ “УК”

про   відстрочку виконання рішення господарського суду від 

29.09.2003р.

за участю представників сторін:

позивача                

відповідача             

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням   господарського   суду   Житомирської   області    від

29.09.2003р. задоволено позов ТОВ “УК” про стягнення з  СФГ  “Г”

74140,80  грн. заборгованості, яке залишено без змін  постановою

Житомирського апеляційного господарського суду від 13.01.2004р.

26.02.2004р.  сільське фермерське господарство “Г” подало  заяву

про відстрочку виконання рішення суду від 29.09.2003р.

Господарський  суд Житомирської області ухвалою  від  18.03.2004

задовольнив  подану заяву та відстрочив виконання  рішення  суду

від 29.09.2003 до 01.08.2004 року.

Постановою  Житомирського апеляційного господарського  суду  від

16.04.2004р. вказана ухвала суду залишена без змін.

Зазначені ухвала та постанова мотивовані тим, що суди  згідно  з

вимогами  ст.  121  ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          визнали  зазначені

відповідачем обставини винятковими, а тому вважають  за  можливе

відстрочити виконання рішення.

Не  погоджуючись  з  вказаними  судовими  рішеннями,  відповідач

звернувся  до  Вищого господарського суду України  з  касаційною

скаргою,  в якій просить їх скасувати, як такі, що винесені  при

неправильному  застосуванні норм процесуального права.  Зокрема,

заявник   наголошує  на  тому,  що  суд  надав  невірну   оцінку

обставинам, на підставі яких відстрочив виконання рішення.

Заслухавши   суддю-доповідача,   перевіривши   юридичну   оцінку

встановлених   фактичних   обставин   справи   та   правильність

застосування норм матеріального та процесуального права, колегія

суддів  Вищого господарського суду України вважає, що  касаційна

скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На   підставі  ст.  121  Господарського  процесуального  кодексу

України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         у виняткових випадках, залежно від обставин

справи   господарський  суд  може  відстрочити  або  розстрочити

виконання  рішення,  ухвали, постанови.  Вирішуючи  питання  про

відстрочку   виконання   рішення   господарський   суд   повинен

враховувати   матеріальні  інтереси  сторін  та   ступінь   вини

відповідача у виникненні спору, а також інші обставини справи.

Вирішуючи    питання    про   відстрочку    виконання    рішення

господарського  суду від 29.09.2003р, суд першої та  апеляційний

інстанції  виходили з того, що селянське фермерське господарство

“Г” подало докази про неможливість нині проведення розрахунків з

позивачем,  зокрема,  до  збирання господарством  врожаю  озимої

пшениці  на  площі 139,89 га, оскільки при відсутності  у  нього

достатніх коштів для погашення боргу повністю у період  весняно-

польових робіт, а єдиний трактор, належний боржнику, який міг би

бути реалізований для погашення боргу, необхідно використовувати

у  цей час за призначенням. Також судами враховано, що боржником

вжиті заходи до часткового погашення боргу.

Щодо  доводів  касаційної скарги, то згідно  імперативних  вимог

ст.   111-7   Господарського  процесуального   кодексу   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , переглядаючи в касаційному порядку судове рішення,

касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних  обставин

справи   перевіряє  застосування  судом  першої  та  апеляційної

інстанції  норм матеріального та процесуального права. Касаційна

інстанція не наділена правом встановлювати або вважати доведеним

обставини, що не були встановлені у рішенні господарського  суду

чи  відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того  чи

іншого доказу, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

За  таких  обставин,  колегія суддів Вищого господарського  суду

України   вважає,   що   постанова  Житомирського   апеляційного

господарського    суду   від   16.04.2004   відповідає    нормам

матеріального  та процесуального права, а тому  підстав  для  її

скасування не вбачається

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,

111-11  Господарського    процесуального     кодексу     України 

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Житомирського  апеляційного господарського  суду  від

16.04.2004  у  справі № 3/2557 залишити без  змін,  а  касаційну

скаргу – без задоволення.