ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 22.06.2004                                       Справа N 25/272
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                 Т.Дроботової - головуючого
                 Н. Волковицької
                 Г. Фролової
 
за участю представників:
 
позивача         А.А.А. - дов. від 18.06.04 р.
 
відповідача      Б.Б.Б. - дов. від 09.12.2003 р.
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у  H-ському районі
                 м. Києва
 
на рішення       від 25.11.2003 р. господарського суду м. Києва
 
у справі         № 25/272
 
за позовом       Державної податкової інспекції у  H-ському районі
                 м. Києва
 
до               - Приватного підприємства "XXX"
 
                 - Підприємства з іноземними інвестиціями "YYY"
 
про   визнання недійсним договору на підставі статті 49 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
        
 
                            встановив:
 
ДПІ у  H-ському  районі м.  Києва звернулась до суду з позовом про
визнання  недійсною  на  підставі  статті  49  Цивільного  кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
         угоди від 01.12.2000р.  між Компанією "YYY" та
ПП "XXX" як такої, що укладена з боку останнього з метою, завідомо
суперечною    інтересам   держави   з   застосуванням   наслідків,
передбачених вказаною нормою.
 
Рішенням господарського суду  м.  Києва  від  13.06.2002р.  (суддя
Муравйов О.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано
недійсною угоду укладену  між  Компанією  "YYY"  та  ПП  "XXX"  на
підставі  статті  49  Цивільного  кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
        .  Стягнуто в
доход Державного бюджету України з Компанії "YYY" вартість  послуг
у сумі 6019,60 грн., отриманих за договором від 01.12.2000р.
 
Рішення суду  мотивоване  доведеністю  умислу  з  боку ПП "XXX" на
укладення угоди з метою,  завідомо суперечною інтересам держави та
суспільства  відповідно  до   статті 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
         з посиланням на рішення  місцевого  суду  Харківського
району  м.  Києва,  яким визнано недійсними установчі документи ПП
"XXX" з огляду  на  створення  підприємства  без  мети  здійснення
фінансово - господарської діяльності невідомою особою.
 
14.03.2003р. Компанія  "YYY"  звернулась до господарського суду м.
Києва з заявою про перегляд рішення господарського суду  м.  Києва
від 13.06.2000р. за нововиявленими обставинами.
 
Ухвалою від 14.04.2003р.  господарський суд м. Києва у задоволенні
заяви про перегляд вказаного судового  рішення  за  нововиявленими
обставинами відмовив.
 
За апеляційною   скаргою   Компанії  "YYY"  Київський  апеляційний
господарський   суд    постановою    від    11.09.2003р.    ухвалу
господарського  суду м.  Києва від 14.04.2003р.  скасував,  справу
передав на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
 
Ухвалюючи вказану   постанову,   господарський   суд   апеляційної
інстанції   зазначив,   що   при  винесенні  оскаржуваної  ухвали,
господарський суд першої інстанції не дав  ніякої  оцінки  наданим
доказам, проаналізувавши лише акт виконаних робіт від 29.12.2000р.
При цьому, поза увагою суду залишились документи надані заявником,
які на його думку,  стосуються не лише визнання угоди недійсною, а
й факту неотримання послуг Компанією "YYY", внаслідок чого він "не
може приймати участь у розгляді справи,  як особа,  що несе окрему
майнову  відповідальність  за  наслідками  статті  49   Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
         щодо недійсності угоди".
 
Рішенням від  25.11.2003р.  господарський суд м.  Києва при новому
розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами,
скасував рішення від 13.06.2002р. Провадження у справі припинив, у
зв'язку з тим, що ПП "XXX" виключено з Єдиного Державного реєстру.
 
ДПІ у H-ському районі м.  Києва подало  до  Вищого  господарського
суду  України  касаційну  скаргу на рішення господарського суду м.
Києва, в якій просить його скасувати, а рішення від 13.06.2002р. у
даній справі залишити без змін.
 
У касаційній  скарзі  ДПІ у H-ському районі м.  Києва посилається,
зокрема,  на порушення судом норм  матеріального  права,  а  саме,
статті  49  Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  відповідно до
якої визнаються  недійсними  угоди,  укладені  з  метою,  завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства.
 
