ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 20/751
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Подоляк О.А.,
за участю представників сторін А.А.А. (дов. від 13.02.04), Б.Б.Б.
(дов. від 22.04.04), В.В.В. (керівник), розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "XXX"
на рішення від 05 грудня 2003 року господарського суду
м. Києва та постанову від 17 лютого 2004 року
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 20/751
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
до відкритого акціонерного товариства "XXX"
про стягнення 39 244, 67 грн.,
та за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "XXX"
до товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" про визнання
ліцензійної угоди недійсною,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 5 грудня 2003 року господарського суду м. Києва
(суддя В. Андрієнко) первісний позов задоволено та стягнуто з
відповідача на користь позивача 27 405, 05 грн. основного боргу,
16 600 грн. штрафу, 558, 05 судових витрат. У задоволенні
зустрічного позову відмовлено.
Постановою від 17 лютого 2004 року Київського апеляційного
господарського суду (судді Б. Львов, Г. Коробенко, А. Полянський)
рішення змінено: первісний позов задоволено повністю та стягнуто з
відповідача на користь позивача 25 612, 17 грн. основного боргу,
16 600 грн. штрафу, 422, 12 грн. державного мита, 118 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В
задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Відповідач наполягає на касаційному перегляді судових рішень з
огляду на неправильне застосування господарськими судами приписів
статей 48 і 56 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
статей 2 і 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, статті 28
Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"
( 3687-12 ) (3687-12)
та просить передати справу на новий розгляд.
Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує і в її
задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Приймаючи постанову за результатами перегляду судового рішення в
апеляційному порядку, господарський суд виходив з того, що між
сторонами було укладено Ліцензійний договір від 16 червня 1999
року № 139, відповідно до умов якого позивач (ліцензіар) уступив
відповідачу (ліцензіату) права з патенту на винахід №X3 "Дозатор
для борошняних пластичних мас".
В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду від 12
березня 2001 року № 139/015, згідно якої позивач уступає
відповідачу права на винаходи № X3 "Дозатор для борошняних
пластичних мас" та заявки на винахід "Дозатор для
в'язко-пластичних мас".
Відповідно до пункту 4.2 Ліцензійного договору відповідач
зобов'язався здійснювати відрахування у розмірі 5 відсотків від
суми продажу кожної тістоподільної машини, яка була ним вироблена.
Окрім того, пунктом 5.3 Ліцензійного договору передбачено, що
відповідач зобов'язаний надавати щоквартально до 15 числа першого
місяця наступного кварталу дані про обсяги виготовлення та
реалізації цих машин.
З матеріалів справи вбачається, що за період з I по III квартал
2002 року відповідачем виготовлено 46 одиниць машин, однак в
порушення умов договору ліцензійні відрахування здійснені частково
- в розмірі 13 118,8 грн., а, починаючи з жовтня 2002 року даних
щодо обсягу виготовлення та реалізації машин відповідачем не
подано.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань та відповідно до
пункту 5.4 Ліцензійного договору позивач нарахував відповідачу
штраф у розмірі 16 600 грн.
Відповідно до вимог статей 161, 162 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинні виконуватись належним чином
і у встановлений законом строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, а одностороння відмова від виконання
зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається,
тому господарські суди обґрунтовано задовольнили первісний позов в
повному обсязі.
Господарські суди також дійшли правомірного висновку щодо відмови
в задоволенні зустрічного позову про визнання Ліцензійного
договору від 16 червня 1999 року № 139 та додаткової угоди до
нього № 139/015 від 12 березня 2001 року недійсними на підставі
статей 48 і 56 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки, відповідно до вимог статті 48 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та угода, що не відповідає
вимогам закону.
До того ж, статтею 56 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що угода, укладена внаслідок помилки,
що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом
сторони, яка діяла під впливом помилки.
За умов недоведеності обставин, на які відкрите акціонерне
товариство "XXX" посилається як на підставу своїх вимог, колегія
суддів з урахуванням вимог статей 33 і 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вважає правомірним
висновок господарських судів про відсутність правових підстав для
задоволення зустрічного позову.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія
суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини
були встановлені господарськими судами на підставі всебічного,
повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів,
висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача
надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам
статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до
уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 5 грудня 2003 року господарського суду м. Києва та
постанову від 17 лютого 2004 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 20/751 залишити без змін, а
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX" без
задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя О. А. Подоляк