ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 42/24-04
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"ХХХ", смт. Ч-ськ Н-ського району Я-ської області (далі - ВАТ
"ХХХ")
на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2004
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.04.2004
зі справи № 42/24-04
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Я-ській
області, м. Я-ськ (далі - Інспекція)
до ВАТ "ХХХ"
про стягнення 6163,98 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2004
(суддя Яризько В.О.) позов задоволено: з ВАТ "ХХХ" на користь
державного бюджету стягнуто 6163,98 грн. штрафних санкцій, 61,64
грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. Рішення суду мотивовано тим, що
рішення позивача від 05.03.2003 №4 про застосування штрафних
санкцій ним відкликано та за тим самим актом перевірки винесено
нове рішення про застосування штрафних санкцій від 12.12.2003 №24,
яке відповідає чинному законодавству.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.04.2004 (суддя Лащенко Л.Д. - головуючий, судді Бабакова Л.М.,
Погребняк В.Я.) назване рішення з тих же мотивів залишено без
змін.
ВАТ "ХХХ" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого
господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і
припинити провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для часткового
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- позивачем здійснено перевірку відповідача за період з 01.09.2001
по 22.01.2003 з питань додержання дисципліни цін, про що складено
акт перевірки від 21-22.01.2003 №009961;
- перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог постанов
Кабінету Міністрів України від 01.03.2001 № 201 ( 201-2001-п ) (201-2001-п)
та
від 15.02.2002 № 142 ( 142-2002-п ) (142-2002-п)
, а саме: виявлено факт
реалізації цукру за період з 15.01.2002 по 03.10.2002 в кількості
2275,5 кг за ціною, нижчою встановленої мінімальної ціни без
врахування мішкотари на суму 4581,99 грн.;
- позивачем на підставі акта перевірки винесено рішення від
05.03.2003 № 4 про застосування економічних санкцій до відповідача
за порушення вимог постанов Кабінету Міністрів України від
01.03.2001 №201 ( 201-2001-п ) (201-2001-п)
, від 15.02.2002 №142 ( 142-2002-п ) (142-2002-п)
та згідно із пунктом 3 статті 9 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і реалізації цукру" ( 758-14 ) (758-14)
в сумі
9163,98 грн.;
- відповідачем на виконання даного рішення було перераховано в
доход державного бюджету 3000,00 грн.;
- позивач 19.09.2003 звернувся до господарського суду з позовною
заявою про примусове стягнення з відповідача несплаченої суми
штрафних санкцій 6163,98 грн. згідно з рішенням від 05.03.2003
№ 4;
- рішенням господарського суду від 15.10.2003 було відмовлено в
задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки на момент
винесення позивачем рішення від 05.03.2003 №4 про застосування
економічних санкцій діяв мораторій на задоволення вимог
кредиторів, в т.ч. не нараховувалися штрафи, пеня та інші
фінансові санкції за неналежне виконання грошових зобов'язань; дію
мораторію припинено ухвалою господарського суду від 11.04.2003;
- позивач листом від 12.12.2003 № 1-13/2126 на адресу відповідача,
позивач відкликав своє рішення від 05.03.2003 № 4;
- позивачем на підставі акта перевірки від 21-22.01.2003 № 009961
винесено рішення від 12.12.2003 № 24 про застосування до
відповідача фінансових (штрафних) санкцій в сумі 6163,93 грн. за
порушення вимог постанов Кабінету Міністрів України від 01.03.2001
№ 201 ( 201-2001-п ) (201-2001-п)
, від 15.02.2002 №142 ( 142-2002-п ) (142-2002-п)
та згідно
з пунктом 3 статті 9 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і реалізації цукру" ( 758-14 ) (758-14)
.
Причиною спору в даній справі стало, на думку позивача,
невиконання відповідачем рішення про застосування фінансових
(штрафних) санкцій від 12.12.2003 № 24.
Як вбачається з прийнятих у справі судових рішень, судові
інстанції, вирішуючи спір по суті, виходили з того, що актом
перевірки встановлено наявність порушення державної дисципліни
цін, а рішення позивача від 05.03.2003 №4 у стягненні за яким
судом було відмовлено, позивачем відкликано і винесено нове
рішення Інспекції від 12.12.2003 №24, яким мотивуються позовні
вимоги.
Разом з тим у розгляді даної справи судами неправильно застосовано
норми матеріального права.
Так, відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про
ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
державні органи, що здійснюють
контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують
обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, крім
повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 останнього з
названих законів ( 509-12 ) (509-12)
.
Відповідно до пункту 3.1 Положення про Державну інспекцію з
контролю за цінами ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 (далі -
Положення), Державна інспекція з контролю за цінами та державні
інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про
вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у
порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття
рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних)
санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами
органів державного контролю за цінами.
Пунктом 3.7 Положення ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
передбачено, що у разі
відхилення господарським судом позовних вимог органи державного
контролю за цінами мають право відповідно до вимог ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
оскаржувати таку відмову у встановленому порядку.
Відповідно до підпункту 8 пункту 5 Положення ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
скасовувати рішення своїх територіальних органів, а також винесені
ними постанови про накладення адміністративних стягнень
уповноважена лише Держцінінспекція. Повноважень щодо відкликання
свого рішення або його скасування для територіального відділення
Держцінінспекції, яким є й Інспкція, чинним законодавством не
передбачено.
Таким чином, відкликання власного рішення та винесення іншого
рішення за тим самим актом перевірки Інспекцією було здійснено без
передбачених законодавством підстав.
Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Отже, місцевим та апеляційним господарськими судами задоволено
позов на підставі рішення Інспекції, винесеного без належних
повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не застосовує акти державних та інших органів,
якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Таким чином, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на акті, який не
відповідає чинному законодавству, у задоволенні позову має бути
відмовлено.
З огляду на зазначене рішення місцевого господарського суду та
постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2004
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.04.2004 зі справи № 42/24-04 скасувати.
3. У задоволенні позову державної інспекції з контролю за цінами у
Я-ській області відмовити.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь