ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 15/381 пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого
Є. Чернова
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача
розглянув касаційні скарги (подання) П/П Бєлова С. А.
на постанову від 09.03.2004 р.
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 15/381 пд
за позовом Прокурора м. Луганська в інтересах Виконкому
Луганської міськради
до П/П Бєлова С. А.
про стягнення 2 306,38 грн., розірвання договору оренди,
звітлення нежитлового приміщення
В С Т А Н О В И В:
Позивач 07.11.2003р. звернувся з позовом до П/П Бєлова С. А. про
стягнення плати за оренду нежитлового приміщення та пені,
розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення.
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.01.2004р.
по справі № 15/381 пд (суддя В. Корнієнко) позов задоволено
частково, а саме стягнуто з п/п Бєлова С. А. пеню в сумі 6,38
грн., держмито в сумі 136 грн., витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.; розірвано договір
оренди від 10.04.2003 р. № 18/03-А та звільнено нежитлове
приміщення за адресою: м. Луганськ, вул. А. Ліньова, 95.
В решті позову провадження у справі припинено.
Рішення суду грунтується на ст. 26 та ст. 27 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, відповідно
до яких на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути
достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання
сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених
законодавчими актами України та зобов’язано повернути
орендодавцеві об’єкт оренди на умовах зазначених у договорі
оренди.
Крім того, після пред’явлення позову відповідач повністю погасив
позивачу борг та частково пеню на загальну суму 2 300 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
09.03.2004 р. по справі № 15/381 пд (судді Р. Українська,
м. Калантай, С. Кондратьєва) апеляційну скаргу залишено без
задоволення.
Колегія суду винесла постанову керуючись тим самим, що й суд
першої інстанції.
Позивач в касаційній скарзі просить рішення господарського суду
Луганської області від 08.01.2004р. та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 09.03.2004р. по справі
№ 15/381 пд скасувати та направити справу на новий розгляд до
суду першої інстанції на підставі того, що зазначена постанова
та рішення не відповідають чинному законодавству та підлягають
скасуванню у зв’язку з тим, що прийняті з порушенням норм
процесуального та матеріального права, а саме:
- ст. 64 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки господарський суд
Луганської області не повідомив належним чином відповідача про
час і місце засідання суду, що призвело до позбавлення права
відповідача захищати своє право на орендоване майно у судовому
порядку;
- приписи ч. 3 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
не вірно
застосовані до відповідача, оскільки умовою розірвання договору
оренди та повернення об’кта оренди орендодавцю за Законом є
наслідком невиконання сторонами своїх зобов’язань, а відповідач
після пред’явлення позову в добровільному порядку повністю
погасив позивачу борг.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та встановив наступне.
Після пред’явлення позову відповідач повністю погасив позивачу
борг та частково пеню на загальну суму 2 300 грн.
За таких обставин провадження у справі в частині вимог про
стягнення боргу по орендній платі в сумі 2 216,83 грн. та пені в
сумі 83,17 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету
спору.
Решта обгрунтовано нарахованої та несплаченої пені складає 6,38
грн., підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
наймач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування
майном.
Статтею 269 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено,
що наймодавець може пред’явити в суді, арбітражі або в
третейському суді вимогу про дострокове розірвання договору
найму, якщо наймач не вніс плати протягом трьох місяців з дня
закінчення строку платежу.
Крім загального законодавства до відносин, що виникають з
договорів найму (оренди) нежилих приміщень застосовується
спеціальне законодавство – Закон України “Про оренду державного
та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
(далі Закон).
Згідно ст. 26 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди
може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного
суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших
підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 27 Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі розірвання
договору оренди, орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві
об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач розрахувався з
позивачем тільки після подання останнім позовної заяви, тобто
вніс плату за користування нежилим приміщенням несвоєчасно.
Положення Закону застосовуються не тільки у разі невиконання
сторонами своїх зобов’язань, а й на неналежне виконання
(прострочення виконання) сторонами своїх зобов’язань.
Сам факт подання позову свідчить про порушення законодавства,
якого не можна було уникнути шляхом досудового врегулювання
спору.
Таким чином, твердження касатора відносно того, що положення
Закону застосовуються тільки у разі невиконання зобов’язання
спростовуються судом повністю.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 107, п. 1
ст. 111-9, 111-11, 111-12, 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И Л И:
1. У задоволенні касаційної скарги приватного підприємця С. А.
Бєлова відмовити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.03.2004р. по справі № 15/381 пд та рішення господарського
суду Луганської області по цій справі залишити без змін.