ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 2/441
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Шавлак С.М.- дов. від 18.11.2003 року
відповідача Пайчук В.О.- дов. від 09.01.2004 року
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства з іноземними
судовому засіданні інвестиціями “Автоінвестстрой-Рівно”
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 10.03.2004
року
у справі № 2/441 господарського суду
Рівненської області
за позовом Дочірнього підприємства з іноземними
інвестиціями “Автоінвестстрой-Рівно”
до Державної податкової інспекції у
м. Рівне
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у м. Рівне від 07.11.2003 року
№ 0003282341/3/23-127
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2003 року Дочірнє підприємство з іноземними
інвестиціями “Автоінвестстрой-Рівно” звернулось до
господарського суду Рівненської області з позовом до Державної
податкової інспекції у м. Рівне про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції
у м. Рівне від 07.11.2003 року № 0003282341/3/23-127, яким
визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на
прибуток у сумі 14 519 грн. Зазначене податкове
повідомленні-рішення прийняте на підставі рішення про результати
розгляду скарги Державної Податкової Адміністрації України від
31.10.2003 року № 17021/7/25-111-5 та відповідно до підпункту
4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7,
підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997 року
№ 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), підпункту 17.1.3
пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ
(із змінами та доповненнями).
Позовні вимоги мотивовані тим, що суми поворотної фінансової
допомоги не повинні були включатись до складу валових доходів,
оскільки підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, в редакції
чинній на період за який податковий орган здійснював перевірку,
містив перелік доходів, які включаються до складу валового
доходу платником податку в звітний період. Однак, суми
поворотної фінансової допомоги, до 01.01.2003 року, не повинні
включатись до складу валового доходу. Лише нова редакція
підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з 01.01.2003
року ввела поняття поворотної фінансової допомоги та порядок
відображення цих сум в податковому обліку платника податку.
Також, позивач посилається на те, що створену балансову вартість
першої групи основних засобів він відобразив в бухгалтерському
обліку належним чином та посилається на те, що додаткова
позапланова перевірки проведена неправомірно.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.12.2003
року (суддя Савченко Г.І.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2004 року
(судді: Орищин Г.В. - головуючого, Бобеляка О.М., Дубник О.П. ),
у позові відмовлено.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: проведення планової
та позапланової перевірки не суперечить чинному законодавству,
оскільки проведення перевірок не виходило за межі предмету
перевірки; що лише при умові включення платником податку сум
поворотної фінансової допомоги до складу валових доходів, він
має право включити ці суми до складу валових витрат за
результатами податкового періоду, в якому відбувається її
повернення.
Також, господарські суди виходили з того, що станом на
01.01.2002 року балансова вартість основних засобів на обліку
підприємства (рах.101) була відсутня. Амортизаційні відрахування
в третьому, четвертому кварталах 2001 року позивачем не
перераховувались. Таким чином, суди дійшли висновку про те, що
висновок податкового органу про завищення позивачем валових
витрат в третьому кварталі на 3000 грн., в четвертому кварталі
на 16300 грн. відповідає фактичним обставинам та чинному
законодавству.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Дочірнє підприємство з
іноземними інвестиціями “Автоінвестстрой-Рівно” звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.03.2004 року, в якій просить постанову у справі скасувати та
прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права, а саме: підпунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3,
4.1.4, 4.1.5 пункту 4.1. статті 4 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, статті 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, заявник посилається на те, що рішення та постанова у
справі прийняті без належного вивчення обставин справи; в
постанові не зазначено доводи, викладені у відзиві на апеляційну
скаргу.
Державна податкова інспекція у м. Рівне відзив на касаційну
скаргу не надала.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників
сторін присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Перехідних положень Закону
України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 349-15 ) (349-15)
від 24.12.2002 року – поворотна
фінансова допомога, надана до моменту набрання чинності цим
Законом, оподатковується за правилами, що діяли на момент її
надання.
Ухвалюючи судові рішення господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли висновку, про те, що тільки при умові включення
платником податку сум поворотної фінансової допомоги до складу
валових доходів, він має право включити ці суми до складу
валових витрат за результатами податкового періоду, в якому
відбувається її повернення. Це правило діє до 01.01.2004 року.
Однак, даний висновок господарських судів першої та апеляційної
інстанцій не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах,
що є порушенням вимог статей 32, 33, 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В матеріалах справи відсутні та не були досліджені
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій угоди, на
які йде посилання в акті перевірки Державної податкової
інспекції у м. Рівне від 22.05.2003 року (а.с. 15-31). Також,
відсутні та не були досліджені судами докази, що підтверджують
отримання та повернення фінансової допомоги
позивачем. Відповідно, не досліджено на підставі яких документів
податковою інспекцією встановлено факт віднесення до складу
валових витрат сум поверненої фінансової допомоги, та, в яких
документах та яким чином відображено фінансовий результат від
операції із залучення та повернення поворотної фінансової
допомоги. Декларації, які надавались позивачем до податкового
органу в матеріалах справи відсутні.
Також, відсутній у матеріалах справи та не був досліджений
судами договір оренди від 27.08.2001 року, укладений позивачем з
Закритим акціонерним товариством “Горинь-сервіс-лада” та інші
докази, що стосуються виконання цього договору.
Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо
в місці їх знаходження. Однак, вимоги зазначеної статті
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами
не враховано.
За таких обставин висновок господарських судів першої та
апеляційної інстанцій, про те, що поворотна фінансова допомога
проведена в бухгалтерських документах та включена до складу
валових доходів (за результатами перевірки) та валових витрат
(підприємством самостійно), та, відповідно, висновок судів про
те, що висновок податкового органу про завищення позивачем
валових витрат в третьому кварталі на 3000 грн., в четвертому
кварталі на 16300 грн. відповідає фактичним обставинам та
чинному законодавству, суперечить матеріалам справи, є
необґрунтованим та безпідставним.
Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство у господарських судах здійснюється на
засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують
свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних
обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного суду
України, від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті судових
рішень, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не дослідили повно і всебічно всі
обставини справи, чим порушили основний галузевий принцип
здійснення правосуддя - принцип змагальності, згідно з яким
господарський суд створює сторонам необхідні умови для
встановлення фактичних обставин справи і, відповідно,
правильного застосування законодавства.
Викладене свідчить про те, що судами не вжито заходів для
всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, а тому
рішення та постанова прийняті за неповно з’ясованими обставинами
справи.
Неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи,
невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права призвели до неправильного вирішення спору, що дає підстави
для скасування всіх ухвалених у справі судових рішень та
передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа – направленню
на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Рівненської області від 22.12.2003
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 10.03.2004 року у справі № 2/441 господарського суду
Рівненської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області.
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними
інвестиціями “Автоінвестстрой-Рівно” задовольнити частково.