ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 2-23/15284-03
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.,
розглянувши
касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних
захворювань України у м. Н-ську
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.03.2004 року
у справі № 2-23/15284-03
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних
захворювань України у м. Н-ську
до ВАТ "XXX"
про про стягнення 3464,02 грн.,
За участю представників сторін
від позивача не з'явився,
від відповідача А.А.А. дов. від 05.01.2004р. № 27
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду від 11.12.2003 року (суддя Іщенко
Г.М.) позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто
заборгованість у сумі 3464,02 грн.
Суд, обрунтовуючи своє рішення, посилається на ст.ст. 452, 460
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано,
в позові відмовлено на підставі того, що згідно ч. 5 п. 3 розділу
ХІ "Перехідних положень "Закону України "Про загальнодержавне
соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
- Фонд соціального страхування від нещасних випадків є
правонаступником державних галузевих і регіональних фондів охорони
праці, а не фонду соціального страхування України, а тому йому не
надані повноваження щодо регресної вимоги у відповідності зі ст.
460 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся
з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій
просить постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 16.03.2004 року скасувати, а рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 11.12.2003 року залишити в силі,
посилаючись на невірне застосування апеляційним судом норм
матеріального права, а саме ст. 452 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
У відзиві на касаційну скаргу, відповідач заперечує проти доводів
викладених в ній і просить залишити постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 16.03.2004 року без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представника відповідача,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
19.01.1978 року з вини водія ВАТ "XXX" - правонаступника P-ського
автооб'єднання XXX3 будівельних матеріалів Б.Б.Б. стався нещасний
випадок з працівником H-ського заводу будівельних матеріалів
В.В.В. в результаті якого потерпілому встановлена друга група
інвалідності і визначена втрата професійної працездатності в
розмірі 80 відсотків втрати працездатності.
З матеріалів справи видно, що потерпілий не є працівником
відповідача і не було зобов'язано сплачувати за нього страхові
внески, а тому підприємство відшкодовувало збитки у зв'язку з
втратою здоров'я, у відповідності до ст.ст. 440, 450, 455, 457
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Після набуття чинності, з 01.04.2001 року, Закону України №
1105-ХІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, всі справи на
потерпілих, які отримали травми при здійсненні трудових обов'язків
передаються у Фонд соціального страхування від нещасних випадків
України.
Справа потерпілого В.В.В. була передана відповідачем до місцевого
органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві і професійних захворювань з зазначенням щомісячної
страхової виплати.
Згідно розрахунку позивача, В.В.В. за період з 01.01.2003 року по
31.08.2003 року виплачено сума страхових виплат у розмірі 1640,02
грн., а також оплачена санаторно - курортна путівка вартістю
1824,00 грн., разом сума вимог складає 3464,02 грн.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції
посилається на те, що відповідно до ч. 5 п. 3 розділу ХІ
"Перехідних положень "Закону України "Про загальнодержавне
соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
- Фонд соціального страхування від нещасних випадків є
правонаступником державних галузевих і регіональних фондів охорони
праці, а не фонду соціального страхування України, а тому йому не
надані повноваження щодо регресної вимоги у відповідності зі ст.
460 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Судова колегія вважає, що зазначений висновок апеляційного суду є
помилковим, оскільки в матеріалах справи присутня довідка №
09/2-5-6/163 Держкомстату України про включення позивача до
єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, в
якій зазначено, що видом діяльності позивача є державне
страхування. Тому висновки апеляційної інстанції стосовно
правонаступництва Фонду соціального страхування від нещасних
випадків є невірними.
Господарський суд Автономної Республіки Крим, приймаючи рішення
вірно дійшов висновку про те, що у зв'язку з тим, що шкода
відшкодовувалася потерпілому Фондом, тому на підставі ст. 460
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
підприємство зобов'язано за
регресною вимогою органу державного страхування, яким є Фонд,
відшкодувати суми пенсій сплачених особам, у відповідності зі
ст.ст. 456, 457 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Крім того, висновок місцевого господарського суду відповідає
нормам чинного законодавства про те, що згідно ст. 452, 460
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо орган державного
соціального страхування відшкодовує заподіяну шкоду, тоді він має
правові підстави подати регресний позов до винної організації.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що
рішення суду першої інстанції від 11.12.2003 року по справі №
2-23/15284-2003 є законним і обгрунтованим.
Таким чином, судом апеляційної інстанції не надана оцінка
фактичним обставинам у справі, доводам та запереченням сторін, а
висновки суду не відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.03.2004 року якою скасовано рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2003 року
у справі № 2-23/15284-03 не можна визнати такою, що відповідає
фактичним обставинам справи, вимогам закону, а тому є підстави для
її скасування та залишення без змін рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 11.12.2003 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України у м. Н-ську задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.03.2004 року скасувати.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
11.12.2003 року залишити без змін.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.