Крім того,  ДПІ  у  H-ському  районі м.  Києва вважає,  що вказані
Компанією "YYY" нововиявлені обставини не  впливають  на  визнання
угоди  недійсною  за  приписами   статті  49   Цивільного  кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
У відзиві   на   касаційну   скаргу   Компанія    "YYY"    рішення
господарського  суду м.  Києва від 25.11.2003р.,  просить залишити
без змін,  а касаційну скаргу без задоволення з мотивів викладених
у цьому відзиві.
 
Заслухавши доповідь  судді  -  доповідача та пояснення присутніх в
судовому  засіданні  представників  сторін,   перевіривши   наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні суду,  колегія  суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких
підстав.
 
Відповідно до статті  112  Господарського  процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  господарський суд може переглянути прийняте
ним  рішення,  яке  набрало  законної  сили,   за   нововиявленими
обставинами.
 
Нововиявленими є обставини, що мають істотне значення для справи і
не були відомі заявникові на  час  прийняття  господарським  судом
рішення. Істотне значення для справи мають обставини, що пов'язані
з  матеріалами  справи,  яка   розглянута   господарським   судом,
впливають  на  оцінку  вже досліджених ним доказів і мають,  таким
чином, значення для об'єктивного розгляду спору.
 
Судова колегія зазначає,  що результат перегляду судового  рішення
за нововиявленими обставинами, повинен випливати з оцінки доказів,
зібраних у справі,  і встановлення господарським судом  на  основі
цієї  оцінки  наявності  або  відсутності  нововиявлених обставин,
визначення їх істотності для правильного вирішення спору та впливу
на  юридичну оцінку обставин,  здійснену судом у судовому рішенні,
що переглядалось.
 
Ухвалюючи рішення  про  скасування  рішення  від  13.06.2002р.  за
нововиявленими обставинами,  господарський суд м. Києва насамперед
повинен був з'ясувати,  чи відносяться матеріально - правові факти
на  яких  ґрунтується заява про перегляд рішення за нововиявленими
обставинами  до  нововиявлених  та  встановити,  яким  чином  вони
впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену у судовому
рішення від 13.06.2002р.
 
Проте, зміст оскаржуваного рішення,  містить лише перелік обставин
справи.
 
При цьому  відсутнє  будь  -  яке мотивування,  чому суди взяли до
уваги обставини,  на які посилався заявник,  та на  підставі  яких
обставин,    встановлених    судом,    зроблено    висновок    про
обґрунтованість  вимог  щодо   перегляду   судового   рішення   за
нововиявленими  обставинами.  У  зв'язку  з  чим,  судова  колегія
вважає, що в даному випадку судом не було надано оцінки підставам,
з  яких  пред'явлена  вимога про перегляд судового рішення у даній
справі за нововиявленими  обставинами,  тобто  факт  наявності  чи
відсутності  нововиявлених  обставин  по  суті  судом  на підставі
приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         не з'ясовувався.
 
Порушення судом  вимог  розділу XIII Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         призвело  до  прийняття  господарським
судом м. Києва необґрунтованого рішення від 25.11.2003р.
 
Зважаючи на   те,   що   передбачені  процесуальним  законом  межі
перегляду  справи  в  касаційній  інстанції  не  дають  їй   права
встановлювати   або  вважати  доведеними  обставини,  що  не  були
встановлені в рішенні від 25.11.2003р.  про перегляд рішення  суду
за  нововиявленими  обставинами,  вказане  судове рішення підлягає
скасуванню з передачею справи на  новий  розгляд  до  суду  першої
інстанції.
 
Керуючись статтями 111-5,  111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11,  112 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                                     ПОСТАНОВИВ:
 
Рішення господарського суду м.  Києва від 25.11.2003 р. у справі №
25/272 господарського суду м. Києва скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду м. Києва.
 
Касаційну скаргу  ДПІ  у  H-ському  районі  м.  Києва задовольнити
частково.
 
Головуючий Т. Дроботова
Судді      Н. Волковицька
           Г. Фролова