ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 20/238
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченко О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.,
розглянувши
касаційну скаргу H-ського споживчого товариства
на рішення господарського суду Полтавської області
від 18.03.2004 року
у справі № 20/238
за позовом прокурора P-ського району в інтересах
Управління ПФУ у P-ському районі
до H-ського споживчого товариства
про про стягнення 15868,85 грн.,
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. дор. від 23.01.2004р. № 05-26\341,
від відповідача Б.Б.Б. дор. від 08.01.2004р. б\н
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.03.2004
року (суддя Киричук О.А.) позов задоволено, стягнуто з відповідача
на користь позивача 1860,17 грн. основної заборгованості, 8205,93
грн. штрафних санкцій, 5749,17 грн. пені. на підставі ст. 16 та
п.17.1.7 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі по тексту
- Закон).
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції,
відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України в якій просить скасувати рішення господарського суду
Полтавської області від 18.03.2004 року по справі № 20\238, а
провадження у справі припинити, посилаючись на невірне
застосування судом норм матеріального і процесуального права, а
саме ст. 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
та ст. 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач заперечує проти доводів
викладених в ній, вважає їх безпідставними і просить залишити
касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення
господарського суду Полтавської області від 18.03.2004 року по
справі № 20\238 залишити без змін.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представників сторін,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з
наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, за період з 22.05.2001 року
по 14.11.2003 року відповідач з виплаченої ним заробітної плати
працівникам не перерахував до Пенсійного фонду України збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування, в зв'язку з чим виникла
заборгованість в розмірі 1860,17 грн.
З матеріалів справи видно, що зазначена сума заборгованості
узгоджена сторонами та підтверджується відповідним актом звірки
розрахунків.
У відповідності до положень Закону України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
та п.п.
3.4, 5.4.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати
підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також
обліку їх надходження до Пенсійного фонду України ( z0998-01 ) (z0998-01)
(далі по тексту - Інструкція), суб'єкти підприємницької
діяльності, незалежно від форми власності, які використовують
працю найманих працівників, зобов'язані перераховувати до
Пенсійного фонду України збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування в розмірі 32% від фактичних витрат на оплату праці
працівників та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з
фізичних осіб, визначених п.2.4 Інструкції, в розмірі 1-2%.
Господарський суд першої інстанції, на підставі ст. 16 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
та п. 11.2.6 Інструкції ( z0998-01 ) (z0998-01)
вірно нарахував
позивачу пеню в розмірі 5749,83 грн. за несвоєчасне погашення
заборгованості.
Згідно пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, пеня
нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних
санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних
облікової ставки Національного банку України, діючої на день
виникнення такого податкового боргу або на день його (його
частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є
більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Суд першої інстанції, виходячи з фактичних обставин справи та на
підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
правомірно стягнув з
відповідача штрафні санкції в сумі 8205,93 грн., накладені
рішеннями позивача № 8 від 16.12.2002 року, № 52 від 26.09.2003
року у зв'язку з несплатою узгоджених сум податкового зобов'язання
протягом граничних строків.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції надав
оцінку фактичним обставинам у справі, доводам та запереченням
сторін, а висновки суду відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, рішення господарського суду Полтавської області
від 18.03.2004 року є таким, що відповідає фактичним обставинам у
справі, вимогам закону, а тому підстав для його скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу H-ського споживчого товариства залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 18.03.2004
року залишити без змін.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.